Постанова № 42590589, 23.01.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2015 року № 813/5346/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Бегей О.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Тістечка Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Львівської митниці №57 від 12.07.2010 року та №58 від 12.07.2010 року.

Свої позовні вимоги щодо незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень мотивує тим, що нарахування податкових зобов'язань відбулось на підставі ч.1 ст.7 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 13.09.2001 року №2681-III без врахування положень частини 2 та 3 цієї ж статті. Так, зокрема, позивач наголошує, що відповідно до ч.ч.2, 3 ст.7 вищевказаного Закону оподаткування єдиних неподільних товарів, що надходять на адреси громадян у вантажних та міжнародних експрес-відправленнях, здійснюється незалежно від митної вартості та ваги. Такі товари підлягають оподаткуванню ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, податком на додану вартість та в установлених законодавством випадках акцизним та іншими зборами. Позивач стверджує, що в даному випадку йдеться про те, що при ввезенні на територію України неподільних товарів (двох і більше) вони підлягають оподаткуванню ввізним митом відповідно до повних ставок, які затверджені Законом України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 року. Тому, відповідно до розділу XVI Закону України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 року, де зазначено, що повна ставка мита на комбайни зернозбиральні за кодом НОМЕР_3 становить 0%, а також враховуючи, що ОСОБА_3 ввозив на митну територію України два товари, а саме комбайн зернозбиральний за кодом НОМЕР_3 та шини пневматичні гумові для сільськогосподарського трактора в кількості дві штуки за кодом НОМЕР_4, позивач вважає, що митне оформлення вищевказаних товарів повинно було проводитися з врахуванням ч.2 та ч.3 ст.7 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 13.09.2001 року №2681-III, а не виключно на підставі ч.1 цієї ж статті. При цьому, позивач покликається на роз'яснення, що містяться в «Узагальнюючому податковому роз'ясненні щодо оподаткування товарів і транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.07.2008 року №811, у листі Державної митної служби України від 03.04.2007 року №15/489-ЕП «Щодо визначення способу переміщення та сплати податків і зборів при митному оформленні причепів та мотоциклів, що безпосередньо ввозяться в Україну громадянами для вільного використання» та в листі Державної митної служби України від 31.10.2001 року №3/15-5086-ЕП «Щодо застосування положень Закону України від 13.09.2001 року №2681-ІІІ при оподаткуванні особистих речей, товарів та транспортних засобів».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з наведених підстав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив, надав суду письмові заперечення, зі змісту котрих вбачається, що позовні вимоги заперечує з наступних підстав.

Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними і прийнятими в межах визначених законом повноважень, оскільки в результаті проведення на підставі документів, які подавались позивачем для митного оформлення товару, камеральної перевірки на предмет правильності класифікації товарів та сплати належних сум митних платежів задекларованих згідно УКТ ЗЕД 8433 51 0000 ОСОБА_3 при митному оформленні товару за ВМД №209090468/9/001229 від 03.07.2009 року було встановлено порушення вимог УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України та Основних правил інтерпретації класифікації товарів (акт перевірки від 09.06.2010 року №к/028/10/209000000/НОМЕР_2). Відтак, стверджує, що ввезений позивачем на територію України комбайн зернозбиральний марки CLAAS MEGA мав би декларуватись та оподатковуватись згідно із вимогами ст.7 Закону України №2681-ІІІ від 13.09.2001 року, яким визначено, що митне оформлення єдиного неподільного товару, митна вартість якого перевищує 200 євро та вага якого перевищує 50 кг, що ввозиться (пересилається) громадянином у супроводжуваному, несупроводжуваному багажі, надходить на адресу громадянина у міжнародному поштовому відправленні, здійснюється за умови його письмового декларування шляхом заповнення митної декларації, передбаченої для громадян, та після сплати громадянином або уповноваженою на те особою ввізного мита в розмірі 20 відсотків від митної вартості такого предмета, податку на додану вартість та у передбачених законодавством України випадках акцизного та інших зборів. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, враховуючи наступне.

03.07.2009 року ОСОБА_3 було доставлено на митну територію України через митний пост Мостиська Львівської області комбайн зернозбиральний CLAAS MEGA 1997 року випуску, тип 218, що був у використанні, номер рами 945009 в комплекті з жаткою, ширина якої 6 метрів, зеленого кольору - одна штука та шини гумові, вживані для сільськогосподарських тракторів, розміром 600/55-26.5, що підтверджується відповідною митною декларацією долученою до матеріалів справи.

В подальшому на підставі розпорядження Львівської митниці №444-р від 22.12.2009 року було проведено камеральну перевірку на предмет правильності класифікації товарів та сплати належних сум митних платежів задекларованих позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 8433 51 00 при митному оформлені товару за ВМД №209090468/9/001229 від 03.07.2009 року, результати якої оформлені актом №к/028/10/209000000/НОМЕР_2 від 09.06.2010 року. В ході перевірки було встановлено порушенням вимог УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України та Основних правил інтерпретації класифікації товарів.

На підставі даного акту контролюючим органом було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №57 від 12.07.2010 року на ввізне мито на загальну суму 49191,25 гривень (46848,81 грн. за основним платежем та 2342,44 грн. за штрафними санкціями) та №58 від 12.07.2010 року на ПДВ на загальну суму 9838,26 гривень (9369,77 грн. за основним платежем та 468,49 грн. за штрафними санкціями) у зв'язку з недотриманням вимог оподаткування ввезеного єдиного неподільного товару визначених ст.7 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 13.09.2001 року №2681-III у редакції чинній на момент виникнення правовідносин.

Відповідно до ст.4 вказаного Закону, яким встановлювався порядок митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів, транспортних засобів та окремих номерних вузлів до них, що ввозяться (пересилаються) в супроводжуваному й несупроводжуваному багажі, вантажних, експрес- та міжнародних поштових відправленнях на митну територію України і належать громадянам, митне оформлення та оподаткування єдиного неподільного товару, що ввозиться (пересилається) громадянином у супроводжуваному, несупроводжуваному багажі, надходить на адресу громадянина у міжнародному поштовому відправленні, здійснюються відповідно до статті 7 цього ж Закону.

У зв'язку з тим, що ввезений позивачем товар, а саме комбайн зернозбиральний CLAAS MEGA 1997 року випуску, тип 218, що був у використанні, номер рами 945009 в комплекті з жаткою, ширина якої 6 метрів, зеленого кольору є єдиним неподільним товаром, то слід керуватись правилами визначеними саме статтею 7 Закону України від 13.09.2001 року №2681-III.

За змістом цієї статті митне оформлення єдиного неподільного товару, митна вартість якого перевищує 200 євро та вага перевищує 50 кг, що ввозиться (пересилається) громадянином у супроводжуваному, несупроводжуваному багажі, надходить на адресу громадянина у міжнародному поштовому відправленні, здійснюється за умови його письмового декларування шляхом заповнення митної декларації, передбаченої для громадян, та після сплати громадянином або уповноваженою на те особою ввізного мита в розмірі 20 відсотків від митної вартості такого предмета, податку на додану вартість та у передбачених законодавством України випадках акцизного та інших зборів.

Таким чином, у зв'язку з тим, що описаний вище товар ввозився позивачем в якості супроводжуваного багажу, був ним особисто задекларований, що підтверджується наявною в матеріалах справи митною декларацією, а також з огляду на те, що митна вартість цього товару перевищувала 200 євро, а вага перевищувала 50 кг - його митне оформлення мало бути здійснене після сплати громадянином або уповноваженою на те особою ввізного мита в розмірі 20 відсотків від митної вартості товару та податку на додану вартість, чого здійснено не було.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про правомірність визначення податкового зобов'язання позивача відповідними податковими повідомленнями-рішеннями №57 від 12.07.2010 року на ввізне мито на загальну суму 49191,25 гривень та №58 від 12.07.2010 року на ПДВ на загальну суму 9838,26 гривень.

Що стосується доводів позивача про необхідність застосування порядку оподаткування єдиних неподільних товарів, визначеного ч.ч.2, 3 ст.7 Закону України від 13.09.2001 року №2681-III, то суд не бере такі до уваги з огляду на наступне.

Частиною 2 та 3 вказаної статті визначено порядок оподаткування єдиних неподільних товарів, що надходять на адреси громадян саме у вантажних та міжнародних експрес-відправленнях. Так, зокрема, таке у цьому випадку здійснюється незалежно від митної вартості та ваги, а товари підлягають оподаткуванню ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, податком на додану вартість та в установлених законодавством випадках акцизним та іншими зборами.

Однак, ввезений позивачем на митну територію України комбайн зернозбиральний CLAAS MEGA 1997 року випуску, тип 218, що був у використанні, номер рами 945009 в комплекті з жаткою, ширина якої 6 метрів, зеленого кольору як єдиний неподільний товар був ввезений позивачем в якості супроводжуваного багажу, що підтверджується матеріалами справи. У ст.1 Закону України від 13.09.2001 року №2681-III подано визначення вантажного відправлення в цілях цього Закону відповідного до якого таким є товари, що надходять в Україну на адресу громадян, які не перебували за кордоном у момент їх придбання і не відправляли їх в Україну. В даному випадку не було й міжнародного експрес-відправлення.

Роз'яснення, що містяться в «Узагальнюючому податковому роз'ясненні щодо оподаткування товарів і транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.07.2008 року №811 на які покликається позивач носять поширювальний характер і не відповідають положенням ст.7 Закону України від 13.09.2001 року №2681-III.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що зазначені роз'яснення були затверджені на підставі підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та прийнятого на підставі них наказу «Про затвердження Порядку надання митними органами роз'яснень окремих положень податкового законодавства» від 26 липня 2005 року №703.

Відповідно до підпункту г) п.п.4.4.2 пункту 4.4. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта. Аналогічне положення міститься й у п.1.3 згаданого Порядку надання митними органами роз'яснень окремих положень податкового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, у зв'язку з поширювальним тлумаченням роз'яснень Державної митної служби України зазначених положень ст.7 Закону України від 13.09.2001 року №2681-III, які не відповідають змісту даної статті, а також у зв'язку з тим, що роз'яснення Державної митної служби України не мають сили нормативно-правового акта суд не бере такі до уваги при вирішенні даної справи по суті.

З цих же міркувань суд не бере до уваги зміст листа Державної митної служби України від 31.10.2001 року №3/15-5086-ЕП «Щодо застосування положень Закону України від 13.09.2001 року №2681-ІІІ при оподаткуванні особистих речей, товарів та транспортних засобів».

Стосовно листа Державної митної служби України від 03.04.2007 року №15/489-ЕП «Щодо визначення способу переміщення та сплати податків і зборів при митному оформленні причепів та мотоциклів, що безпосередньо ввозяться в Україну громадянами для вільного використання», то такий взагалі не має відношення до спірних правовідносин, оскільки такий стосується правил митного оформлення причепів та мотоциклів, а не задекларованого позивачем товару.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи в сукупності надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не ґрунтуються на положеннях закону, а відтак, суд дійшов переконання, що у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Державного бюджету України решта суми судового збору в розмірі 1644,30 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 30.01.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.