Ухвала суду № 42590699, 20.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2015 р. м. Київ К/800/55086/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Лосєв А. М. Маринчак Н. Є. Єгорова І. В. Дзюба А. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 рокуу справі№ 826/10067/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2014 року у справі № 826/10067/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 20 Податкового кодексу України. ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 11, 49, 71, 72, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року складено акт від 05.06.2014 року № 270/26-57-22-01-10/34482827, яким зафіксовано порушення: пп. 138.10.5 п. 138.10, п. п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп. пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 3 612 663,00 грн., в тому числі: за ІІІ квартал 2012 року на суму 78 726,00 грн., за ІV квартал 2012 року на суму 602 588,00 грн., за 2013 рік на суму 2 931 349, 00 грн.; п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 086 342,00 грн., в тому числі: за червень 2013 року на суму 708 333,00 грн., за липень 2013 року на суму 341 667,00 грн., за серпень 2013 року на суму 1 262 586,00 грн., за вересень 2013 року на суму 773 756, 00 грн.

На підставі акта перевірки 20.06.2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002582201, яким відповідно позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 629 513, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 3 086 342,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 1 543 171,00 грн.;

- № 0002592201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 5 418 994,50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 3 612 663, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 1 806 331,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що поставка ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна» ліфтового обладнання, а також виконання ТОВ «АВЕСБУД» будівельних робіт позивачу не підтверджується документально. Також позивачем також не було надано жодних первинних документів, які б підтверджували правомірність здійснення фінансово-господарських відносин, пов'язаних з укладенням договорів позики з ТОВ «Компанія з управління активами «Інститут портфельних інвестицій».

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підставою прийняття податкового повідомлення рішення № 0002592201 від 20.06.2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 5 418 994,50 грн. (за основним платежем - в сумі 3 612 663,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 1 806 331,50 грн.), стали висновки відповідача про порушення платником пп. 138.10.5 п. 138.10, п. п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп. пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

В акті перевірки зазначено, що за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 3 612 663,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 78 726, 00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 602 588,00 грн.. 2013 рік в сумі 2 931 349,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в п. 3.1.3 розділу 3 акта перевірки.

Проте, з акта перевірки, наявного в матеріалах справи, вбачається, що він не містить такого пункту, а у висновках акта перевірки вказано, що в п. 3.1.3 порушень не виявлено.

Крім того, в п. 3.1.6 акта перевірки відповідачем зазначено, що порушення, викладені в п. 3.5.5 акта, не вплинули на об'єкт оподаткування податком на прибуток, в той час як такий пункт також відсутній в акті.

Вирішуючи спір щодо правомірності податкового повідомлення рішення № 0002592201, судам першої та апеляційної інстанцій необхідно було визначити, які саме епізоди порушень вплинули на визначення платнику податку на прибуток, в разі необхідності витребувати у податкового органу розрахунок нарахованої суми з відповідним поясненням щодо посилань на зазначені пункти акта перевірки.

Відповідно до ч. 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються, зокрема зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Розглядаючи спір в цій частині, судами не враховано, що звертаючись з позовом про скасування податкового повідомлення рішення № 0002592201 в повному обсязі, товариством підставами скасування цього рішення визначено лише неправомірний висновок відповідача щодо відсутності фактичного виконання господарських операцій позивача з ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна» та ТОВ «АВЕСБУД», а доводи щодо неправомірності доводів податкового органу про порушення пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України відсутні.

Визначаючи в податковому повідомлення-рішенні № 0002582201 позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 629 513,00 грн. (за основним платежем - в розмірі 3 086 342,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 1 543 171,00 грн.), податковий орган посилався на порушення п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

З аналізу статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги встановлені і для ухвали суду апеляційної інстанції в статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи даний спір дійшли висновку, що надані позивачем копії первинних документів не є належними та допустимими доказами виконання договорів, укладених позивачем з ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна» та ТОВ «АВЕСБУД».

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що позивачем не надано належним чином оформленої технічної документації на ліфтове обладнання та документів щодо закупівлі, транспортування та зберігання будівельних матеріалів, доказів наявності у позивача на праві власності/оренди устаткування, техніки, інструментів тощо, необхідних для виконання робіт.

Проте, взагалі не надано оцінки наданим позивачем доказам в обґрунтування своїх доводів щодо реального виконання спірних операцій з вказаними контрагентами та їх пов'язаності з господарською діяльністю товариства, не зазначено підстав їх відхилення.

Посилаючись на обставини, встановлені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки та акта перевірки контрагентів позивача, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що вони не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити які саме порушення стали підставою прийняття оскаржуваних рішень, надати оцінку доводам позивача та дослідити надані позивачем докази виконання договорів, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 року у справі № 826/10067/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді А. М. Лосєв

Н. Є. Маринчак