Ухвала суду № 42582304, 28.01.2015, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/2704/12

(4-с/199/16/15)

УХВАЛА

28.01.2015 Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

при секретарі Голубніченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація «АГРОСВІТ», де заінтересована особа державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року заявник звернувся до суду зі скаргою про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії, посилаючись на те, що 28 січня 2013 року АНД ВДВС ДМУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа 2/401/2560/12, виданого АНД районним судом м. Дніпропетровська 11.10.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АПК Надія ЛТД» суми заборгованості у розмірі 244939,67 грн.

Ухвалою АНД районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2013 було замінено сторону виконавчого провадження з ТОВ «АПК Надія ЛТД» на ТОВ Агропромислова асоціація «АГРОСВІТ». До теперішнього часу стягнення не здійснено.

22 грудня 2014 року державним виконавцем АНД ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві, оскільки останній не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій.

Заявник вважає вказану постанову незаконною з наступних підстав. У грудні 2014 року заявником був отриманий лист за підписом начальника АНД ВДВС ДМУЮ з пропозицією здійснити авансування шляхом укладання прямого договору із субєктом оціночної діяльності ОСОБА_3 та сплатити на його особистий рахунок суму послуг у розмірі 1500,00 грн. Однак жодним нормативним актом України не передбачено укладення прямих договорів в рамках виконавчого провадження, також не передбачена пряма оплата субєкту оціночної діяльності.

ОСОБА_4 того Законом України «Про виконавче провадження» також не передбачено обовязкове авансування проведення оцінки арештованого майна.

Таким чином заявник просить суд визнати постанову державного виконавця АНД ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 від 12.12.2014 про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчого провадження ВП №36194125 незаконною; скасувати постанови від 12.12.2014 про повернення виконавчого документа стягувачеві; визнати бездіяльність Державного виконавця АНД ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 щодо невиконання виконавчого листа по справі №401/2704/12 незаконними; зобовязати Державного виконавця АНД ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 вжити заходів щодо виконання виконавчого листа по справі №401/2704/12.

В судове засідання представник заявника ОСОБА_4 не зявився, надав суду заяву в якій просив слухати справу у його відсутність, скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у судове засідання не зявився, про слухання справи повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомив.

Заінтересована особа ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, про слухання справи повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено відповідними положеннями ЗаконуУкраїни "Про виконавче провадження", згідно зі статтями 1 та 2 якого виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що 28 січня 2013 року АНД ВДВС ДМУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа 2/401/2560/12, виданого АНД районним судом м. Дніпропетровська 11.10.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АПК Надія ЛТД» суми заборгованості у розмірі 244939,67 грн.

Ухвалою АНД районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2013 було замінено сторону виконавчого провадження з ТОВ «АПК Надія ЛТД» на ТОВ Агропромислова асоціація «АГРОСВІТ».

12 грудня 2014 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 за виконавчим листом №2/401/2560/12, виданого Амур-нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 11.10.2012 була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим провадженням №36194125 та підставі того, що стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено Законом України «Про виконавче провадження», не зважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 6 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження).

Згідно п.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу. У разі якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів ДВС, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження, які здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження у порядку встановленому КМУ.

Згідно п.2 ч.4 цієї статті до витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату, зокрема з послуг експертів, субєктів оціночної діяльності - субєктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій.

Ч.1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, зокрема з метою забезпечення провадження виконавчих дій, стягувач може за погодженням з державним виконавцем виконавцем внести на відповідний рахунок органу ДВС певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Аналіз зазначених положень Закону України «Про виконавче про виконавче провадження» свідчить про те, що авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій та витрати органів ДВС, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій не є тотожними, оскільки авансування витрат не входить до переліку витрат виконавчого провадження.

За викладених обставин суд вважає, що державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 безпідставно винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженні № 36194125 за виконавчим листом №2/ 401/2560/12, виданим 11.10.2012 Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська, у звязку з чим дана постанова державного виконавця є неправомірною та підлягає скасуванню.

Як роз'яснено у абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Такі ж розяснення надано у абз 2,3 п.18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», а саме, виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З урахуванням зазначеного, відсутні правові підстави визнання бездіяльність Державного виконавця АНД ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 щодо невиконання виконавчого листа по справі №401/2704/12 незаконними та зобовязання державного виконавця АНД ВДВС ДМУЮ ОСОБА_2 вжити заходів щодо виконання виконавчого листа по справі №401/2704/12, так як дані дії можуть здійснюватись тільки державним виконавцем з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, тому у задоволенні вимог скарги у цій частині слід відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст.388 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Разом з тим, Закон України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік заяв та скарг за подання яких до суду справляється судовий збір. В даному переліку відсутні скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, у звязку з чим суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору в даному випадку, а тому судові витрати розподілу не підлягають і відносять на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 214, 215, 383-389 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація «АГРОСВІТ», де заінтересована особа державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12 грудня 2014 року незаконними.

Скасувати постанову державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 12 грудня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 36194125.

В іншій частині скарги - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають та відносяться на рахунок держави.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом пяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Б.Подорець