Ухвала суду № 42590747, 20.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2015 р. м. Київ К/800/24445/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Лосєв А. М. Маринчак Н. Є. Єгорова І. В. Фелів О. О. Пироженко С. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 рокуу справі№ 826/19597/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014 року у справі № 826/19597/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 44, 54, 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, ст. ст. 69, 71, 81, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року складено акт від 01.11.2013 року № 600/26-55-22-07, яким зафіксовано порушення п. 7 підрозділу ХХ, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в 2-4 кварталах на суму 3 349 272,00 грн. та в 2012 році на суму 74 763,00 грн.; п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, ст. 189 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 63 124,00 грн.; пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164, пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем 26.11.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 93526552207, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 63 124,00 грн.;

- № 93726552207, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 441 659,00 грн.,

- № 93626552207 за платежем податок на прибуток, на загальну суму 3 442 726,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В акті перевірки відповідач зазначає, що дебіторська заборгованість товариства по 631 рахунку станом на 01.07.2011 року становила 18 566 951,16 грн., згідно з додатком № 7 до акта попередньої планової перевірки від 01.11.2011 року № 1429/23-2-32708773, дебіторська заборгованість станом на 30.06.2011 року становила 34 235 954,64 грн. за період з 01.01.11 року - 30.06.11 року.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

З посиланням на п. 7 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що наявність розбіжності на 15 669 003,48 грн. дебіторської заборгованості на початок періоду з дебіторською заборгованістю на кінець перевіряємого періоду, яка наведена в акті перевірки, свідчить про завищення валових витрат за 2011 рік в розмірі 15 669 003,48грн.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій взагалі не надано оцінки доводам позивача про те, що наявність дебіторської заборгованості не є свідченням того, що відповідна сума була в повністю віднесена до витрат товариства, а висновки податкового органу щодо завищення витрат на суму 15 669 003,48 грн. мають арифметичну помилку.

Погоджуючись з висновками податкового органу про відсутність реального виконання договорів на виконання послуг, укладених позивачем та ТОВ «Пост-Медіа ТіВі», договору на організацію оформлення сертифікації та огляду вантажу, укладеного ТОВ «ФА Інтертрейдинг Україна» та ТОВ «Мерфіс», договорів на виконання послуг, укладених позивачем з ТОВ «Тонделгруп», не підтверджується наявними у справі доказами.

При цьому, судами відхилено акти приймання виконаних робіт, оскільки в них відсутня інформація про те, які конкретно види послуг фактично надані, у представлених документах містяться лише посилання на перелік послуг без посилання на документи, що не доводить фактичне виконання щодо таких послуг, не надано звіти про виконані роботи, по яким критеріям здійснювалось оцінка кошторису наданих послуг. Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Отже, не приймаючи надані платником документи на підтвердження позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій для всебічного дослідження питання правомірності формування витрат та податкового кредиту повинні шляхом витребування необхідних доказів вказати, що саме позивачу слід надати для вирішення справи по суті.

Проте, суди першої та апеляційної інстанції не виконали покладений на них частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, надати оцінку доводам позивача, витребувати необхідні докази, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 року у справі № 826/19597/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді А. М. Лосєв

Н. Є. Маринчак