Ухвала суду № 42589817, 04.02.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/263/15 Головуючий в І інстанції Гаврилова Д.В.

Категорія: 27 Доповідач: Прокопчук Л.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року лютого місяця «04» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Прокопчук Л.П.Суддів:Полікарпової О.М., Базіль Л.В.при секретарі:Мироненко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 03 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2014 року позивач - ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16.10.2006 року між ним та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №НЕТ8АК00080023, за умовами якого відповідачу був наданий кредит в сумі 12000 дол. США на строк до 16.10.2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в строк та порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором банк 16.10.2006р. уклав з ОСОБА_7 договір поруки, яким передбачена солідарна відповідальність поручителя із боржником у разі порушення ним своїх зобов'язань перед банком.

Позичальник зобов'язувався забезпечити повернення отриманого кредиту, сплату процентів та комісійних у встановлені договором терміни згідно з графіком погашення кредиту, однак взяті зобов'язання не виконав, тому банк звернувся з вимогою про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Просив стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 15210,71 дол. США, що в еквіваленті складає 121533,57грн., а також понесені судові витрати.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 03 жовтня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно а ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 10953,58 дол. США, що еквівалентно 87519,1грн., та 500,00грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань, а всього 88019,1грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 880,19грн., по 440,1грн. відповідно.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_5 та її представник апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених у ній.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 16 жовтня 2006 року ОСОБА_5 отримала у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 12000 дол. США на строк до 16.10.2013 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць.

Позичальник також зобов'язувалася щомісячно у період з 21 по 28 число надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 229,70дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

В забезпечення належного виконання умов кредитного договору, 16 жовтня 2006 року між банком і ОСОБА_7 було укладено договір поруки, згідно якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком по зобов'язанням ОСОБА_5, що вникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов'язань.

За умовами договору поруки поручитель поручився перед банком за виконання ОСОБА_5 свого обов'язку повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами; встановлена солідарна відповідальність поручителя та боржника і визначено обсяг відповідальності поручителя той же, що і боржника.

Крім того, в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту між банком та ОСОБА_5 16.10.2006 року було укладено договір застави рухомого майна - автомобіль марки ТЗ: SKODA, модель: Fabia, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий хетчбек, номер кузова (шасі): НОМЕР_1.

ОСОБА_5 належним чином не виконувала взятих на себе зобов'язань і тому виникла заборгованість.

Згідно акту від 28.09.2009 року ОСОБА_5 передала заставний автомобіль працівнику Приватбанку для реалізації з метою погашення заборгованості, а також видала довіреність працівникам банку з правом продажу автомобіля.

Відповідно до довідки заступника керівника напрямку по безпеці кредитних операції Херсонської філії КБ «ПриватБанк» Безмена А.В., після реалізації автомобіля, грошові кошти в сумі 6851,13 дол. США зараховані на рахунок НОМЕР_2, для погашення заборгованості ОСОБА_5, по кредитному договору № НЕТ8АК00080023 від 16.10.2006 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № НЕТ8АК00080023 від 16.10.2006 року сума заборгованості становить 15210,71 дол. США, з яких: 6258,67 дол. США - заборгованість за кредитом; 4022,91 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 672,00 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 4257,13 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Зменшуючи розмір визначеної позивачем пені у сумі 4257,13 доларів США до 500,00грн., суд першої інстанції підставно виходів із правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 11.07.2013р. №7-рп/2013, вимог ч.3 ст. 551 ЦК України і тому постановив в цій частині обґрунтоване рішення, виходячи з принципу розумності і справедливості і такий висновок суду не спростований доводами апеляційної скарги.

Такими, що не можуть бути прийняті до уваги є і доводи скарги про те, що заставний автомобіль без відома відповідачки та її погодження був реалізований за явно заниженою ціною. Зазначена обставина спростовується тим, що ОСОБА_5 04 листопада 2009 року уповноважила ОСОБА_9 і ОСОБА_10, працівників банку, представляти її інтереси з усіх питань, пов'язаних з експлуатацією та розпорядженням від її імені та в її інтересах, належного їй автомобіля марки SKODA.

Довіреність видана з правом продажу автомобіля за встановленим законом порядком та визначенням на власний розсуд ціни та умов. Також відповідачка надавала право довірителям керувати транспортним засобом.

ОСОБА_5 видала довіреність строком на три роки - до 04.11.2012 року.

Зазначеним змістом доручення підтверджується правомірність дій представників банку щодо реалізації заставного автомобіля, вартість якого на час реалізації підтверджена висновком №770 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 12.05.2010 року та складала 48706,06грн.

Із отриманих від реалізації транспортного засобу грошових коштів у сумі 6851,13 доларів США (а.с.101),банком було здійснено зарахування їх на погашення тіла кредиту, процентів по кредиту, комісії, штрафу, пені (а.с.102-111), вказане також підтверджено рухом коштів по рахунку (а.с.134-137).

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_5 підтвердила, що після передачі автомобіля працівникам банку, платежів по сплаті кредиту вона не здійснювала, т.я. вважала, що коштів від реалізації автомобіля мало бути достатньо для погашення заборгованості.

Оскільки відповідачкою не спростовано розмір заборгованості, підтвердженого розрахунком заборгованості по кредиту, то суд першої інстанції підставно задовольнив вимоги банку, у визначеному ним розмірі.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 03 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: