Рішення № 42584941, 02.02.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

02.02.2015

643/3742/2014;

2/643/104/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 лютого 2015 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Сугачовій О.О.,

за участю секретаря Стус Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Державна реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з уточненим позовом до відповідачів, яким просить скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме, 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що зареєстрована за ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2, за кожним, державним реєстратором служби ХМУЮ Харківської області Кобиляцькою А.А. 03.03.2014р.; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/20 частину вищевказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

Обґрунтовуючи доводи позову, позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності її чоловіку ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та після його смерті відкрилась спадщина, що складалась із квартири АДРЕСА_2 та ? частини квартири АДРЕСА_1. У встановлений законом строк позивач та інші спадкоємці звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, при цьому, оформити спадщину на спірну квартиру не надалось можливим через відсутність правовстановлюючих документів. В подальшому стало відомо, що 03.03.2014р. ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували право власності на спадкове майно по 1/3 частині спірної квартири за кожним. Рішення суду від 02.06.2006р., яким право власності на 1\4 частину вказаної вище квартири за ОСОБА_2 припинено, вважає недійсним.

В судовому засіданні представник позивача підтримала викладені вище обставини, просить вимоги позову задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2, його представник вимоги позову не визнали, надавши письмові заперечення.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні також з вимогами позову не погодились, просять відмовити в їх задоволенні.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, надавши заяви про слухання справи за їх відсутністю, з вимогами позову не згодні.

Представник третьої особи позовні вимоги не визнав, надавши письмові заперечення.

Суд, вивчивши доводи позивача, заперечення відповідачів та третьої особи, дослідивши матеріали справи та надані докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 було зареєстровано на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, що вбачається із свідоцтва про право власності на житло від 26.08.1999р. (а.с.11).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.02.2006р. визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_6 право власності на ? частину спірної квартири, за кожним. Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну останньому ? частину квартири АДРЕСА_1 в розмірі 25000грн. Припинено право власності ОСОБА_2 на ? частину вищевказаної квартири, поділивши його частику між ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, визнавши за ними право власності на 1/12 частину квартиру за кожним. Зобов'язано КП «ХМБТІ» зареєструвати право власності за ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на ? частину та на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1.

Вказане рішення суду не оскаржувалось, набрало законної сили (а.с.39,40).

Далі, як встановлено, рішення суду від 02.02.2006р. в частині виплати грошової компенсації виконано у добровільному порядку, шляхом передачі грошових коштів ОСОБА_7 і ОСОБА_6 ОСОБА_2, про що свідчить письмова розписка останнього і не оспорюється сторонами по справі (а.с. 71).

Доводи позивача про те, що при постановлені вищевказаного рішення суду не враховано фактів того, що позивач до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, що ніякого наміру останній не висловлював щодо відчуження своєї частини квартири тощо, суд до уваги не приймає, оскільки рішення набрало чинності, оскільки не оскаржувалось та не скасовувалось. Яких-небудь доказів в підтвердження своїх доводів суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонено законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.5 ст. 11 ЦК Украйни цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, суд вважає, що після набрання законної сили рішення суду від 02.02.2006р., повної виплати компенсації, припинення право власності на спірну частину квартири ОСОБА_2, відбувся перехід права володіння та користування за ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 по 1/12 частині квартири за кожним.

Далі, встановлено, що позивач з 16.01.2009р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, що вбачається із копії свідоцтва про шлюб від 16.01.2009р. (а.с.7).

Із свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 02.02.2011р. вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 у встановлені законом строки, апро що свідчать відомості 4-ї ХДНК (а.с.15).

Відповідно до правил ст.. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вже встановлено, на підставі рішення суду від 02.02.2006р. за ОСОБА_2 припинено право власності на ? частину спірної квартири і ця частина розподілена між ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 по 1/12 за кожним, з виплатою відповідної компенсації, яку ОСОБА_2 отримав, надавши письмову розписку та за вказаними особами визнано право власності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Відповідно до ст.. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, що зазначає ст. 182 ЦК України.

Отже, такі положення розповсюджується для нових власників лише в частині розпорядження, закріплення права власності на спірну частину квартири після його державної реєстрації, як реалізації цивільного права, що відповідачами і зроблено та 03.03.2014р. право власності зареєстровано по 1/3 частини спірної квартири за ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, за кожним.

У п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону бо незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини, досліджені докази та норми матеріального права, суд надійшов до висновку, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до складу спадкового майна, на яке претендує позивач, спірна частина квартири АДРЕСА_1, не входить, тому у суду відсутні правові підстави для визнання права власності за позивачем на 1/12 частину вказаної квартири в порядку спадкування за законом.

Не підлягають задоволенню і вимоги позову щодо скасування державної реєстрації права власності за відповідними відповідачами по справі, оскільки такі вимоги є безпідставними і поширюються на юрисдикцію адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,27,60,209,212-215,218 ЦПК України, ст. ст. 11, 317, 328, 1218, 1268 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволені вимог позову відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі протягом десяти днів з дня оголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя