Ухвала суду № 42579348, 04.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3695/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю та Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2014 року по справі за позовом Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фірма «Т.М.М.» - ТОВ звернулися до Окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№ 0000512230 від 31.01.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 247 952,00 грн.,

№ 0000572230 від 01.02.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 83 287,41 грн.,

№ 0000562230 від 01.02.2013 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 833 870,00 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2014 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013 року № 0000572230 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 83 287,41 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Фірма «Т.М.М.» - ТОВ та ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції відповідно в частині відмови в позові та задоволення позову та постановити відповідно нову про задоволення позову та відмову в його задоволенні в повному обсязі. При цьому апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність судового рішення в оскаржуваній частині, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, було проведено планову виїзну перевірку Фірми «Т.М.М.» - ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, за результатом якої складено акт від 18.12.2013 року № 20/22-30/14073675.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

п. 138.1, п. 138.8 ст. 138; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого, зменшено від'ємне значення з податку на прибуток на загальну суму 12 833 870,00 грн., в тому числі по періодах: за III квартал 2012 року на суму 12 833 870,00 грн.;

п. 185.1 ст. 185; п. 188.1 ст. 188; п. 198.1, п. 198.6 ст. 198; п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1 017 787,00 грн.;

п. 286.1, п.286.2 ст.286 ПК України, в результаті чого занижено податок на землю в сумі 68 926,68 грн.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень:

№ 0000512230 від 31.01.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 247 952,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 017 787 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 230 165 грн.;

№ 0000572230 від 01.02.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 83 287,41 грн., в тому числі за основним платежем - 68 926,68 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 360,73 грн.;

№ 0000562230 від 01.02.2013 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 833 870,00 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних рішень, судова колегія виходить з наступного.

Так, у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські відносини, зокрема, з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання». Зокрема, між позивачем (покупець) та ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (продавець) укладено договір поставки № 3006СЗ від 30.06.2011 року, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити у встановлені строки товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання цього договору, ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» в липні 2011 року передав позивачеві датчики тиску п'єзоелектричні на загальну суму 9 269 064,00 грн. згідно з видатковими накладними.

Продавець також виписав позивачу податкові накладні на придбання товару за липень 2011 року на загальну суму 9 269 064,00 грн.

Поставлений ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» товар був переданий на зберігання на підставі договору зберігання від 01.07.2011 року за відповідними актами.

Як вбачається з акту перевірки, згідно із даними бази системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України на час проведення перевірки та на дату підписання акта перевірки, встановлено розбіжності між податковими зобов'язаннями TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» та сумою податкового кредиту Фірми «Т.М.М» - TOB за липень 2011 року у розмірі 1 544 844,00 грн.

В ході проведення перевірки, відповідачем отримано акт від ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова від 13.10.2011 року № 1983/23-306/33067821, яким встановлено, що основними постачальниками TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за період 01.07.2011 року по 31.07.2011 року були TOB «ТБ «Радегаст-Харків», TOB «Самай-10» та TOB «Сатур-Сю». Основними покупцями за період 01.07.2011 року по 31.07.2011 року були TOB «Ластівка ЛТД», ПАТ «ТЦРП», ТОВ Фірма «Т.М.М.».

В ході проведення зустрічної звірки по підприємству TOB «Сатур-Сю» встановлено, що TOB «Сатур-Сю» відсутнє за юридичною адресою та має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. ВПМ ДПІ у Московському районі м. Харкова за результатами проведених заходів відносно діяльності TOB «Сатур-Сю» встановлено, що TOB «Сатур-Сю» зареєстровано за юридичною адресою: м. Харків, пр. 50 років ВЛКСМ, 56, офіс 703 (адреса масової реєстрації). Керівником даного підприємства являється гр. ОСОБА_2, надано копію договору оренди приміщення. Під час здійснення неодноразових виходів на юридичну адресу підприємства з метою вручення запиту щодо надання копій документів та пояснень з приводу взаємовідносин з контрагентами, посадових осіб даного підприємства встановлено не було. Офісне приміщення TOB «Сатур-Сю» постійно зачинено, на телефонні дзвінки посадові особи TOB «Сатур-Сю» не відповідають. Підтверджуючих документів про сплату за орендовані приміщення до ДПІ у Московському районі м. Харкова не надано, де знаходиться податкова та бухгалтерська звітність підприємства не відомо. Згідно із висновком відділу податкової міліції ДПІ у Московському районі м. Харкова № 6 від 23.09.2011 р. щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Сатур-Сю» встановлено обставини, які свідчать про те, у липні 2011 року господарська діяльність TOB «Сатур-Сю» має ознаки фіктивної господарської діяльності.

Аналізом податкової звітності TOB «Сатур-Сю» з ПДВ за липень 2011 року (декларації № 9008052786) та додатком №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що податковий кредит TOB «Сатур-Сю» у липні 2011 року сформовано на загальну суму 1836,40 тис. грн. за рахунок контрагентів-постачальників, а саме: TOB «ТБ «Радегаст-Харків» на загальну суму 1 830 499,96 грн., що складає - 99,6% від загального обсягу податкового кредиту суми ПДВ у липні 2011 року.

