Ухвала суду № 42590864, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/9991/11695/12

№ К/9991/11695/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.07.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012

у справі № 2а/2570/3398/2011 Чернігівського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Аметист»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.07.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 18.01.2011 № 0000242320.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Чернігові просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за жовтень 2010 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 43701.00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.01.2011 № 0000242320, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 06.01.2011 за № 7/23/14221489. Згідно цих висновків позивачем порушені норми пункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит за вересень, жовтень 2010 року на 38133,00 грн. та 5567,78 грн. відповідно, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на 43701,00 грн. Ці порушення, за висновком ДПІ, мали місце у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, які виписані в інший податковий період, ніж відбулись господарські операції з поставки, за фактом яких виписані податкові накладні.

У судовому процесі встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту в податковому обліку за вересень, жовтень 2010 року податок на додану вартість у сумах 38133,00 грн. та 5567,78 грн. відповідно за податковими накладними, виписаними його постачальниками за наслідками господарських операцій з поставки товарів (послуг), дати виписки яких, так само як і сплата позивачем постачальнику вартості поставлених товарів (послуг), припадають на інші податкові звітні періоди (серпень, вересень 2010 року), та при відсутності звернення позивача до податкового органу зі скаргою стосовно не видачі постачальником податкових накладних. З цими обставинами ДПІ пов'язує порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР. Фактичне виконання операцій з поставки товарів (послуг) вказаними постачальниками позивачу, як і сплата позивачем сум ПДВ у їх вартості ДПІ не оспорюється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 05.12.2011 у справі за позовом ТОВ «Акцент буд» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, враховуючи правомірність формування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними в інший податковий період ніж відбулись господарські операції з поставки, за фактом яких ці накладні виписані, суди зробили правильний висновок про правомірність включення цих сум при визначенні суми бюджетного відшкодування.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев