Ухвала суду № 42590804, 15.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2015 р. м. Київ К/800/19599/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Сороки М.О.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційні скарги Сумської митниці Міндоходів на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Сумської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості, стягнення надміру сплаченого мита та ПДВ,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулось до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України, в якому просило:

- скасувати рішення Сумської митниці Державної митної служби України від 08.05.13 № 805130000/2013/000089/1 про коригування митної вартості товарів;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром суму надмірно сплаченого мита у розмірі 99 391, 91 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром суму надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 1 013 797, 54 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 року. Прийнято нову постанову, якою позов ПАТ "Сумихімпром" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці Державної митної служби України від 08.05.2013 року № 805130000/2013/000089/1 про коригування митної вартості товарів. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" суму надмірно сплаченого мита у розмірі 99391, 91 грн. та суму надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 1013797,54 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь "Сумихімпром" витрати по сплаті судового збору в розмірі 6882,0 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Сумська митниця Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.09.2012 між ПАТ "Сумихімпром" (покупець) та компанія "Tolexis International Limited" (продавець) укладено контракт № 1409 RPT.

Предметом вказаного контракту, згідно п. 1.2, є поставка фосфоритів виробництва (походження) Марокко в кількості 300000 метричних тон.

01.04.2013 між ПАТ "Сумихімпром" та компанією "Tolexis International Limited" укладено додаткову угоду № 6 до контракту № 1409 RPT, пунктом 1 якої встановлено ціну товару, а саме: 120,00 доларів США за 1 метричну тону на умовах CIF порт Миколаїв/Бердянськ або інший український порт Чорного моря за попередньою згодою сторін (Інкотермс 2000). Загальна вартість контракту складає 122414248,15 доларів США (пункт 2 угоди № 6).

На виконання умов контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар - мароканські фосфати кальцію розмелені в кількості 24167 метричних тон, що підтверджується копією коносамента № 1 від 28.03.2013.

У подальшому, частина імпортованого товару в кількості 12434870 кг була транспортована позивачу залізничним транспортом до станції "Баси", що підтверджується копіями накладних.

Для митного оформлення імпортованого товару позивачем було подано до Сумської митниці митну декларацію від 08.05.2013 № 805130000/2013/005075. Ціна товару визначена на рівні 11927029, 91 грн. (1492184,4000 доларів за курсом долару США 7,993).

До вказаної митної декларації позивачем було додано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 13.11.2012 № 805/2012/0000152, залізничні накладні від 24.04.2013 № 40424541, від 24.04.2013 № 40424558, від 24.04.2013 № 40444044, від 25.04.2013 № 40467334, від 26.04.2013 № 40486144, від 29.04.2013 № 40530701, коносамент від 28.03.2013 № 1, висновок про вартісні характеристики товару від 18.04.2013 № 1732, рахунок-фактуру (інвойс) від 02.04.2013 № 02625, контракт від 14.09.2013 № 1409 RPT, доповнення до контракту від 20.11.2012 № 3 та від 01.04.2013 № 6, довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 17.04.2013 № 23, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2761 від 28.03.2013, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2721 від 24.04.2013, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2721 від 25.04.2013, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2721 від 26.04.2013, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2721 від 29.04.2013, декларацію про походження товару № 02625 від 02.04.2013.

В ході митного оформлення товару посадовою особою Сумської митниці згідно ст. 53 Митного кодексу України письмово витребувані документи для визначення митної вартості товару.

На виконання вимоги щодо надання додаткових документів, зазначеній на зворотному аркуші декларації митної вартості № 805130000/2013/005075, декларантом 08.05.2013 року додатково надано платіжне доручення № 179 від 02.04.2013 року. Також на зворотному аркуші декларації митної вартості товарів вчинено записи про відсутність можливості надати інші додатково затребувані документи.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення товару документів, посадовою особою митного поста "Суми-центральний" прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08.05.2013 № 805130000/2013/000089/1, згідно якого використано другорядний метод визначення вартості товару - за ціною договору щодо ідентичних товарів (а), оскільки наявна інформація по операціях з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів та є максимально наближеним до нього.

Крім того, митним органом було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 08.05.2013 № 805130000/2013/00087.

Відповідно до ст. 318 Митного кодексу України (далі - МК України) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної тості товарів митний орган визнає заявлену декларантом, або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 334 Митного кодексу України, особи, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, зобов'язані надавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Згідно підпунктів 2.4 - 2.7, 2.9 - 2.10 пункту 2 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 року № 362 (далі - Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів), робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом, зокрема:

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

- перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця.

- перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу.

- перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів, перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну.

Поставка товару здійснювалась за зовнішньоекономічним контрактом від 14.09.2008 № 1409 RPT, укладеного позивачем з "Tolexis International Limited".

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 23.10.2012 № 2 покупець здійснює 100 % передоплату партії товару протягом 5 календарних днів з дати відвантаження або передплата. Згідно рахунку від 02.04.2013 № 02625 покупець має сплатити за товар протягом 5 днів з дати відвантаження. Згідно коносамента № 1 відвантаження товару було завершене 28.03.2013.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є в тому числі, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Таким чином, з урахуванням умов вищезазначеного контракту, на момент пред'явлення товару до Сумської митниці, рахунок мав бути сплаченим, однак на момент подачі відповідної митної декларації будь-яких платіжних документів декларантом не пред'явлено, що підтверджується відсутністю реквізитів такого документу у графі 44 митної декларації № 805130000/2013/005075.

Крім цього, наявність відповідних платіжних доручень не наведено в переліку який наводиться в картці відмови № 805130000/2013/00087 від 08.05.2013, в якій зазначаються всі документи, які пред'являлися на перевірку до митного органу і в подальшому були повернуті декларанту.

Таким чином, на момент декларування позивачем імпортованої партії товару, неподання до митного органу відповідних платіжних документів було з боку позивача в особі його декларанта порушенням вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України, оскільки оплата товару позивачем мала бути вже здійсненою.

Додатково декларантом позивача надано платіжне доручення в іноземній валюті від 02.04.2013 № 179, отримувачем в якому зазначено "Tolexis International Limited". Як встановлено із коносаменту № 1, відправником вантажу зазначено компанію OCP (Марокко), вантажоодержувачем вказано BNP Paribas (Швейцарія) а в графі адреса повідомлення вказано ПАТ "Сумихімпром" (Україна). Аналогічні відомості зазначено в сертифікаті якості № 1220-3342/CQ.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи містять розбіжності щодо сторін контракту, оскільки контракт від 14.09.2008 № 1409 RPT укладено між ПАТ "Сумихімпром" та "Tolexis International Limited".

Таким чином, вказане платіжне доручення не дає можливості визначити чи було ним оплачено поставку товару, задекларованого в митній декларації від 08.05.2013 № 805130000/2013/005075.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовуються для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, на момент подання митної декларації № 805130000/2013/005075 до митного оформлення позивач жодним чином не підтвердив заявлену ціну товару, що є основою визначення митної вартості за першим методом, тобто за ціною договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюються митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 МК України.

Згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (частина 5 статті 54 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Отже, проаналізувавши поданий декларантом позивача до митного оформлення пакет документів та виявивши розбіжності у таких документах, посадова особа Сумської митниці, діючи на підставі ч. 3 ст. 53 МК України на звороті декларації митної вартості зазначила перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, - що згідно ч. 3 ст. 53 МК України є підставою для письмової вимоги митниці надати додаткові документи, які б підтверджували заявлену митну вартість товару.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Враховуючи, що декларантом не спростовано факт впливу взаємозв'язку з продавцем товару на ціну товарів, а надані до митного оформлення документи містять розбіжності щодо вартості товару, тобто не є об'єктивними, заявлені відомості не були підтверджені документально та не піддавалися обчисленню, Сумською митницею правомірно було визначено митну вартість товарів на підставі митної декларації від 08.05.2013 № 805130000/2013/005075 згідно ст. 59 МК України.

За таких обставин, Сумською митницею, з урахуванням приписів ст. ст. 51, 53-55, 59, 61 МК України та зважаючи на неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, було правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08.05.2013 № 805130000/2013/000089/1 за другорядним методом (ціною договору щодо ідентичних товарів).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана не вірно.

Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. 220, 222, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Сумської митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року у цій справі скасувати.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2013 року залишити в силі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: