Ухвала суду № 42590763, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2015 р. м. Київ К/9991/20680/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Цвіркун Ю.І.,

за участю секретаря Стадницької Ю.Є.,

та представників сторін:

позивача - Іваніва А.Р.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (далі - Жовтнева МДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі № 2а/0570/23021/2011

за позовом публічного акціонерного товариства "Авторадіатор" (далі - Товариство)

до Жовтневої МДПІ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології" (далі - ТОВ «Хімічні технології»),

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 № 0001072342.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з наявності усіх обов'язкових реквізитів у векселів, емітованих ТОВ «Хімічні технології», що обумовлює правомірність відображення позивачем у податковому обліку операцій з купівлі та продажу цих векселів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Жовтнева МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на дефект форми спірних векселів (з огляду на їх підписання від імені емітента невстановленою особою), невідповідність змісту окремих векселів вимогам закону та, як результат, - відсутність у цих документів вексельної сили. Також скаржник зазначає, що порядок виконання розглядуваних договорів з купівлі-продажу векселів свідчить про фіктивність оформлення вексельного документообігу виключно з метою створення наслідків у податковому обліку Товариства.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги Жовтневої МДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 20 271 844,25 грн. (у тому числі 16 292 689 грн. за основним платежем та 3 979 155,25 грн. за штрафними санкціями) став висновок податкового органу про незаконне відображення позивачем в окремому податковому обліку операцій з купівлі-продажу векселів, емітованих ТОВ «Хімічні технології», викладений в акті перевірки від 20.09.2011 № 2482/23-2/00232093.

На обґрунтування цього висновку Жовтнева МДПІ посилається на показання ОСОБА_2 (засновника та директора ТОВ «Хімічні технології») у кримінальній справі, згідно з якими він не підписував векселі, не брав участь у будь-яких операціях з векселями та є номінальним керівником цього товариства.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції послалися на формальну відповідність спірних векселів законодавчо установленим вимогам щодо їх оформлення та відхилили посилання відповідача на показання ОСОБА_2 з підстав їх надання під тиском співробітників міліції та невірного трактування останніми слів ОСОБА_2

Слід зазначити, що в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з'ясування обставин справи (закріплений у статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС), який зобов'язує суд встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін.

Реалізації цього принципу сприяють положення частин четвертої, п'ятої статті 11 КАС, згідно з якими суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, суд повинен з огляду на зміст матеріально-правових вимог

визначити коло обставин, що входять до предмета доказування у справі, і, користуючись процесуальними засобами, встановити дійсний зміст спірних правовідносин та надати правильну юридичну кваліфікацію ситуації, яка є предметом спору.

Саме дотримання наведених вимог забезпечує ухвалення адміністративним судом судового рішення у відповідності з вимогами статті 159 КАС.

А відтак оскільки в обґрунтування правомірності оспорюваного донарахування Жовтнева МДПІ посилається на фіктивність здійснених позивачем операцій з купівлі-продажу векселів ТОВ «Хімічні технології», у зв'язку з чим судам необхідно було ретельно перевірити добросовісність позивача як платника податків при здійсненні цих операцій, не обмежуючись виключно доводами відповідача.

Про недобросовісність платника може свідчити ситуація, при якій за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створюються схеми незаконного збагачення за рахунок мінімізації податків або за допомогою бюджетних коштів, що може призводити до порушення публічних інтересів у сфері оподаткування.

У даному разі зміст спірних операцій та сутність векселя як цінного паперу, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (стаття 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок в Україні»), передбачали перевірку судами проявлення позивачем необхідного ступеня розумності та обачливості при здійсненні розглядуваних операцій. Зокрема, судам слід було з'ясувати, чи була у Товариства об'єктивна можливість перевірити платоспроможність векселедавця (інших осіб, зобов'язаних за векселем), їх фінансовий стан, чи було оцінено позивачем ризиковість розглядуваних операцій з векселями, чи підлягали операції зі спірними векселями фінансовому моніторингу.

Не отримали належної правової оцінки у судах попередніх інстанцій і доводи податкового органу про формальний характер операцій з купівлі-продажу спірних векселів, які вимагали з'ясування способу передачі векселів, ідентифікацію осіб, які їх передавали.

Оскільки шляхом формальної передачі векселів через низку посередників за участю фіктивних суб'єктів господарювання, взаємозалежних або афілійованих осіб, які не виконують своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, створюється вексельна схема ухилення від оподаткування та\або отримання необґрунтованої податкової вигоди, судам слід було встановити усі обставини щодо фактичного виконання розглядуваних операцій, допитати як свідків осіб, які брали безпосередню участь у цих операціях, перевірити, чи відбувалася фактична передача векселів, з'ясувати, в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між учасниками спірних правовідносин.

Лише за наслідками дослідження цих обставин суди могли дійти вмотивованого висновку відносно реальності (або фіктивності) спірних операцій з купівлі-продажу спірних векселів, їх спрямованості на настання відповідних цим правочинам правових наслідків та відображення позивачем цих операцій у податковому обліку відповідно до їх дійсного економічного змісту з дотриманням законодавства у сфері оподаткування.

Таким чином, ухвалення правильних по суті спору рішень з даної справи вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, тоді як касаційний суд позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, витребувати та досліджувати докази. У зв'язку з цим оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом встановлення викладених у цій ухвалі обставин.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі № 2а/0570/23021/2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько Ю.І. Цвіркун