Постанова № 42590682, 29.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 рокусправа № 808/3251/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - не з'явився

відповідача: - Киян М.О. (дов.від 28.01.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Росія"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 р. у справі № 808/3251/14

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Росія"

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році, -

ВСТАНОВИВ:

"21" травня 2014 р. Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Росія" в якому просило стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 80 542,92 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 869,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування інвалідів у 2013 році.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 р. у справі № 808/3251/14 адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Росія" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році - задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що неналежне інформування відповідачем центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів є порушенням вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо здійснення заходів для працевлаштування інвалідів, а отже є підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Не погодившись з постановою суду, Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Росія" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 р. у справі № 808/3251/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не дослідив обставини по справі та виніс передчасне рішення щодо задоволення позовних вимог не дослідивши пояснення та заперечення відповідача по справі, та навіть не переконавшись, що відповідач належним чином сповіщений про наявність відповідного судового провадження. Скаржник вказує на те, що протягом всього часу існування належним чином дотримується вимог законодавства здійснюючи всі необхідні заходи щодо працевлаштування інвалідів.

Позивач надав в справу письмові заперечення, в яких вказуючи на обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови просить залишити без змін постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники позивача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників позивача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників позивача не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, відповідачем подано Запорізькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2013 рік, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, у якому середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача у 2013 році становила 254 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 7 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 10 особа.

Позивачем, на підставі поданого звіту, встановлено факт недотримання відповідачем нормативу щодо працевлаштування інвалідів та здійснено нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені у відповідності до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Несплата відповідачем в добровільному порядку нарахованих адміністративно-господарських санкцій слугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зі встановлення факту невиконання Підприємством норматива з працевлаштування осіб з обмеженими можливостями, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, за змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України "Про систему оподаткування", а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Разом з тим, відповідач щомісяця протягом 2013 року звітував перед Бердянським районним центром зайнятості про наявність вакантних місць, про що свідчать копії звітів за формою № 3-ПН від 25.01.2013 року, 25.02.2013 року, від 27.03.2013 року, 16.04.2013 року, від 25.04.2013 року, від 14.05.2013 року, від 27.05.2013 року, від 25.06.2013 року, від 25.07.2013 року, від 30.08.2013 року, від 26.09.2013 року, від 24.10.2013 року, від 27.11.2013 року, від 27.11.2013 року, від 16.12.2013 року якими підтверджено належне звітування відповідача про наявність вакантних посад та зазначено про відсутність випадків відмови у працевлаштуванні працівників, направлених центром зайнятості.

Отже, відповідачем були виконані вимоги Закону, щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, шляхом організації робочих місць та інформування центру зайнятості про вакантні робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів.

З даних звітів вбачається, що підприємство щомісячно зазначало про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що ПСП Агрофірма «Росія» вживало заходів, для виконання нормативу щодо працевлаштування осіб, яким відповідно до закону призначена інвалідність, та які передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні). Доказів безпідставної відмови відповідачем щодо працевлаштування інвалідів, матеріали справи не містять.

Відповідно до наданих представником відповідача пояснень та матеріалів, ПСП Агрофірма «Росія» створено 16 робочих місць , які відповідно до проведеної атестації робочих місць, визнано такими, що відповідають необхідним вимогам, та затверджено як робочі місця для осіб з обмеженими можливостями.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, щодо стягнення з Підприємства адміністративно-господарських санкцій.

Як встановлено колегією суддів, висновки суду першої інстанції здійснено на підставі не повно встановлених та досліджених обставин по справі. Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не був належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи та відповідно не зміг надати необхідні пояснення та докази в обґрунтування власної позиції. Судом першої інстанції не здійснено жодного передбаченого процесуальним законодавством заходу щодо встановлення та дослідження обставин по справі, передбачених ст.110 КАС України. Що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та призвело до невірного вирішення справи по суті.

Відповідно до приписів ст. 202 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання є підставами для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати оскаржуване судове рішення та винести нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Росія" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 р. у справі № 808/3251/14 - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 р. у справі № 808/3251/14 - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко