Вирок № 42581760, 05.02.2015, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2325/14-к

1-кп/703/12/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Сухомудренка В.В.

при секретарі Харченко М.О.,

з участю прокурора Бешлеги І.В.,

адвокатів ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу №12013250230002005 про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Балаклея Смілянського району, а жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, приватного підприємця, несудимого:

за ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 слідством обвинувачується в тому, що близько 11 год. 29 серпня 2013 року біля торгових місць за №№ 89-90 на території Центрального ринку по вул. Дзержинського в м. Сміла, під час сварки, яка виникла на грунті особистих неприязних стосунків і переросла в бійку, умисно наніс ОСОБА_3 по удару кулаком правої руки в ліву частину грудної клітки і лівої руки - в живіт, заподіявши тому легкі тілесні ушкодження у вигляді стійкого цефалічного, помірного вестибулоатаксичними та вираженими антено-невротичними синдромами, спричинивши короткочасний розлад здоров'я. Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.2 ст. 125 КК України.

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні обвинувачений винним себе не визнав і пояснив, що близько 9 год. 29 серпня 2013 року під час чергової сварки з ОСОБА_3, з яким у нього неприязні стосунки, він з метою уникнення її продовження та з метою обслуговування покупця відвернувся від ОСОБА_3, повернувшись до нього спиною. Після чого він відчув удар в голову та втратив свідомість. Коли прийшов до тями, то відчув наявність рани та болю в області потиличної частини голови та біль в області тулуба. Зразу ж після цього йому була надана медична допомога бригадою швидкої медичної допомоги, яку викликала ОСОБА_5 Він же, в свою чергу, ОСОБА_3 близько 9 год. 29 серпня 2013 року не бив. Не заподіював він тому тілесних ушкоджень і близько 11 год. цього ж дня, оскільки конфлікт між ОСОБА_3 і ним завершився ще близько 9 год. вказаного дня і більше не поновлювався.

Не дивлячись на невизнання винуватості ОСОБА_4, прокурор на підтвердження такої винуватості, надав суду та послався на такі докази:

- на протокол прийняття заяви ОСОБА_3 від 30 серпня 2013 року про те, що близько 11 год. 29 серпня 2013 року він «під час бійки з ОСОБА_4» «отримав тілесні ушкодження від останнього»;

- на показання потерпілого ОСОБА_3 про те, що 29 серпня 2013 року ОСОБА_4 між торговими місцями №89 та №90, що на території Центрального ринку в м. Сміла, в ході чергової сварки із-за довготривалих неприязних стосунків, наніс йому удар кулаком правої руки в ліву частину грудей - в область серця та кулаком лівої руки в праву частину живота, від чого у нього були синяки;

- на показання свідка ОСОБА_6 без доказової їх оцінки ;

- на висновок експерта № 330 від 12 вересня 2013 року, «відповідно до якого, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень нанесених ОСОБА_3, відноситься до категорії легких, спричинивших короткостроковий розлад здоров'я»;

- на показання свідка ОСОБА_7 про те, що він між половиною десятої і одинадцятою годинами бачив, як чоловік, як потім вияснилося, що це був ОСОБА_4, ударив ОСОБА_3 кулаками в груди і в живіт під час сварки;

- на показання свідка ОСОБА_8 про те, що після 10 год. 29 серпня 2013 року він бачив, як ОСОБА_4 під час сварки ударив ОСОБА_3 правою рукою в груди, а лівою рукою - нижче грудей, на що ОСОБА_3 відмахнувся від нього;

- на показання свідка ОСОБА_9 про те, що 26 серпня 2013 року він бачив, як ОСОБА_4 між 9 та 11 год. ранку два рази по тулубу ударив ОСОБА_3;

- на показання свідка ОСОБА_10 про те, що вона не бачила, а лише чула про те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 сваряться, бійки не бачила і про те, що ця подія відбулася між 10 та 11 год. дня якого не пам'ятає;

- на показання свідка ОСОБА_11 про те, що він, як фельдшер бригади швидкої допомоги виїжджав машиною швидкої медичної допомоги на Центральний ринок м. Сміла, де надавав медичну допомогу чоловікові, схожому на ОСОБА_4, в якого «було садно в районі обличчя - брови і виска». Дати і часу не пам'ятає, можливо це було з 9, чи з 8 до 11 год. в першій половині дня. У зв'язку із тим, що хворий відчував себе нормально та відмовився від госпіталізації, він не був доставлений до лікарні. Обставини події, яка трапилася до виїзду швидкої медичної допомоги, йому не відомі;

- на протокол проведення слідчого експерименту від 23 квітня 2014 року з участю ОСОБА_3, згідно якого потерпілий розказав та показав, як ОСОБА_4 близько 11 год. 29 серпня 2013 року завдав йому «удар правою рукою в ліву частину грудної клітки, а потім лівою рукою вдарив у живіт в праву частину».

