Рішення № 42586042, 03.02.2015, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4355/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої судді Бєлостоцької О.В.,

при секретарях Теліціній О.О., Циганенко Ю.О.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу,-

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому зазначила, що вона позичила відповідачеві по справі грошові кошти в сумі 102540гривень для придбання останнім автомобіля, про що 15 серпня 2011 року відповідачем по справі було написано розписку. За домовленістю відповідач мав щомісячно сплачувати на її користь частину позичених грошових коштів з остаточним терміном їх повернення - 22 липня 2014 року. До кінця 2011 року ОСОБА_3 сплатив на її користь 10 000 гривень, про що вона склала відповідну розписку, а згодом відмовився виконувати взяті на себе зобов*язання. Позивач просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 92540 гривень.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заперечували наявність між сторонами по справі будь-яких інших правовідносин та зобов*язань, крім зобов*язань, що витікають із укладеного договору займу грошових коштів. Раніше між нею та ОСОБА_3 в усній формі укладався договір оренди належного їй автомобіля ВАЗ 21104, але до договору займу він відношення не має.

Відповідач та його представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що фактично між сторонами по справі виникли не правовідносини, пов*язані із займом грошових коштів, а правовідносини, пов*язані із купівлею-продажем автомобіля в розстрочку. ОСОБА_3 пояснив, що 23 липня 2011 року ОСОБА_1 придбала йому автомобіль ВАЗ 21104 за 50 тисяч гривень, оформивши його на своє ім.*я. Між ним та позивачкою була домовленість про те, що він поверне їй протягом трьох років грошові кошти, витрачені останньою на придбання автомобіля, його укомплектацію та відсотки за користування грошовими коштами, що в загальній сумі становить 102540 гривень. В день придбання автомобіля - 23 липня 2011 року він власноруч написав розписку про зобов*язання до 22 липня 2014 повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 102540 гривень. Всього він сплатив на користь позивачки по цій розписці приблизно 42 000 гривень, а після того, як відносини між ними зіпсувались - повернув придбаний ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ 21104 та припинив сплачувати грошові кошти.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 23 липня 2011 року, як пояснив відповідач ОСОБА_3, він написав розписку про те, що отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 102540 гривень на придбання автомобіля ВАЗ 21104, які зобов*язався повернути до 22 липня 2014 року (а.с.5,32).

Оригінал розписки досліджений в судовому засіданні та приєднаний до матеріалів справи (а.с.32).

23 листопада 2011 року ОСОБА_1 написала розписку про те, що отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 10680гривень в якості оплати за автомобіль ВАЗ 21104 за договором купівлі-продажу з розстрочкою, укладеному по розписці (а.с.21).

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечувала факт укладення між нею та відповідачем договору купівлі-продажу автомобіля і зазначила, що підписала зазначену розписку, отримавши від ОСОБА_3 частину грошових коштів в рахунок погашення боргу саме за розпискою.

Довіреністю від 20 липня 2011 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 керувати належним їй автомобілем ВАЗ 21104 та вчиняти юридично значимі дії, пов*язані із цією довіреністю.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошової суми.

Враховуючи положення вказаних статей, суд вважає, що наявна у ОСОБА_1 розписка, оригінал якої приєднаний до матеріалів справи та досліджений в судовому засіданні, є належним та достатнім доказом існування договору позики та отримання ОСОБА_3 грошових коштів.

Згідно з положеннями ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Будь-яких належних та допустимих доказів щодо оспорення договору позики відповідач ОСОБА_3 суду не надав.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідно до правил статті 59 ЦПК про допустимість доказів обставини справи , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.

При розгляді справи ОСОБА_3 не надав належних та допустимих доказів як у підтвердження того, що між ним та позивачкою склались правовідносини з приводу купівлі-продажу автомобіля в розстрочку, так і про виконання обовязку про повернення боргу у сумі 42000 гривень, оскільки з дослідженої судом розписки (а.с.21) вбачається, що ним сплачено 10680 гривень.

Доводи відповідача про те, що фактично відповідач не отримував від ОСОБА_1 грошей у борг і правовідносини, які склались між ними носили характер договору купівлі-продажу автомобіля в розстрочку, є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження цього, а розписка ОСОБА_1 від 23 жовтня 2011 року про отримання від ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 10680 гривень (а.с.21) безсумнівно цей факт не доводить.

Та обставина, що у розписці не зазначено дату її складання, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки розписка була передана позивачці, знаходилася у неї протягом існування боргових зобов'язань, написана власноручно ОСОБА_3, який не заперечував цей факт, зазначивши , що написав розписку 23 липня 2011 року.

Оцінивши сукупність обставин, що склалися в даній справі та надані на їх підтвердження докази, суд приходить до висновку про те, що між сторонами склались правовідносини, які регулюються ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, відповідач належним чином своїх зобов*язань не виконав, тому позов підлягає частковому задоволенню та сума боргу, яка з урахуванням сплаченої суми у розмірі 10680 гривень складає - 91860 гривень, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст.88 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести на відповідача ОСОБА_3

На підставі ст.ст. 525,526,545, 1046, ч.2 ст.1047, ст.1049, ч.1 ст.1051 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 214, 215, ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 91860 (дев*яносто одна тисяча вісімсот шістдесят) гривень 00копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 918 (дев*ятьсот вісімнадцять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 03 лютого 2015 року, повний текст рішення по справі виготовлений 05 лютого 2015 року.

Суддя