Ухвала суду № 42591616, 05.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12547/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Орендне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради про зобов'язання Київської міської державної адміністрації подати на розгляд та затвердження Київської міської ради зміни до бюджету м. Києва на 2014 рік, якими передбачити відшкодування заявнику різниці в тарифах у розмірі 2 297,9 тис. грн.; зобов'язання Київської міської ради розглянути та затвердити зміни до бюджету м. Києва на 2014 рік, якими передбачити відшкодування заявнику різниці в тарифах у розмірі 2 297,9 тис. грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) звернутися до Київської міської ради з приводу відшкодування втрат Орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7», що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, в порядку статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач-1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач протягом 2014 року звертався до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з приводу забезпечення відшкодування різниці з місцевого бюджету згідно з ч. 2 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) встановила тарифи на житлово-комунальні послуги, нижчі від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Листами № 050/20-2132 від 14 квітня 2014 року та № 050/22-3474 від 19 червня 2014 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визнав збитковий характер тарифів на послуги, зокрема, визнав, що протягом 2013 року різниця між встановленим розміром цін та обґрунтованими витратами становить 2 297,90 тис. грн. без ПДВ, у зв'язку з чим доцільним є вирішення питання про виділення коштів з міського бюджету на покриття втрат.

Листом № 86/1 від 16 квітня 2014 року Орендне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» звернулося до бюджетної комісії Київської міської ради з проханням внести зміни до бюджету м. Києва для покриття фактичних витрат підприємства.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів, та вважаючи за необхідне зобов'язати Київську міську державну адміністрацію подати на розгляд та затвердження Київської міської ради зміни до бюджету м. Києва на 2014 рік, якими передбачити відшкодування заявнику різниці в тарифах у розмірі 2 297,9 тис. грн. та зобов'язати Київську міську раду розглянути та затвердити зміни до бюджету м. Києва на 2014 рік, якими передбачити відшкодування заявнику різниці в тарифах у розмірі 2 297,9 тис. грн., позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Орендне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» зареєстроване в якості юридичної особи 18 березня 2005 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 069466.

Позивач на підставі договорів з житлово-експлуатаційними організаціями комунальної форми власності надає послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту систем протипожежної автоматики та димовидалення відповідно до щорічно узгоджених графіків.

Розрахунки за надані послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту систем протипожежної автоматики та димовидалення проводяться з розрахунку на 1 поверховий клапан системи ППА та ДВ за цінами від 9,27 грн. до 15,45 грн. (без ПДВ). Вартість послуги погоджена Головним управлінням з питань цінової політики від 25 вересня 2008 та становить 15,45 грн. (без ПДВ).

З матеріалів справи вбачається, що погоджена вартість Орендного підприємство «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» не змінювалась з 2009 року, тоді як станом на 2014 року збільшилась мінімальна заробітна плата, зросла вартість матеріалів, паливно-мастильних і транспортних витрат, відрахувань до бюджету, індекс інфляції за 2009 -2013 роки становить 127,1 %, індекс змін ринкової вартості промислової продукції становить 1,73.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно зі ст. 7 вказаного Закону, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: 1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм; 2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; 3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням; 4) визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; 5) управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації; 6) забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості; 7) встановлення зручного для населення режиму роботи виробників та виконавців; 8) інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам; 9) укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг; 10) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг; 11) проведення моніторингу виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства; 12) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги поділяються за: 1) функціональним призначенням; 2) порядком затвердження цін/тарифів.

За змістом ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно зі ст. 14 вказаного Закону, залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

За змістом ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

Згідно з Типовим переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до такого переліку включено технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності.

Відповідно до п. 17 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вартість робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також за наявності інших внутрішньобудинкових інженерних систем, не зазначених у пунктах 13 і 18, у разі виконання таких робіт виконавцем визначається за формулою, наведеною у пункті 7.

У разі виконання зазначених робіт субпідрядниками їх вартість визначається відповідно до договорів, укладених на поточний рік.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у розумінні наведених положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Орендне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» не є виконавцем послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту систем протипожежної автоматики та димовидалення, оскільки надає послугу не на підставі прямих договорів зі споживачами, а на підставі договорів з житлово-експлуатаційними організаціями, як виконавцями послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Водночас, позивач є виробником послуги у розумінні ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», де передбачено, що виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) допущено протиправну бездіяльність щодо невирішення питання щодо звернення до Київської міської ради з приводу відшкодування з відповідного місцевого бюджету виробнику різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг, у зв'язку з наявністю у позивача підстав для здійснення такого відшкодування на підставі ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачами не надано достатньо доказів правомірності допущеної бездіяльності з приводу відшкодування з відповідного місцевого бюджету виробнику різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог Орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.