Суд вважає, що сторона обвинувачення вину ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не довела і він підлягає виправданню з наступних підстав:

Згідно ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі ж сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведеності у ході судового розгляду винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Шляхом всебічного дослідження всіх обставин кримінального провадження та оцінки кожного наданого прокурором доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності наданих цією стороною доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд прийшов до висновку, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина їх є сумнівними, а інші, як самі по собі, так і в їх сукупності, не підтверджують ні прямо, ні опосередковано існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

В ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачення неправильно вказало час події - сварки між ОСОБА_4 і ОСОБА_3. Так ОСОБА_4 з самого початку досудового розслідування, а ОСОБА_3, погодившись з обвинуваченим, пояснили, що конфлікт між ними відбувся не близько 11 год., а близько 9 год. 29 серпня 2013 року. Ця ж обставина підтверджується копією карти виїзду швидкої медичної допомоги, приєднаної до матеріалів кримінального провадження за дорученням суду в порядку ст. 333 КПК України, згідно якої виклик до ОСОБА_4 на Центральний ринок м. Сміла надійшов до станції швидкої медичної допомоги о 9 год. 02 хв. Свідок же ОСОБА_7 бачив, що ОСОБА_3 ОСОБА_4, нібито, завдавав тілесних ушкоджень після 9 год. 30 хв. - 10 год. 30 хв., ОСОБА_8 - після 10 год., ОСОБА_9 - з 9 год. до 11 год. 29 серпня 2013 року. Тоді, як обвинувачений і потерпілий беззаперечно наполягають на тому, а зазначена медкарта швидкої допомоги стверджує, що конфлікт між вказаними особами завершився біля 9 год. 29 серпня 2013 року.

Крім того, свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 дають показання про місце розташування потерпілого і обвинуваченого під час конфлікту, яке суттєво відрізняються від показань самого потерпілого. Так, потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що під час сварки вони з ОСОБА_4 знаходилися один до одного лицем і боком до торгових місць, а зазначені свідки пояснили суду, що ОСОБА_4 стояв спиною до згаданих торгових місць.

У зв'язку із наведеним, суд вважає, що свідки ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 дають суду неправдиві показання і до уваги ці показання не приймає.

Свідок обвинувачення ОСОБА_10 не тільки не змогла нічого пояснити з приводу конфлікту ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а й дала неправдиві показання щодо часу цього конфлікту -10-11 год. 29 серпня 2013 року, тоді як ця подія відбулась того ж дня тільки близько 9 год.

Посилання сторони обвинувачення на показання свідка ОСОБА_6, без оцінки їх доказового значення, також не сприймаються судом, як доказ, оскільки вони є показаннями з чужих слів. Сама ОСОБА_6 очевидцем події не була і про ці події, будучи заінтересованою особою в розгляді справи на користь свого чоловіка, пояснила лише про те, що ОСОБА_3, прийшовши з роботи поскаржився їй, що його побив ОСОБА_4.

Посилання прокурора на показання свідка ОСОБА_11, як на доказ винуватості ОСОБА_4 в заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_3, взагалі, недоречні, оскільки цей свідок пояснив, що з приводу заподіяння таких тілесних ушкоджень йому нічого не відомо і підтвердив наявність тілесних ушкоджень не в ОСОБА_3, а в ОСОБА_4, тільки не там, де він їх нібито, бачив - «садно в районі обличчя - брови», а на потилиці, де за показаннями, як самого ОСОБА_4, так і свідків ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_14 і ОСОБА_15, вони мали бути.

Суд критично оцінює, як доказ, і показання самого потерпілого ОСОБА_3, оскільки він не тільки давав суперечливі показання, а й такі показання, які спростовуються іншими доказами.

Так, потерпілий, згідно його показань, занесених до протоколу прийняття від нього заяви про вчинення відносно нього кримінального правопорушення і в судових засіданнях до 10 червня 2014 року категорично стверджував, що конфлікт між ним і ОСОБА_4, коли останній спричинив йому тілесні ушкодження, відбувся об 11 год. 29 серпня 2013 року, тоді як в судовому засіданні з достовірністю встановлено, з чим погодився в судовому засіданні 10 червня 2014 року і сам потерпілий, що сварка між ним і обвинуваченим відбулася близько 9 год. 29 серпня 2013 року і цього дня більше не виникала.

Його показання та показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_4 завдав тілесних ушкоджень потерпілому спростовуються показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_13, згідно яких близько 9 год. 29 серпня 2013 року ОСОБА_3 почав сварку з ОСОБА_13 на Центральному ринку м. Сміла, де вони працюють реалі заторами, а коли прийшов ОСОБА_4, то ОСОБА_3 продовжив сваритися і з ним. Коли ОСОБА_4 відвернувся, щоб уникнути сварки, то ОСОБА_3 вдарив його рукою в голову. ОСОБА_4 ОСОБА_3 не бив, бо втратив свідомість. ОСОБА_5 викликала швидку допомогу, лікарі якої надали медичну допомогу ОСОБА_4. Більше конфліктів в цей день між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 не було.

Показання ОСОБА_16 та ОСОБА_13, відповідно дружини та доньки ОСОБА_4, підтверджуються також показаннями сторонніх та незацікавлених свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_14, згідно яких вказані особи працювали з ОСОБА_3 під час події в одному торгівельному ряду на Центральному ринку м. Сміла і бачили, як близько 9 год. 29 серпня 2013 року в ході сварки спочатку з ОСОБА_13, а потім і з ОСОБА_4, ОСОБА_3, коли ОСОБА_4 відвернувся, вдарив його. ОСОБА_4 ОСОБА_3 не бив. Конфлікт закінчився, оскільки до ОСОБА_4 була викликана машина швидкої допомоги, лікарі якої таку допомогу йому надали.

Показання ОСОБА_3 спростовуються, а ОСОБА_4 - підтверджуються також показаннями ОСОБА_15 та ОСОБА_12, про те, що ці свідки бачили, як під час конфлікту ОСОБА_3 і ОСОБА_4, останній потерпілого ОСОБА_3 не бив, а, навпаки, ОСОБА_3 завдав удару ОСОБА_4 рукою в потилицю.

Показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_12, детальні, послідовні, не суперечать одні іншим, відповідають дійсним обставинам справи і сумніву не викликають.

Суд посилаючись на показання обвинуваченого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_12, в тій частині, що вони бачили, як ОСОБА_3 завдавав тілесних ушкоджень ОСОБА_4, викладає у вироку так, як вони були дані суду при розгляді цього кримінального провадження, ні в якому разі не виходить за межі обвинувачення, на чому наголошує прокурор, і враховує, що такі показання, як доказ, будуть оцінені Смілянським міжрайсудом в іншому складі в ході іншого провадження - про обвинувачення ОСОБА_3. Таким чином, суд вважає, що вимоги ч.1 ст. 337 КПК України судом дотримані.

Протокол прийняття заяви ОСОБА_3 від 30 серпня 2013 року та протокол проведення слідчого експерименту від 23 квітня 2014 року з участю ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 29 серпня 2013 року близько 11 год. завдав йому тілесних ушкоджень «під час бійки» не можуть бути доказами у справі, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи і спростовуються вищенаведеними показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_12 про те, що конфлікт між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 розпочався і закінчився до 9 год. 29 серпня 2013 року, більше не поновлювався і вони бачили, що ОСОБА_4 ОСОБА_3 не бив.

Висновок експерта №330 від 12 вересня 2013 року, на який, як на доказ, посилається прокурор, свідчить лише про наявність у потерпілого легких тілесних ушкоджень, але він сам по собі, без наявності інших доказів заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_3, доказом вини обвинуваченого у спричиненні вказаних тілесних ушкоджень потерпілому бути не може.

Оскільки інших беззаперечних доказів вини ОСОБА_4 у заподіянні ОСОБА_3 тілесних ушкоджень слідство і прокурор суду не надали, а обвинувачення прокурором неаргументоване і побудоване лише на припущеннях та доказах, які спростовані в судовому засіданні, суд, трактуючи всі сумніви на користь обвинуваченого і враховуючи, що обвинувальний вирок, відповідно до ст.ст.17 і 373 КПК України, постановлений у цій справі бути не може,суд вважає за необхідне ОСОБА_4 виправдати.

Крім того, судом встановлені і інші обставини, які перешкоджають постановлення обвинувального вироку у цій справі.

Згідно ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Сприймаючи обвинувальний акт щодо ОСОБА_4, як «процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування» (ч.4 ст. 110 КПК України), суд вважає, що слідством не в повному обсязі дотримані вимоги ст. 291 КПК України.

Так, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_4, завдавши ударів в грудну клітку та живіт ОСОБА_3 «спричинив останньому ушкодження у вигляді стійкого цефалічного, помірного вестибулоатаксичними та вираженими антено-невротичними синдромами, які відповідно до висновку експерта № 330 від 11 вересня 2013 року відносяться до категорії легких, спричинивших короткостроковий розлад здоров'я».

Разом з тим, не дивлячись на посилання слідчого на вказаний висновок експерта, при дослідженні судом вказаного доказу, встановлено що обвинувальний акт з ним не узгоджується - в ньому відсутні відомості про те, що у « ОСОБА_3 на фоні спричинення йому тілесних ушкоджень виник, як наслідок ситуаційної реакції, реактивний стан, який протягом короткострокового проміжку часу проявився стійким цефалічним, помірним

вестибулоатаксичними та вираженим астено - (а не антено, як зазначено в обвинувальному акті) - невротичним синдромом і за даною ознакою короткочасного розладу здоров'я відносяться до категорії легких, спричинивших короткостроковий розлад здоров'я».

Сторона обвинувачення вказаних недоліків у складеному слідчим обвинувальному акті при викладені фактичних обставин кримінального провадження не виявила, будь-яких змін чи уточнень, в тому числі, в порядку ст. 338 КПК України, не внесла, а суд, виконуючи вимоги ст. 337 КПК України про межі висунутого обвинувачення, такі зміни в обвинувачення внести не може.

Крім того, обвинувальний акт щодо ОСОБА_4, хоча сприймається судом, як твердження про вчинення вказаною особою кримінального правопорушення, однак, він не набув достатньої офіційності, оскільки, в порушення вимог п.9.5.1 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом №2 ГПУ, він не затверджений печаткою Смілянської міжрайонної прокуратури.

В обвинувальному акті також, в порушення п.9 ч.2ст. 291 КПК України, не зазначена дата його складання.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що у потерпілого ОСОБА_3 на час проведення досудового розслідування були в наявності тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта №330 від 11 вересня 2013 «за давністю спричинення можуть відповідати часу події і за ознакою короткострокового розладу здоров'я відносяться до категорії легких», але стороною обвинувачення і потерпілим ОСОБА_3 та його представником, адвокатом ОСОБА_2, не доведено, що вказаному потерпілому тілесні ушкодження спричинені саме ОСОБА_4, у зв'язку із чим останній підлягає виправданню із-за недоведенністю його вини у вчиненні, інкримінованого йому, кримінального правопорушення.

Дане судове рішення не є перешкодою для повного і достовірного встановлення обставин заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, особи чи осіб, котрі ці тілесні ушкодження спричинили і юридичної оцінки дій цих осіб, виходячи із фактично і достовірно встановлених усіх обставин справи.

Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, слід залишити дотеперішнім - особисте зобов'язання.

У зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_4 у вчинені злочину проти здоров'я ОСОБА_3, цивільний позов потерпілого про стягнення 623 грн. 53 коп. матеріальної та 30000 грн. моральної шкоди, відповідно до ч.3 ст. 129 КПК України, слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 368, 370, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 за ч.2 ст. 125 КК України виправдати за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити дотеперішнім - особисте зобов'язання.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення 629 грн. 53 коп. матеріальної та 30000 грн. моральної, а всього 30623 грн. 53 коп. шкоди, залишити без розгляду.

На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайсуд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий: В. В. Сухомудренко