Постанова № 42591188, 03.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа№ 910/24625/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Лазаренко Ю.Г.

від відповідача - Поліщук Л.П.

розглянувши Комунального підприємства "Центр

апеляційні скарги обслуговування споживачів Шевченківського району"

Публічного акціонерного товариства

"Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 11.04.2014 року.

у справі № 910/24625/13 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Центр

обслуговування споживачів Шевченківського району"

про стягнення 4322071 грн. 57 коп.

за зустрічним

позовом Комунального підприємства "Центр

обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Публічного акціонерного товариства

"Акціонерна компанія "Київводоканал"

про визнання відсутнім права.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2014 року первісний позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 2850761 (два мільйони вісімсот п'ятдесят тисяч сімсот шістдесят один) грн. 37 коп., пеню у розмірі 82077 (вісімдесят дві тисячі сімдесят сім) грн. 17 коп., 3 % річних у розмірі 16886 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 67 грн., штраф у розмірі 142538 (сто сорок дві тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 49237 (сорок дев'ять тисяч двісті тридцять сім) грн. 86 коп.

В іншій частині позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відмовлено.

В зустрічному позові Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва в частині відмови в стягненні 1135121,64 грн. основного боргу, 31494,98 грн. пені, 6435,59 грн. 3 % річних, 56756,08 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити дані позовні вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ПАТ «АК «Київводоканал» в повному обсязі та задовольнити зустрічний позов повністю.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року апеляційні скарги прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судовому засіданні 08.07.2014 оголошувалась перерва до 15.07.2014 року.

Представником відповідача подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи, проведення якої доручити Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року призначено у справі №910/24625/13 судово - економічну експертизу.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз справу №910/24625/13 повернув з висновком судової експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2014 року поновлено апеляційне провадження у справі № 910/24625/13. Розгляд апеляційної скарги у справі № 910/24625/13 призначено на 16.12.2014 року.

В судовому засіданні 16.12.2014 колегією суддів було оголошено перерву до 20.01.2015.

В судовому засіданні 20.01.2014 року представником відповідача подано клопотання про продовження строку розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 03.02.2015 року та продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Представником відповідача подано клопотання про призначення в справі повторної судової економічної експертизи. Клопотання мотивоване тим, що судовими експертами у висновку за результатом проведення судово-економічної експертизи не надано відповіді на всі поставлені питання, а також проведено дослідження не за всіма наявними матеріалами.

Судова колегія, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання про призначення в праві повторної судової економічної експертизи, дійшли висновку, що воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

З огляду на викладене, з метою розумності дотримання строку розгляду даної справи, колегія дійшла висновку про розгляд справи на навними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 20.04.2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник за договором) та Комунальним підприємством "Управління житлового господарства Шевченківського району ( правонаступником якого є Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (абонент за договором) укладено договір на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі № 05618/2-10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 (далі - Правила приймання), правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 року за № 403/6691, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

У відповідності до положень статуту Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (нова редакція), затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (протокол від 20.12.2010), визначено, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664) є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Згідно з пунктом 7.1. договору встановлено, що даний договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону.

Відповідно до пункту 2.1.1. договору облік поставленої питної води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Положеннями пункту 2.1.2. договору передбачено, що зняття показників лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

У відповідності до пункту 2.1.4. договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Згідно з положеннями пунктів 2.1.5, 2.1.6 договору абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника; абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягах наданих послуг (за встановлено постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги; для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Пунктом 2.2.1. договору сторони погодили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Відповідно до пункту 2.2.2. договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, позачергово зараховується постачальником в погашення боргу.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (пункт 2.2.3. договору).

У відповідності до пункту 2.2.4 договору встановлено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, можливо дійти висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу.

Таким чином в даному випадку оплаті підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача.

Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

З пояснень позивача вбачається, що розрахунковим департаментом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", що є відокремленим структурним підрозділом Товариства для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання актів звірки, було відкрито особові рахунки на кожен об'єкт (групу об'єктів) по якому здійснюється водокористування. За кодами №№ 8-1069, 8-1327, 10-50, 10-70, 10-151, 10-464, 10-727, 10-970, 10-1005, 10-2360, 10-2362, 10-2363, 10-2364, 10-2365, 10-2368, 10-2369, 10-2370, 10-2371, 10-2374, 10-2375, 10-2378, 10-2379, 10-2380, 10-2381, 29-369, 29-370, 29-370, 29-371, 29-372, 29-373, 29-374, 29-376, 29-377, 29-378, 29-379, 29-380, 29-381, 29-382, 29-1440, 29-1474, 29-1542, 29-2089, 29-1238, 29-1247, 29-1550 фіксуються нараховані/сплачені кошти за послуги питного водопостачання яке використовує у вигляді холодної води та стоки холодної води, а за кодами №№ 8-51069, 10-50050, 10-50070, 10-50151, 10-50464, 10-50727, 10-50970, 10-50970, 10-51002, 29-51247, 29-51440, 29-51474, 29-51550, 29-52089 фіксуються нараховані/сплачені кошти за послуги питного водопостачання, що використовується для приготування гарячої води та стоки гарячої води.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується висновком експерта від 14.11.2014 року №9750/9751/14-45 позивачем надано відповідачу послуги з постачання холодної води та прийняття стічних вод на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі від 20.04.2005 № 05618/2-10 за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року. Факт, обсяги та вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної актами про зняття показань з приладу обліку (підписаних відповідачем), розшифровками рахунків абонента та зведеними відомостями розщеплення сплат.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Абонент в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті спожитих послуг з водопостачання та водовідведення за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиті послуги з постачання холодної води та прийняття стоків холодної води, нарахування за які обліковуються позивачем за кодами №№ 8-1069, 8-1327, 10-50, 10-70, 10-151, 10-464, 10-727, 10-970, 10-1005, 10-2360, 10-2362, 10-2363, 10-2364, 10-2365, 10-2368, 10-2369, 10-2370, 10-2371, 10-2374, 10-2375, 10-2378, 10-2379, 10-2380, 10-2381, 29-369, 29-370, 29-370, 29-371, 29-372, 29-373, 29-374, 29-376, 29-377, 29-378, 29-379, 29-380, 29-381, 29-382, 29-1440, 29-1474, 29-1542, 29-2089, 29-1238, 29-1247, 29-1550, у розмірі 2101590 грн. 79 коп. та за спожиті послуги з прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів, нарахування за які обліковуються позивачем за кодами №№ 8-51069, 10-50050, 10-50070, 10-50151, 10-50464, 10-50727, 10-50970, 10-50970, 10-51002, 29-51247, 29-51440, 29-51474, 29-51550, 29-52089, у розмірі 749170 грн. 58 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано доказів оплати наданих в період з квітня 2013 року по вересень 2013 року позивачем послуг з постачання холодної води та прийняття стоків у розмірі 2850761 грн. 37 коп.

Крім того, як вбачається з розрахунку позовних вимог, доданому до позовної заяви, позивачем нараховано заборгованість у розмірі 1135121 грн. 64 коп. за послуги постачання води, що використовується для приготування гарячої води, нарахування за які обліковуються за кодами №№ 8-51069, 10-50050, 10-50070, 10-50151, 10-50464, 10-50727, 10-50970, 10-50970, 10-51002, 29-51247, 29-51440, 29-51474, 29-51550, 29-52089.

Відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Крім того, у пункті 6.1 Правил зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них. які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

Постачання гарячої води регулюється Законом України "Про теплопостачання", за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до норм статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

У відповідності до положень пунктів 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Договір на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі від 20.04.2005 № 05618/2-10 не регулює відносини сторін з приводу постачання холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідно договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, надані не були.

З урахуванням письмових пояснень відповідача та наданої Публічним акціонерним товариством "Київенерго" інформації щодо балансової належності теплових пунктів, розмішених в будинках, що віднесені до дислокації Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", у період з квітня 2013 року по вересень 2013 року на балансі відповідача не перебували та у його господарському віданні не знаходились теплові пункти (котельні), до яких подаються обсяги холодної води, для виготовлення гарячої води, що йде на потреби обслуговування будинків згідно дислокації до договору на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі від 20.04.2005 № 05618/2-10. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження протилежного.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та враховуючи те, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу надані послуги з постачання холодної води для її підігріву, суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу у розмірі 1135121 грн. 64 коп., що обліковується за кодами №№8-51069, 10-50050, 10-50070, 10-50151, 10-50464, 10-50727, 10-50970, 10-50970, 10-51002, 29-51247, 29-51440, 29-51474, 29-51550, 29-52089 (постачання питної води, що використовується для підігріву), а вимоги позивача в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень нормативно-правових актів у галузі ведення бухгалтерського обліку реквізит "призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Відповідальність за правильність платежу покладається на платника.

Таким чином, самовільне зарахування позивачем коштів, сплачених відповідачем за конкретний період споживання послуг, в погашення боргу, тобто змінено призначення платежу коштів, призвело б до порушення норм чинного законодавства України в галузі ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, не беруться до уваги надані відповідачем Висновок експертно-економічного дослідження № 232/13 від 17.12.2013 Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України та Аудиторський звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванс аудит плюс", оскільки наведені у звітах факти спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за надані послуги з постачання холодної води та прийняття стічних вод за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року з урахуванням актів зняття показів з приладу обліку (підписаних відповідачем), розшифровок рахунків абонента та зведених відомостей розщеплення сплат, суд першої інстанції вірно вважає його обґрунтованими, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у період з квітня 2013 року по вересень 2013 року підлягають частковому задоволенню у розмірі 2850761 грн. 37 коп., в тому числі заборгованість за постачання холодної води та прийняття стічних вод холодної води у розмірі 2101590 грн. 79 коп. та за прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів, у розмірі 749170 грн. 58 коп.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 113572 грн. 15 коп., 3 % річних у розмірі 23322 грн. 26 коп. та штраф у розмірі 199294 грн. 15 коп.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

У відповідності до п. 4.2. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити (пункт 4.6. договору).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пунктів 4.2 та 4.6 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано пеню, штраф та 3 % річних.

Оскільки сума основного боргу менша, ніж заявлено позивачем, штрафні санкції підлягають перерахунку.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про нарахування відповідачу пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що йде на підігрів підлягають задоволенню у розмірі 82077 грн. 17 коп. (61310 грн. 66 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, 20766 грн. 51 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, що йде на підігрів), 3 % річних - у розмірі 16886 грн. 67 грн. (12647 грн. 65 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, 4239 грн. 02 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, що йде на підігрів) нараховані за період заборгованості з квітня 2013 року по вересень 2013 року та 5% штрафу - у розмірі 142538 грн. 07 коп.

Щодо заявлених зустрічних позивних вимог Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія Київводоканал" права вимоги від Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" оплати обсягів та вартості послуги з постачання питної води, яка використовується для підігріву (виробництва послуги гарячого водопостачання), а також обсягів та вартості послуги водовідведення гарячої води за період з 01.04.2013 до 30.09.2013, відповідно до договору на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі від 20.04.2005 № 05618/2-10, слід зазначити наступне.

Відповідно до норм статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на захист цивільних прав та інтересів встановлено нормами статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до яких кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права визначені частиною 2 статті 16 кодексу України України, згідно якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 та частиною 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, захисту підлягає суб'єктивне цивільне право та інтерес, який охороняється законом, від однієї з форм посягань: порушення, оспорення чи невизнання.

Вимога про визнання відсутності права вимоги оплати обсягів та вартості послуги з постачання питної води, яка використовується для підігріву, та послуги водовідведення гарячої води, не є належним способом захисту прав з огляду на відсутність ефективності його дії, як основного елементу функціонального призначення будь-якого способу захисту. Захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені або в майбутньому. Крім того, встановлення відсутності права вимоги виконання обов'язку за договором по суті передбачає встановлення факту наявності чи відсутності певного обов'язку особи у конкретних договірних правовідносинах. Таким чином, у випадку пред'явлення вимоги до особи щодо виконання певного обов'язку, що випливає із зобов'язальних правовідносин, судом здійснюється дослідження та встановлення факту наявності такого обов'язку та відповідно висновок щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення таких вимог. Водночас, особа, до якої пред'являється вимога не повинна здійснювати будь-які активні дії для захисту своїх прав, зокрема, пред'являти вимоги щодо визнання відсутності у інших осіб прав вимоги до неї, оскільки захист може бути здійснюватись лише щодо порушених прав та інтересів.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що первісний позов підлягає задоволенню частково та відмову в задоволені зустрічного позову повністю.

Окрім цього, представником відповідача подана заява про повернення надлишково сплачених коштів. Дане клопотання підлягає частковому задоволенню.

Так, колегія суддів дійшла висновку про повернення надлишково сплаченого судового збору у розмірі 2878,37 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2014 року у справі №910/24625/13 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

2. Повернути Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код 31731838) надлишково сплачений судовий збір в розмірі 2878,37 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код 31731838) 5799,53 грн. за проведення судово-економічної експертизи

4. Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

5. Справу № 910/24625/13 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 04.02.2015 року.