Ухвала суду № 42580572, 07.11.2014, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2014 рокуСправа № 370/2067/14-ц

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Косенко А.В., при секретарі Левківському С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АвтоФінанс", про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АвтоФінанс" (далі - відповідач), в якому просила суд визнати договір фінансового лізингу недійсним та стягнути кошти.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 28 червня 2014 року між ним та відповідачем було укладено договір Фінансового лізингу № 010490 з додатками (далі-Договір), згідно якого предметом Лізингу по даному договору є: міні-трактор ХіngtаіХТ 240.1.

Позивач зазначає, що добросовісно виконував умови договору, сплативши всі надані позивачем рахунки, а саме: 28 000 (двадцять вісім тисяч) гривень 00 коп., призначення платежу проплата за трактор згідно договору № 010490; 5 000 (пять тисяч) гривень 00 коп., призначення платежу комісія за організацію 10 %.

Відповідач в свою чергу зобовязувався передати позивачу у користування предмет лізингу міні - трактор ХіngtаіХТ 240.1., протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця платежів обумовлених договором.

Зважаючи на те, що відповідач не виконав взяті на себе обовязки щодо передачі у користування позивача предмету лізингу, останній вимушений був звернутися до суду за захистом порушеного права.

Позивач в судове засідання не прибула, подала до суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у звязку з чим суд ухвалив заочно розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

28 червня 2014 року між позивачем і відповідачем було укладено договір Фінансового лізингу № 010490 з додатками, згідно якого предметом Лізингу по даному договору є: міні - трактор ХіngtаіХТ 240.1.

Позивач зазначає, що після підписання договору, представник відповідача надав їй рахунок до сплати в розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) гривень 00 коп., вказавши на те, що ця сума це 50% вартості предмета договору. Лише після сплати вищевказаної суми позивач отримає предмет лізингу. Враховуючи те, що предмет договору міні трактор ХіngtаіХТ 240.1. позивачу повинен був якнайшвидше, остання в той же день сплатила на рахунок відповідача суму указану в рахунку який їй надав представник відповідача, що підтверджується квитанцією від 28 червня 2014 року.

Через декілька днів позивачу надали ще один рахунок до сплати в розмірі 5 000 (пять тисяч) гривень, який остання також добросовісно сплатила, що підтверджується квитанцією від 02 липня 2014 року.

Проте відповідач відмовився передавати позивачу предмет лізингу з посиланням на те, що договором передбачено передачу предмету договору в користування лізингоодержувачеві протягомстроку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу, комісії за організацію та оформлення договору та комісії за передачу предмета лізингу, а сплачена сума в розмірі 5000 грн є комісією за організацію та оформлення договору.

В результаті чого відповідач так і не передав позивачу у користування предмет лізингу міні - трактор ХіngtаіХТ 240.1., протягом строку визначеному договором.

Суд вивчивши умови договору, встановив, що згідно п.1.4 Договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

В договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

В силу ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, то пункт 1.4 Договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках.

Отже такі умови є несправедливими.

Несправедливими також є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору; визнання ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.

Частинами 1, 2 , 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно п. 5.4 Договору, лізингодавець звільняється від відповідальності стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти лізингодавця як власника предмета лізингу щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним або фізичним особам або майну, що пов'язано з володінням, експлуатацією, транспортуванням та ін. предмета лізингу.

Але на підставі п. 7.3 Договору, страхування предмета лізингу, здійснюється за рахунок споживача але на користь лізингодавця.

Пунктом 8.17 Договору встановлено, що у разі зміни розміру лізингових платежів, сторони укладають відповідну додаткову угоду до основного договору та підписують акт коригування вартості предмета лізингу. При цьому, передбачено, що у разі відмови споживача від підписання такої додаткової угоди, лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, вимагати повернення предмета лізингу, а вже сплачені споживачем лізингові платежі поверенню не підлягають.

Таким чином, позивачу як споживачу фактично не надається можливість відмовитися від зміни (збільшення) розміру лізингових платежів відповідачем в процесі виконання договору, а за таку відмову встановлена відповідальність у вигляді розірвання договору відповідачем і неповернення вже сплачених платежів.

До істотних умов договору лізингу Закон України «Про фінансовий лізинг» відносить умову про лізингові платежі, які, згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.

Умовами спірного договору передбачені такі лізингові платежі (п. 1.7 ст. 1, ст. 8 договору): перший лізинговий платіж, який складається із: комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору («комісія за організацію») у розмірі 10% вартості предмета лізингу згідно додатку № 1 до договору; авансу ціни предмета лізингу, який становить 50% вартості предмета лізингу; комісію за передачу предмета лізингу у розмірі 3% вартості предмета лізингу.

Крім того позивач зобов'язаний сплачувати «другий лізинговий платіж» (п. 8.2.3 ст. 8 договору), який складається з: відшкодування вартості предмета лізингу; сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу; сплати комісії за супроводження договору.

Як вбачається із договірних умов, складові першого лізингового платежу - «комісія за організацію» та «аванс ціни предмету лізингу» - виходять за межі переліку таких платежів, передбачених законом.

Розділом 10 Договору «Відповідальність сторін і порядок повернення предмета лізингу» встановлена жорстка відповідальність споживача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору, і водночас відсутня така відповідальність лізингодавця перед споживачем. Так, пунктами 10.1-10.12 Договору стосовно лізингоодержувача встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов договору.

Згідно п. 10.11 Договору, у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до сплати останнім на рахунок лізингодавця авансового платежу, лізинговадець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору в сумі 30 % від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

Відповідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до несправедливих умов договору відноситься надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Отже, положення розділу 10 Договору є несправедливими, оскільки встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усувають відповідальність відповідача, не надають право споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, і надають відповідачу право не повертати суму комісії за організацію договору у випадку дострокового розірвання договору споживачем.

Таким чином, виходячи з аналізу змісту договору лізингу, суд вважає доведеним включення відповідачем у договір несправедливих умов (п.п. 1.4, 8.2.1, 8.2.3, розділ 10).

Згідно ч. 5,6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

На думку суду, визнання недійсними вказаних положень договору окремо призведе до необхідності зміни інших умов договору, суттєво змінить зміст договору, а тому договір може бути визнаний недійсним в цілому.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), аст. 13 ЦК України передбачено заборону на вчинення дій, які б могли завдати шкоди іншій особі, та зловживання правом.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості, адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства.

Відповідно суд вважає обґрунтованим вимогу про визнання договору не дійсним.

На підставі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищевказану норму, суд вважає нобхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним реєстраційний платіж в сумі 5 000 гривень, та авансовий платіж в сумі 28 000 гривень.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої комісії за прийом платежів згідно тарифів банку в розмірі 396 грн, суд вважає необхідним відмовити за необгрунтованістю, оскільки вказана сума не була перерахована на користь ТОВ "Лізінгова компанія "АвтоФінанс", а входить у складову частину банківських операцій.

В силу ст. 88 ЦПК України та ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір", суд стягує з відповідача на користь державного бюджету суми судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 15,16, 216, 808 ЦК України, ст. ст. 15, 60, 79, 88, 212-215, 223-226,293 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АвтоФінанс", про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати договір Фінансового лізингу №010490 з додатками від 28 червня 2014 року укладений між ОСОБА_1 недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АвтоФінанс", адреса: 01010, м. Київ, вул. Аніщенка, 3-А, офіс 310, Код ЄДРПОУ 38104479, р/р 26006379153 в ПАТ ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії СМ 529793 виданий Макарівським РВ ГУ МВС України в Київській області 12 червня 2003 року, сплачений реєстраційний платіж в сумі 5 000 (пять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АвтоФінанс", адреса: 01010, м. Київ, вул. Аніщенка, 3-А, офіс 310, Код ЄДРПОУ 38104479, р/р 26006379153 в ПАТ ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії СМ 529793 виданий Макарівським РВ ГУ МВС України в Київській області 12 червня 2003 року, сплачений авансовий платіж в сумі 28 000 (двадцять вісім тисяч) гривень 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АвтоФінанс", адреса: 01010, м. Київ, вул. Аніщенка, 3-А, офіс 310, Код ЄДРПОУ 38104479, р/р 26006379153 в ПАТ ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805 в дохід держави 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп., судового збору.

Заочне рішення суду за заявою осіб, за відсутності яких воно було ухвалено, може бути переглянуте Макарівським районним судом протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його перегляд після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.В. Косенко