Рішення № 42580158, 21.01.2015, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9013/14-ц

2/357/40/15

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Протасова О. М. ,

при секретарі - Снігур С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, вказавши, що 15.01.2008 р. з ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №86/АА-010.08.2, за яким їй було відкрито кредитну лінію на загальну суму 10700 доларів США терміном по 15.01.2013 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №86/АА-010.08.2 від 15.01.2008 р., за яким поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальником, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії.

Однак свого обов'язку позичальник не виконала, внаслідок чого станом на 27.01.14 утворилась заборгованість по кредиту - 8240,06 доларів США та по пені за порушення умов договору - 1634728 грн., які просив стягнути з відповідачів солідарно.

Під час розгляду справі позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по кредиту - 8240,06 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 3886599,96 грн. та 3% річних від суми простроченої заборгованості в сумі 19970, 93 грн.

У судовому засіданні представник позивача - Гнапа О.О. який діє на підставі довіреності, підтримав уточнений позов, посилаючись на наведені у ньому обставини.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, позов не визнала. Пояснила, що ОСОБА_2 взагалі оспорює факт укладання договору поруки з ПАТ "Родовідбанк", оскільки з ОСОБА_1 знайомий не був. Однак після отримання позовної заяви він зв'язався з ОСОБА_1, яка надала йому копії квитанцій про сплату платежів за кредитом та повідомила йому, що 25.11.2010 р. державним виконавцем ВДВС Жашківського управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №389, виданого 04.04.2010 р. приватним нотаріусом Київського нотаріального округу про стягнення з неї 188577,60 грн. на користь ПАТ "Родовід Банку" шляхом реалізації заставного автомобіля Део Матіс, 2007 року випуску. Представник пояснила також, що після закінчення виконавчого провадження банк ніяких вимог до позичальника чи до поручителя не пред'являв, що, на її думку, свідчило про припинення зобов'язання.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, про місце та час розгляду справи повідомлена належно, причину неявки не повідомила, ставлення до позову не висловила.

Вислухавши представників позивача та відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, на підставі такого.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 15.01.2008 р. позивачем з відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №86/АА-010.08.2, за яким їй було відкрито кредитну лінію на загальну суму 10700 доларів США терміном по 15.01.2013 року.

Згідно з договором №86/АА-010.08.2 від 15.01.2008 р.,в забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між АТ "Родовід Банк" та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальником.

Відповідач ОСОБА_2 заперечив факт укладення договору поруки, однак доказів на підтвердження своїх заперечень суду не надав.

Тому його доводи в цій частині суд до уваги не бере, оскільки, відповідно до презумпції правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦК України).

Згідно з п.п.3.1, 3.2, 3.3 кредитного договору, позичальник зобов'язалась щомісяця погашати заборгованість за кредитом у сумі 178,33 долари США та нараховані проценти за користування кредитом шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку, та повернути одержані кредити не пізніше 15.01.2013 р.

З п.п.1.7, 5.2 кредитного договору вбачається, що забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором стала застава автомобіля марки DAEWOO MATIZ згідно з договором застави №86/АА-010.08.2 від 15.01.2008 р.

Згідно з постановою від 25.11.2010 року державного виконавця ВДВС Жашківського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження, зазначеним органом Державної виконавчої служби було відкрите виконавче провадження ВП №19550313 при примусовому виконанні виконавчого напису №389, виданого 02.04.2010 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу про стягнення 188577,60 грн. боргу з ОСОБА_1 на користь АТ "Родовід Банк".

З цієї ж постанови вбачається, що виконавче провадження ВП №19550313 закінчене на підставі п.8 ч.1 ст.38 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час винесення постанови).

За змістом вказаної норми, виконавче провадження було закінчене у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з офіційно оприлюдненими даними, станом на 25.11.2010 року НБУ установив курс гривні 7,9387 грн. за 1 долар США.

Враховуючи наведене, державним виконавцем на користь АТ "Родовід Банк" з ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості по кредиту за автомобіль DAEWOO MATIZ було стягнуто близько 23754 долара США.

Однак ні з розрахунку заборгованості позичальника, ні з виписок з його особових рахунків не вбачається, коли та в рахунок погашення яких платежів були спрямовані кошти, отримані банком після примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Не надано позивачем і доказів на підтвердження правильності свого розрахунку.

За таких обставин суд вважає, що вимоги, заявлені до позивача ОСОБА_1, позивач не довів, а тому в їх задоволенні відмовляє.

Відмовляючи у задоволенні вимог до відповідача ОСОБА_2 як поручителя, суд виходить з такого.

Порука є видом зобов'язання, а тому припиняється як на загальних підставах, передбачених главою 50 ЦК України, так і на спеціальних підставах, передбачених ст. 559 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч1 ст.252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст. 251 та ч.2 ст.252 ЦК України).

З п. 4.1 договору поруки №86/АА-010.08.2 від 15.01.2008 р. вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим строком припинення дії поруки, оскільки це суперечило б положенням ч.1 ст. 251 та ч.1 ст.252 ЦК України.

У зв'язку з цим підлягають застосуванню норми ч.4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно з п.п. 1.1, 3.1., З.2., 3.3., 3.5. кредитного договору, укладеного з ОСОБА_1, остаточна дата виконання нею зобов'язань визначена 15 січня 2013 року.

За таких обставин право пред'явити вимогу до поручителя виникло у позивача протягом шести місяців, починаючи з 15.01.2013 року.

Однак вимогу до поручителя банк пред'явив лише 19.05.2014 року, тобто після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

У зв'язку з цим суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог до відповідача ОСОБА_2 за відсутністю у позивача як кредитора права вимагати виконання зобов'язання, що припинилося.

На підставі зазначеного, керуючись наведеними нормами та ст.ст.10,60,88,212,214,215,223,293-296 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. М. Протасова