Ухвала суду № 42590788, 29.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ К/800/52980/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі за позовом Дубенського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення допомоги, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року Дубенський міськрайонний центр зайнятості (далі - Дубенського МЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення допомоги по безробіттю (з урахуванням уточнень) у розмірі 8109,67 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримуючи допомогу по безробіттю, не повідомив про те, що він був зареєстрований як фізична особа-підприємець. У зв'язку з виявленням факту надання недостовірної інформації службі зайнятості, позивач просить стягнути з ОСОБА_4 незаконно отриману допомогу по безробіттю.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_4 8109,67 грн. виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач 04.01.2013 року звернувся до Дубенського МЦЗ як такий, що шукає роботу. В день звернення на підставі заяви останньому надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю, яка нараховувалась та виплачувалась у розмірі, встановленому законодавством.

У відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року, №60/62, центром зайнятості проведено взаємозвірку з державним реєстратором Дубенської міської ради, в результаті якої встановлено, що під час перебування на обліку у центрі зайнятості і отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_4 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

За результатами взаємозвірки складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 09.08.2013 року №51 (а.с.8), з яким відповідача ознайомлено того ж дня. Директором Дубенського МЦЗ прийнято рішення про стягнення незаконно отриманих коштів та видано відповідний наказ від 09.08.2013 року №75.

12.08.2013 року ОСОБА_4 направлено лист з пропозицією протягом 15 календарних днів повернути незаконно отримані кошти у сумі 8 109, 67грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності вини ОСОБА_4 у невнесенні дати та номеру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) станом на день звернення відповідача до Дубенського МЦЗ.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач безпідставно отримував допомогу по безробіттю, оскільки на час звернення до Дубенського МЦЗ відносився до зайнятого населення, про що не повідомив позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Стаття 1 Закону України «Про зайнятість населення» дає визначення поняття «зайнятість», як діяльності, пов'язаної із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

За змістом п. «б» ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.

Положеннями ч. 17 ст. 47 цього Закону передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Згідно до ст. 51 Закону державний реєстратор у день державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця у порядку, визначеному статтями 47 - 50 цього Закону, зобов'язаний надіслати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції врахував виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.24), із якого вбачається, що відомості щодо дати та номеру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем станом на 8 жовтня 2013 року відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач безпідставно отримував допомогу по безробіттю, оскільки на час звернення до служби зайнятості відносився до зайнятого населення, про що не повідомив центр зайнятості всупереч ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями, 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)