Ухвала суду № 42589027, 28.01.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1820/15

Головуючий у першій інстанції: Теренчук Ж.В.

Доповідач: Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді Ісаєвої Н.В.,

суддів: Комлевої Н.В., Журавльова О.Г.,

при секретарі: Сілукової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 грудня 2013 року у цивільній справі позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ "Приват Банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що між позивачем та третьою особою ОСОБА_2 був укладений кредитний договір ОDR0GА00000633 від 27.12.2007р., згідно якого позивач надавав третій особі кредит у розмірі 70 000 доларів США, строком до 27.12.2017р. зі сплатою 11,04% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки від 28.12.2007р., відповідно до якого відповідач передав банку в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок з господарчими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Своїх зобов'язань по щомісячному поверненню чергової частини суми кредиту та відсотків за користування кредитом третя особа ОСОБА_2 належним чином не виконала. Станом на 10.04.2012р. заборгованість перед Банком складає 117001,30 доларів США. З наведених підстав банк просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем, виселити відповідача та інших осіб, зареєстрованих та проживаючих у вказаному житловому будинку зі зняттям з реєстраційного обліку.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав до суду заяву з проханням справу розглянути у його відсутність, позов задовольнити.

Відповідач та третя особа не зявились, причини неявки суду не вказали, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Раніше до суду зявлялась представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_2, які позов не визнали. ОСОБА_2 надала суду зустрічну позовну заяву про визнання договору іпотеки недійсним, оскільки вищезазначений будинок подружжям було придбано у період шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Однак відповідач ОСОБА_2 без нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_2 уклав з банком договір іпотеки, що суперечить чинному законодавству. У звязку з вищевикладеним ОСОБА_2 просила задовольнити зустрічну позовну заяву.

Первісні позовні вимоги та зустрічну позовну вимогу ОСОБА_2 обєднано в одне провадження ухвалою суду від 15.03.2013 року.

Ухвалою суду від 26.09.2013 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПАТ КБ "Приват Банк" про визнання договору іпотеки недійсним залишено без розгляду у зв*язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

Рішенням суду позов було задоволено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищего спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року рішення апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеці скасовано, справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На дане рішення ОСОБА_2 принесла апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи в апеляційному порядку повідомлялися належним чином, про що свідчить розписки про одержання судових повісток.

За змістом ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

У відповідності до ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У судовому засіданні встановлено наступне.

27.12.2007 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ОDR0GА00000633 про надання кредиту на споживчі цілі у розмірі 70 000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту 27 грудня 2017 року, згідно якого банк надав відповідачу кредитні кошти під 11,04% річних, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути отриману суму грошей та сплатити відсотки в обумовлений договором строк (а.с.14-18).

ЗАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, видавши ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 70 000 доларів США.

Ч.1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Ч.2 даної статті передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 в порушення своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 10.04.2012р. має заборгованість перед Банком по кредитному договору в сумі 117001,30 доларів США, яка складається з наступного: 64852,97 доларів США - заборгованість за кредитом, 19758,08 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 3572,99 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 23215,96 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 31,30 доларів США штраф (фіксована частина), 5570,00 доларів США штраф (процентна складова) (а.с.7-9).

Ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_2 з відповідачем по справі ОСОБА_3 та Банком був укладений договір іпотеки від 28.12.2007р., відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 передав банку в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок з господарчими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 що належить відповідачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 17.12.1998р. (а.с.19-23).

Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобовязанння, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.33 ч.1 закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.39 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно з ч.4 ст.9, 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України "Про іпотеку " виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, вправі винести рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюють на підставі судового рішення лише за певних умов, якщо мешканці добровільно не звільнили будинок протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя.

24.02.2012 року іпотекодержатель ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про повернення суми кредиту, у звязку з не поверненням кредиту Банк має намір укласти договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 (а.с.10), однак до цього часу ОСОБА_2 кредит не повернула, з будинку сторони не виселились, що стало підставою для виселення їх з будинку в судовому порядку.

Однак питання виселення ОСОБА_2 було розглянуто рішенням апеляційного суду Одеської області 20.05.2014 року та в цій частині судом касаційної інстанції залишено без змін.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача до ОСОБА_3, який не оскаржував рішення суду, правомірні, регулюються умовами укладених між сторонами договорів та нормами чинного законодавства України і підлягали задоволенню у повному обсязі.

Таким чином,доводи апеляційної скарги в частині звернення стягнення на предмет іпотеці не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 грудня 2013 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеці, виселення ОСОБА_3, стягнення судового збору, зняття з реєстрації залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий- суддя Н.В.Ісаєва

Судді О.Г. Журавльов

О.С. Комлева