В ході перевірки TOB «ТБ «Радегаст-Харків» на підставі даних бази системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлена розбіжність між податковим кредитом по податку на додану вартість TOB «Сатур-Сю» та податковими зобов'язаннями TOB «ТБ «Радегаст-Харків» на загальну суму 1 830 499,96 грн.

Відповідно до матеріалів перевірки TOB «ТБ «Радегаст-Харків» (акт № 1864-23-11 від 16.08.2011 року у вказаного товариства відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, підприємством не було надано документи з питань взаємовідносин з контрагентами за рахунок яких TOB «ТБ «Радегаст-Харків» сформовано податковий кредит у червні 2011 року, а також посадові особи не знаходяться за місцем реєстрації, а тому здійснити перевірку неможливо.

Згідно із даними бази системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що декларація з ПДВ та уточнюючі розрахунки за липень 2011 року підприємством не надана, остання податкова декларація з ПДВ подана підприємством за квітень 2011 року.

Основні виробничі фонди відсутні, чисельність працюючих за II квартал 2011 року склала 1 особу, стан у платника 10 - запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання).

Окрім того, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова надано інформацію щодо TOB «Самай-10», а саме, що стан у платника 9 - направлено повідомлення про встановлення місцезнаходження.

В ході проведення перевірки контрагента позивача податковим органом встановлено, що ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» зайво включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях з метою одержання податкової вигоди, і відповідно відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг) покупцям.

Окрім того, в акті ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова від 13.10.2011 року № 1983/23-306/33067821, під час звірки ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» не були надані документи, що підтверджують товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від постачальника до покупця, а саме не надано товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт відвантаження зазначеного товару, угоди із постачальниками та покупцями, банківських документів, довіреностей та копію журналу реєстр довіреностей, технічну та технологічну документація на комплектуючі матеріали (паспорти, сертифікати).

Отже, на підставі викладеного податковим органом зроблено висновок, що факт транспортування товару від постачальників до ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» не підтверджено первинними документами (товарно-транспортними накладними), тобто не можливо визначити факт транспортування товару по території України, яка, в свою чергу, передбачає спеціалізовані автоперевезення.

Оцінюючи в сукупності надані докази, висновки актів податкових органів відносно контрагента позивача та постачальників, можна дійти єдиного висновку про відсутність у ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Також, в акті зафіксовано, що у періоді, що перевірявся, податковим органом встановлено, що Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ до складу валових витрат також віднесено витрати по взаємовідносинах з рядом контрагентів: ТОВ «АБС» (надання послуг будівельно-монтажних робіт); ФОП ОСОБА_3 (поставка автозапчастин); ТОВ «Нормаізол» (поставка ізолюючої стрічки, уплотнюючої стрічки до цеху вентиляції будівництві); ТОВ «Танкор» (послуги з пошуку місця пошкодження на будівництві); ПП «Інженерна компанія «Політех» (поставка гумових комплектуючих); ТОВ «Листбуд» (поставка листового щита); ТОВ «Валідея-Трейд Люкс» (послуги транспортування); ТОВ «ПСК «Енергобуд» (послуги будівництва нерухомості); ФОП ОСОБА_4 (поставка товару - річкового піску); ТОВ «Компанія Алексус ЛТД» (поставка товару - річкового піску); ТОВ «Газспецмонтаж» (послуги по укладанню лінії зв'язку); ТОВ «Акадіс» (транспортні послуги); ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (надання послуг будівельно-монтажних робіт); ТОВ «Вест-Євротрейд ЛТД» (послуги транспортування та продаж меблів); ТОВ «БК Н.Т.І.-Інвест» (послуги з виконання покрівельних робіт на будівельних майданчиках); ТОВ «Самай 10» (послуги з виконання озеленіння території за адресою с Яцьківка).

Однак, як правомірно зауважено судом першої інстанції, в підтвердження здійснення господарських операцій позивачем не наданоналежним чином оформлених первинних документів, які пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто не доведено факт понесених витрат із веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, судова колегія проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази в своїй сукупності, приходить до однозначного висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки надані первинні документи не підтверджують дійсного факту виконання договорів та спрямованості останніх на реальне досягнення мети господарської діяльності. Наданими документами підтверджено виконання вказаних договорів «на папері», тоді як дослідження поставки продукції, що була предметом договорів по ланцюгу постачання свідчить про відсутність товарності операції по факту.

З огляду на зазначене, апеляційна інстанція пристає на позицію суду першої інстанції, що вищевказані обставини вказують на фіктивність діяльності юридичних осіб, тому вся діяльність підприємства в цілому та окремі господарські операції зокрема, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами, здійсненими вказаними вище підприємствами при виконанні робіт, послуг та не створили юридичних наслідків таких правочинів, що суперечить інтересам держави.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Витрати з придбання товарів та отримання послуг, робіт повинні включатись до складу витрат за умови наявності документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податків та у відповідності до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, пп.пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп.пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.п.138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За таких обставин, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз зазначених вище правових норм свідчить про порушення позивачем п.138.1, п.138.8 ст. 138, п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а також ст.1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 щодо заниження податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 12 833 870,00 грн.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) ~ платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України).

За п.201.10. ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Враховуючи те, що на момент проведення перевірки, згідно податкової інформації в контрагентів позивача основні засоби для здійснення господарських операцій були відсутні, вбачається, що фінансово-господарська діяльність останніх здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності, а оформлені, підписані документи не можуть бути підставою для формування податкового обліку при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність виконання робіт.

Податковим органом, опрацювавши інформацію по контрагентам, зроблено висновок про відсутність у підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності, в тому числі для визначення валових витрат, а тому укладені угоди з контрагентами мають ознаки фіктивності та відсутності реальності здійснення господарської операції.

Надаючи оцінку твердженням апелянта-позивача про правомірність віднесення до складу валових витрат та формування податкового кредиту, судова колегія пристає на позицію суду першої інстанції, що на підтвердження здійснення оподатковуваних операцій позивачем не надано всіх первинних документів (договорів, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання передачі, банківських виписок тощо), що свідчить про недоведеність факту реальності господарської операції.

Об'єктом оподаткування є певна операція між конкретними суб'єктами господарювання, яка має бути підтверджена необхідними первинними документами.

Підставою для відсутності у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій.

Відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів, а отже податкові накладні, виписані зазначеними контрагентами не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення позивачем вказаних сум до валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, встановлених обставин у справі, позиції Вищого адміністративного суду України, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що відповідачем зроблено правильний висновок про порушення позивачем п.185.1 ст.185; п.188.1 ст.188; п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, а тому спірні податкові повідомлення-рішення № 0000512230 від 31.01.2013 року та № 0000562230 від 01.02.2013 року прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

В свою чергу, судова колегія не може погодитися з доводами відповідача-апелянта щодо правомірності нарахування ним позивачу суми грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 83 287,41 грн. При цьому колегія суддів виходить з слідуючого.

З акту перевірки слідує, що за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. позивач не декларував земельний податок, що призвело до заниження його на загальну суму 68 926,68 грн.

Апелянт позивач на спростування вказаних тверджень зазначає, що Фірма «Т.М.М.» - ТОВ відповідно до ст. 269 ПК України не є платником податку за земельні ділянки в м. Києві по вул. Чаадаева 2-а та 2-6, так як не має ні у власності, ні в користуванні вказаних земельних ділянок.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі № 826/725/13-а:

визнано недійсними записи у Державному земельному кадастрі та автоматизованій системі ПК «Кадастр» про визначення товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.», (код ЄДРПОУ 14073675), землекористувачем земельних ділянок площею 4972,91 м. кв., кадастровий номер: 75:283:002, що розташована в м. Києві, вул. Чаадаєва, 2-А, площею 4529,75 м. кв., кадастровий номер: 75:283:001, що розташована в м. Києві, вул. Чаадаєва, 2-Б;

зобов'язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради КМДА виконати всі передбачені чинним законодавством дії щодо виключення запису з Державного земельного кадастру та автоматизованої системи ПК «Кадастр», яким визначено товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.», (код ЄДРПОУ 14073675), землекористувачем земельних ділянок площею 4972,91 м.кв., кадастровий номер: 75:283:002, що розташована в м. Києві, вул. Чаадаєва, 2-А; площею 4529,75 м. кв., кадастровий номер: 75:283:001, що розташована в м. Києві, вул. Чаадаєва, 2-Б.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що 01.11.2012 року згідно акту № 1 приймання передачі житлового комплексу з балансу фірми «Т.М.М.» - ТОВ на баланс ОСББ «Чаадаєва-2», забудовник передав ОССБ житловий комплекс по вул. Чаадаєва, 2-А у м. Києві, загальною площею будинку - 8540 кв.м. Згідно акту № 2 приймання передачі житлового комплексу з балансу фірми «Т.М.М.» - ТОВ на баланс ОСББ «Чаадаєва-2», забудовник передав ОССБ житловий комплекс по вул. Чаадаєва, 2-Б у м. Києві, загальна площа будинку - 8819,88 кв.м.

Отже, позивач не є фактичним користувачем цих земельних ділянок, а відомості в реєстрі не відповідають дійсності.

В силу ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п. 2 ст. 255 КАС України - обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, з боку позивача відсутні порушення законодавства щодо нарахування та сплати земельного податку, що свідчить про протиправність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення від 01.02.2013 року № 0000572230 та наявність підстав для його скасування.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення стосовно прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 01.02.2013 року № 0000572230, і не довів правомірності його винесення, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині скасування даного рішення податкового органу. Інші спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що відповідає вимогам податкового законодавства, а тому суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов підстав для їх скасування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю та Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 04.02.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.