Ухвала суду № 42588263, 29.01.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/5092/14-ц 29.01.2015 29.01.2015 29.01.2015

Провадження №22-ц/784/227/15

провадження № 22ц/784/227/2015 Головуючий у першій інстанції: Вуїв О.В..

категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

29 січня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Яценко Л.В.,

за участі: представника позивача Пархоменко Н.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 грудня 2014 року, ухваленого

за позовом

публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом.

Позивач зазначав, що 25 червня 2007 року уклав з ОСОБА_4 кредитний договір №V-36-kig-2007, за яким надав позичальнику кредит в розмірі 70000 грн. строком до 24 червня 2022 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 18 % річних.

Того ж дня між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки за яким остання поручилася за вчасне та повне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань.

Посилаючись на те, що позичальник порушує кредитні зобов'язання та має станом на 15 вересня 2014 року заборгованість у розмірі 94953 грн. 49 коп., яка складається з: заборгованості по строковому кредиту - 36544 грн.48 коп., заборгованості по простроченому кредиту - 13490 грн. 41 коп., заборгованості по строковим процентам - 422 грн.41 коп., пені за порушення умов договору - 44496 грн.19 коп., позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку вказану заборгованість.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 грудня 2014 року позов до ОСОБА_4 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 90808 грн. 20 коп. Крім того, суд розподілив судові витрати. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» посилаючись на порушення судом норм матеріального права щодо припинення поруки, просило рішення в частині відмови скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 червня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №V-36-kig-2007, за яким банк надав позичальнику кредит в розмірі 70000 грн. строком до 24 червня 2022 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 18 % річних. Крім того, договором передбачено, що за порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань, позичальник зобов'язався сплачувати банку пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а також право позивача вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Того ж дня для забезпечення виконання кредитного договору банк уклав з ОСОБА_5 договір поруки. При цьому, сторони визначили, що цей договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (а.с. 20).

В зв'язку порушенням позичальником умов кредитного договору, позивач надіслав боржнику та поручителю письмову вимогу від 13 квітня 2012 року про дострокове погашення боргу в розмірі 56679 грн. 93 коп. протягом 30 днів (а.с. 28).

30 жовтня 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» пред'явив позов про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості станом на 15 вересня 2014 року по у розмірі 94953 грн. 49 коп., яка складається з: заборгованості по строковому кредиту - 36544 грн.48 коп., заборгованості по простроченому кредиту - 13490 грн. 41 коп., заборгованості по строковим процентам - 422 грн.41 коп., пені за порушення умов договору - 44496 грн.19 коп.

За таких обставин та з урахуванням положень статей 526, 527, 611, 1054 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушення ОСОБА_4 умов кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, є підставою для стягнення з нього зазначеного боргу по тілу кредиту та процентам, а також пені в межах річного строку в розмірі 40350 грн. 90 коп. Крім того, суд відмовив в солідарному стягненні боргу з поручителя виходячи з того, що порука є припиненою.

Розмір стягнутого боргу відповідач не оскаржував. Не містить відповідних доводів і апеляційна скарга ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Доводи апелянта про те, що з поручителя має бути стягнуто заборгованості по строковому кредиту - 36544 грн.48 коп., яку банк вимагає повернути достроково, а також заборгованість по тілу кредиту, відсоткам та пені за шість місяців, що передують зверненню банку з даним позов, не заслуговують на увагу, оскільки є наслідком помилкового тлумачення положень ст. 599 ЦК України та правових позицій Верховного Суду України.

Так, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч. 4 ст. 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення ч. 4 ст. 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення ч. 4 ст. 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14.

Правова позиція про те, що у разі зміни кредитором строку виконання основного зобов'язання (дострокове виконання основного зобов'язання), шестимісячний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги до поручителя обчислюється з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як дата дострокового повернення всього кредиту, висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-41цс14.

Отже, оскільки в квітні 2012 року банк пред'явив вимоги до боржника та поручителя про дострокове повернення кредиту в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України, але звернувся з даним позовом лише в жовтні 2014 року, то суд дійшов обґрунтованого висновку, що порука за спірним договором є припиненою, оскільки банком пред'явлено вимоги до поручителя поза межами шестимісячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Інших доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не містить, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити, а заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 грудня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: