Ухвала суду № 42586382, 29.01.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/196/2015(м)

264/8793/14-ц

Категорія 53 Головуючий у 1-й інстанції Матвєєва Ю.О.

Суддя-доповідач Мироненко І.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Супрун М.Ю., Осипчук О.В.

при секретарі Одінцові Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 грудня 2014 року в справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про скасування судового наказу про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати на користь ОСОБА_2,-

в с т а н о в и л а :

07 листопада 2014 року Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області за заявою прокурора Іллічівського району м. Маріуполя Козуб Г.Г. в інтересах ОСОБА_2 було видано судовий наказ про стягнення з ПАТ «Азовзагальмаш» на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі у сумі 4082 грн. 45 коп. та судового збору в дохід держави в розмірі 121 грн. 80 коп.

20 листопада 2014 року представник ПАТ «Азовзагальмаш» звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу, посилаючись на те, що прокурор Іллічівського району м. Маріуполя безпідставно звернувся до суду, оскільки у прокуратури не має передбачених законом підстав для захисту інтересів ОСОБА_2

Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 грудня 2014 року заяву ПАТ «Азовзагальмаш» залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі заявник ПАТ «Азовзагальмаш», посилаючись на незаконність ухвали суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти нову, якою скасувати судовий наказ від 07 листопада 2014 року.

В обґрунтування вказує на те, що судовий наказ був виданий судом із застосуванням норм законодавства, що втратили чинність на час розгляду справи, а саме у ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» було внесено зміни, які набрали чинності 01 грудня 2012 року. Натомість, пакет документів, який додано прокурором до заяви про видачу судового наказу, не містить відомостей, що ОСОБА_2 відноситься до кола осіб на яких розповсюджується дія ч.ч. 2,4 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо представництва інтересів.

Представник ПАТ «Азовзагальмаш» Солошенко О.М., діючий на підставі довіреності, надав заяву в якій підтримує доводи апеляційної скарги в повному обсязі, справу просить розглянути за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута за відсутності осіб, що не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Кучер А.Ю., пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в частині оскарження судового наказу задоволенню не підлягає.

Видаючи судовий наказ, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор має підстави для представлення інтересів ОСОБА_2.

З такими висновками колегія суддів не може не погодитися, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

Так, відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції від 01 грудня 2012 року, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспрювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Наявність таких підстав має бути підтверджена прокурором шляхом надання суду відповідних доказів.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більше як півтора року.

Згідно із ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 56 років, які народилися з 01 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є особою похилого віку в розумінні ст. 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», оскільки на час звернення до суду досягла 56 років, що підтверджується копією паспорту, доданою прокурором до заяви про видачу судового наказу (а.с. 5).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів ОСОБА_2

Відповідно до ч.3 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на судовий наказ апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін;

2) постановити ухвалу про скасування судового наказу та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному проваджені з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову;

3) змінити судовий наказ.

При цьому, ч.1 ст. 309 ЦПК України встановлені спеціальні правові підстави для скасування судового наказу. Він підлягає скасуванню в апеляційному порядку, якщо апеляційний суд встановить відсутність між стягувачем та боржником спірних правовідносин, на основі яких була заявлена вимога, передбачена ч.1 ст. 96 ЦПК України.

Однак зазначені підставі для застосування апеляційним судом положень ст.309-1 ЦПК України відсутні, оскільки оскаржуючи правомірність видачі судового наказу апелянт на відсутність спірних правовідносин між стягувачем та боржником не посилався.

Не встановлено таких обставин і при розгляді справи. Так, згідно долучених до заяви про видачу судового наказу копії трудової книжки, ОСОБА_2 з 17 лютого 2003 року перебуває у трудових відносинах з ПАТ «Азовзагальмаш», працює медсестрою поста. Заборгованість по заробітній платі у сумі 4082 грн. 45 коп. підтверджено довідкою ПАТ «Азовзагальмаш» (а.с.7-9).

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для скасування судового наказу, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПАТ «Азовзагальмаш» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» відхилити.

Судовий наказ Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: