Рішення № 42581974, 23.01.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11250/14-ц

провадження № 2/753/312/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Заболотній Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, начальника відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві МАЦЮК ОЛЕНИ ВОЛОДИМИРІВНИ, державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві РУБАН ЛЮБОВІ ІВАНІВНИ, управління державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, пояснивши, що 15.11.2010 року Дарницьким районним судом м. Києва було видано судовий наказ по справі №2н-201/10 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 268 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.02.2010 року становить 2 144 000 грн. заборгованості за договором позики згідно розписки від 3.04.2008 року, а також було стягнуто 850 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. 6.04.2010 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Рубель І.В., розглянувши вказаний судовий документ, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №18597468. 28.04.2010 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження зазначений державний виконавець наклала арешт на все майно боржника ОСОБА_66.12.202010 року зранку о 9-00 годин позивач зайшов до кабінету начальника відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Мацюк О.В. та повідомив її, що боржник ОСОБА_6 має на праві власності квартиру АДРЕСА_1 та інші квартири, і поскільки на його користь не стягнуті грошові кошти, тому просить не знімати арешт з майна боржника. Аналогічну за змістом заяву він зареєстрував в канцелярії відділу. Однак того ж дня 6.12.2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Рубан Л.І. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі ст.38; п.2, ч.1, ст.40 Закону України „Про виконавче провадження" і зняття арешту з майна боржника. 7.12.2010 року боржник ОСОБА_6 зразу ж продав належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. В подальшому виконавче провадження було відновлено, однак майна боржника, на яке б можна було звернути стягнення протягом чотирьох років не виявлено, тому постановою про повернення виконавчого документу стягувачеві від 26.09.2014 року виконавчий лист був повернутий позивачеві на підставі ст.47; 50 Закону України „Про виконавче провадження". Своїми незаконними діями позивачу була завдана матеріальна шкода, яка складається з наступного. Він неодноразово звертався до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про реалізацію вказаної квартири боржника, однак отримував відповіді про завантаженість державного органу. Зі своєї сторони позивач знайшов особу, яка бажала придбати саме цю квартиру боржника за 140 000 доларів США, що еквівалентно на той час 1 200 000 грн. Однак протизаконні дії відповідачів не дозволили йому отримати вказану суму. Крім того, матеріальна шкода складається з 1 822 751 грн. заборгованості перед банком, в якому він брав кредит і рахував про його погашення за рахунок повернення боргу ОСОБА_6 та 1 200 000 грн. вартості його квартири, на яку звернули стягнення для погашення вказаної кредитної заборгованості перед банком. Також позивачу була завдана моральна шкода в розмірі 2 000 000 грн., яка полягає у моральних стражданнях та психологічних переживаннях пов'язаних з відсутністю житла, з якого він був виселений в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, безперспективністю подальшого стягнення з боржника заборгованості на користь позивача за договором позики в розмірі 268 000 доларів США. Тому просить її стягнути в судовому порядку.

Відповідачі: відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, начальник відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Мацюк О.В., державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Рубан Л.І., управління державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва в судові засіданні жодного разу не з'явились, про розгляд справи були неодноразово повідомлені належним чином (а.с.128; 131; 134; 145; 148; 151; 154; 157), з заявами до суду про неможливість розгляду справи у їх відсутність або відсутність їх представників не звертались.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ч.1, ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів сторонами по справі встановив наступні факти та правовідносини.

Згідно ч.1, ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як встановлено у судовому засіданні, 15.11.2010 року Дарницьким районним судом м. Києва було видано судовий наказ по справі №2н-201/10 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 268 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.02.2010 року становить 2 144 000 грн. заборгованості за договором позики згідно розписки від 3.04.2008 року, а також було стягнуто 850 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення (а.с.23).

У відповідності до ст.7 Закону України „Про державну виконавчу службу" працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України, законами України.

Як передбачено ч.1, ст.6 Закону України „Про виконавче провадження"державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

6.04.2010 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Рубель І.В., розглянувши вказаний судовий документ, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №18597468 (а.с.25). 28.04.2010 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження зазначений державний виконавець наклала арешт на все майно боржника ОСОБА_6 (а.с.26).6.12.202010 року зранку о 9-00 годин позивач зайшов до кабінету начальника відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Мацюк О.В. та повідомив її, що боржник ОСОБА_6 має на праві власності квартиру АДРЕСА_1 та інші квартири, і поскільки на його користь не стягнуті грошові кошти, тому просить не знімати арешт з майна боржника. Аналогічну за змістом заяву він зареєстрував в канцелярії відділу, зразу ж вийшовши з службового кабінету начальника (а.с.35).

Однак після реєстрації вказаної заяви того ж дня 6.12.2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Рубан Л.І. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі ст.38; п.2, ч.1, ст.40 Закону України „Про виконавче провадження", в якій також було зазначено про зняття арешту з майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення (а.с.36).

За правилами ч.3, ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 2.04.2013 року було визнано дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Рубан Л.І. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 6.12.2010 року по виконанню судового наказу №2н-201 неправомірними і зобов'язано вжити заходів щодо скасування цієї постанови (а.с.41-43). Дана ухвала вступила в законну силу, тому обставини, встановлені цим судовим рішенням, не доказуються при розгляді даної справи.

Відповідно до ч.1, ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз'яснює п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зі змінами та доповненнями - шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

На наступний день після винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві і зняття арешту з майна боржника, тобто 7.12.2010 року боржник ОСОБА_6 продав належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.37-39). В подальшому виконавче провадження було відновлено, однак майна боржника, на яке б можна було звернути стягнення протягом чотирьох років не виявлено, тому постановою про повернення виконавчого документу стягувачеві від 26.09.2014 року виконавчий лист був повернутий позивачеві на підставі ст.47; 50 Закону України „Про виконавче провадження" (а.с.165).

Згідно ч.1, ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив (а.с.136), що в 2010 році він бажав придбати квартиру в с. Чайка і, отримавши пропозицію позивача купити у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 за 140 000 доларів США, погодився, поскільки його цілком все влаштовувало: місце розташування, площа, поверх і ціна. Йому було відомо, що боржник також не заперечував щодо такого розміру вартості квартири. Тому він чекав 6 місяців, поки уладнаються всі процедурні питання для продажу, однак в подальшому дізнався, що ОСОБА_6 продав цю квартиру іншій особі, після чого він придбав іншу квартиру.

Як передбачає ч.3, ст.10 та ч.1, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд вважає, що поскільки винність відповідачів в нанесені матеріальної шкоди позивачу знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні і не викликає сумніву, а саме: умисні неправомірні дії відповідачів Рубан Л.І. та Мацюк О.В., яка затверджувала оскаржувану постанову, призвели до продажу вказаної арештованої квартири боржника, а в подальшому і невиконання судового наказу №2н-201, тому позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі, що становить вартість даної квартири на підставі показань свідка необхідно задовольнити (140 000 доларів США х 8,12 грн. = 1 136 800 грн.), в решті суми матеріальної шкоди необхідно відмовити, поскільки кредитні правовідносини позивача з банком, а також його виселення з квартири не відносяться до даного виконавчого провадження.

У відповідності до п.1, ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Поскільки неправомірні дії відповідачів призвели до втрати більшої частини заборгованості за договором позики для позивача, що викликало у останнього негативні емоції, що цілком природно зрозуміло, які потім переросли у моральні страждання та психологічні переживання, а потім і погіршення здоров'я, пов'язане з відсутністю майна у боржника і неможливістю взагалі виконати рішення суду та втратою 268 000 доларів США, що виявилось у вигляді ішемічної хвороби серця, дифузного кардіосклерозу, гіпертонічної хвороби ІІ СН-ІІ, дисциркулярної енцефалопатії 2 ст. (а.с.116-117), тому з відповідача - управління державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва на користь позивача необхідно стягнути 100 000 грн. моральної шкоди, що буде відповідати принципу розумності та справедливості, а в задоволенні решти суми необхідно відмовити, так як вони не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

За правилами ст.79; 88 ЦПК України поскільки суд задовольнив позов в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3897 грн. 60 коп. (3654 грн. + 243 грн. 60 коп.) судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду, як в частині вимог матеріальної, так і моральної шкоди.

Керуючись ст.10; 11; 60; 79; 88; 209; 213-215 ЦПК України, на підставі ч.1, ст.19 Конституції України, ст.22; 23; 1166; 1167; 1174 ЦК України, ст.7 Закону України „Про державну виконавчу службу", ч.1, ст.6 Закону України „Про виконавче провадження",ч.3, ст.10; 14 та ч.1, ст.60 ЦПК України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зі змінами та доповненнями, п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди",суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з управління державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва в особі Головного управління державної казначейської служби України в м. Києві за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 1 136 800 грн. матеріальної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, 100 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, 3897 грн. 60 коп. судового збору, а всього 1 240 697 грн. 60 коп.

В задоволенні частини позову ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, начальника відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві МАЦЮК ОЛЕНИ ВОЛОДИМИРІВНИ, державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві РУБАН ЛЮБОВІ ІВАНІВНИ, управління державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва про відшкодування 2 837 551 грн. матеріальної шкоди та 1 900 000 грн. моральної шкоди відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дарницького районного суду м. Києва протягом 10 днів з дня отримання його копії відповідачами.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини заочного рішення через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя :