Рішення № 42585630, 04.02.2015, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1531/14-ц

Провадження № 2/147/48/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015 року Тростянецький районний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Савченко С.М.,

при секретарі Подолян Т.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засідання у смт. Тростянець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на проживання, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася в суд з даним позовом і просила визнати відповідача таким, що втратив право на проживання в будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1.

На обґрунтування своїх вимог повідомив, що вона є власником житлового будинку за вищевказаною адресою та проживає там разом з дочкою ОСОБА_1. В 1998 році її дочка зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 і він почав проживати разом з нами та у 2000 році був зареєстрований у будинку. В серпні 2012 року шлюб між дочкою та відповідачем був розірваний і він на постійне місце проживання до своїх батьків в с. В.Тернівка Крижопільського району Вінницької області. Вона відповідачу пропонувала знятися з реєстрації у її будинку та він обіцяв що зробить це, однак не знявся з реєстрації. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 зареєстрований в її будинку вона не може в повній мірі розпоряджатися та володіти своїм майном.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечує проти постановлення судом заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце проведення судового засідання, не з'явився, будь-якого повідомлення про причини неявки не надав.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст.72 ЖК Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться судом в судовому порядку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 та проживає там разом з дочкою ОСОБА_1, яка до серпня 2012 року перебувала у шлюбі з відповідачем. На даний ОСОБА_3 зареєстрований у будинку позивачки але не проживає там з серпня 2012 року.

Дані факти підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так з копії технічного паспорту та свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом видно, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с 5).

З копії домової книги будинку АДРЕСА_1 видно, що ОСОБА_3 зареєстрований у даному будинку (а.с. 8).

З довідки виданої виконавчим комітетом Оляницької сільської ради Тростянецького району №684 від 14.10.2014 року видно, що ОСОБА_3 у с. Оляниця з 17.08.2012 року не проживає.

З копії рішення Тростянецького районного суду від 06.08.2012 року по справі №225/1359/12 видно, що шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірваний.

Суд приймає ці докази до уваги, так як вони зібрані з дотриманням закону, не суперечать один одному та ніким не оскаржуються.

Оскільки відповідач у вказаному будинку не проживає без поважних причин більше ніж пів року, самостійно визначив собі інше місце проживання, спірним будинком не користується протягом шести місяців, комунальні послуги він не сплачує, тому є всі підстави задовольнити позовні вимоги.

При зверненні до суду позивачка понесла судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 гривень, які відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідачки на її користь.

Відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України та ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 200 грн. за надання правової допомоги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 212, 213, 215, 224 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 319, 391 ЦК України, ст. 71, ст.72 ЖК Української РСР, ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 243,60 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 200 грн. 00 коп. за надання правової допомоги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії з додержанням вимог ст. 229 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: