Рішення № 42591434, 29.01.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р.Справа № 922/6025/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків до Департамента цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків простягнення 10784,77 грн.за участю представників:

позивача - Агтипова С.Л., довіреність № 01-42юр/8612 від 26.09.14 р.,

відповідача - Віловський А.П., довіреність № 03-01-02/13 від 06.01.15 р.,

ВСТАНОВИВ:

АК "Харківобленерго" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації заборгованість за електричну енергію за договором постачання електричної енергії №067140 від 24.12.10р. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 26.12.14р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

23.01.15р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та зазначив, що відповідно до акту звірки на 01.01.15р. у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем та навіть рахується переплата в сумі 1585,99 грн.

26.01.15р. представник позивача надав заяву про припинення провадження по справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 8525,95 грн.

26.01.15р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 29.01.15р. до 14:30.

29.01.15р. представник відповідача надав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.15р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.01.15р. зазначив, що відповідачем було сплачено основну суму заборгованість у зв`язку з чим просить суд зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Відповідно до п.п. 4.2., 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Суд, розглянувши заяву позивача про припинення провадження по справі, вважає за можливе її задовольнити та припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 8525,95 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв`язку зі сплатою відповідачем основної суми заборгованості в процесі розгляду даної справи.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

На підставі договору про постачання електричної енергії №067140 від 24 грудня 2010р., АК "Харківобленерго" (Позивач) відпускає Головному управлінню з питань надзвичайних ситуацій Обласної державної адміністрації електричну енергію в повному обсязі.

У зв'язку зі зміною назви Споживача згідно Розпорядження ХОДА №514 від 21.08.2012р. було укладено Додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 06-7140 від 14.12.2012р. та п. 1.1 Додаткової угоди змінено назву Споживача на Департамент цивільного захисту Харківської ОДА. (Відповідач). На підставі п. 9.4 Договір пролонговано на 2013 р.

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що Постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору, відповідно до Додатку № 1 «Договірні величини споживання» та Додатку № 2 «Порядок розрахунків».

Також відповідно до п. 2.3.3 Договору, Споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування. Згідно п. 5 Додатку № 2 остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється Постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Відповідно до п.5 Додатку № 2 до Договору Споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Зобов'язання щодо оплати електричної енергії повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та чинних нормативно - правових актів (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України). Крім того самим Договором, а саме п. 2.2.1. передбачено обов'язок Відповідача виконувати його умови.

Оплата обсягу спожитої електричної енергії, відповідно до п. 1 ст. 275 ГК України та п. 10.2 «Правил» є обов'язком Відповідача як споживача електричної енергії.

Таким чином, за жовтень та листопад 2014 р. між Департаментом цивільної захисту Харківської ОДА та АК «Харківобленерго» станом на момент подачі позовної заяви до суду утворилась заборгованість, яка становила 8525,95 грн. - вартість електричної енергії за жовтень та листопад 2014р. (де 7104,96 грн. - тарифна складова та 1420,99 грн. - ПДВ 20%).

Такі дії відповідача на думку позивача є порушенням його законних прав та інтересів, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Впроцесі розгляду справи, відповідачем було сплачену основну суму заборгованості, у зв`язку з чим було припинено провадження по справі в цій частині, таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача: суму трьох відсотків річних - 96,53 грн., пені в розмірі - 818,72 грн., індекс інфляції - 1343,57 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 818,72 грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також, відповідач просить суд зменшити розмір штрафу на 50% посилаючись на те, що основною причиною невчасної оплати відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію є несвоєчасне надходження коштів з Державного Бюджету. На даний час основна заборгованість відповідача погашена.

Пунктом 3 ч.1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судом встановлено, що головною причиною проведення несвоєчасних розрахунків є несвоєчасне надходження коштів з Державного Бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для розгляду справи.

Суд вважає за можливе зазначену заяву відповідача щодо зменшення розміру неустойки задовольнити та зменшити розмір неустойки на 50%, виходячи з наступного.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Зважаючи на те, що відповідач утримується повністю за рахунок коштів державного бюджету і ступінь виконання зобов'язання є високою (тобто основний борг відповідачем був повністю погашений), а також, беручи до уваги те, що зобов'язання не було виконано вчасно внаслідок ненадходження грошових коштів з Державного Бюджету, та несвоєчасна сплата заборгованості виникла по незалежним від відповідача причинам, суд приходить до висновку про можливість задоволення клопотання щодо зменшення розміру неустойки на 50%.

Таким чином, з урахуванням зменшення розміру штрафних санкцій відповідно пеня до стягнення становить 409,36 грн., а в іншій частині стягнення неустойки слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 96,53грн. та інфляційних втрат в розмірі 1343,57 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 96,53 грн.

Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 1343,57 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 1343,57 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44- 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,8,19,124,129 Конституції України; ст.ст. 509, 526, 551, 598, 612, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197, 233 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 83, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Департамента цивільного захисту Харківської Обласної державної адміністрації (61038, м. Харків, вул. Салтівське шоссе, 73, п/р 3521200100690 ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 23000066) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037 м. Харків, вул. Плеханівська, 149, МФО 351629, на п/р 2600111646 в ПАТ "Мегабанк", код 00131954) три відсотка річних в розмірі 96,53 грн., пені в сумі 409,36 грн., індекс інфляції в розмірі 1343,57 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 409,36 грн. - відмовити.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 8525,95 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.2015 р.

Суддя Л.В. Шарко