Постанова № 42579305, 23.01.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2015 року № 813/8715/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Бегей О.Р.,

представника позивача Прокуди Н.М.,

представника відповідача Дац Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жовківському районі Львівської області про стягнення заборгованості та зобов'язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області звернулося в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жовківському районі Львівської області про стягнення не прийнятих до відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по втраті годувальника, допомоги на поховання та витрат на їх доставку згідно Актів щомісячної звірки за період з червня-листопада 2014 року на загальну суму 1577,50 грн, та включити до Актів щомісячних звірок.

Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у включенні до щомісячних актів звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, подав суду письмові заперечення, в котрих зазначає, що механізм відшкодування визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який передбачає відшкодування на централізованому рівні. Стверджує про відсутність підстав для відшкодування витрат на поховання потерпілого ОСОБА_4 в зв'язку з відсутністю причинного зв'язку смерті потерпілого з отриманим трудовим каліцтвом або професійним захворюванням. Щодо пенсіонера ОСОБА_5 зазначив, що на дату смерті потерпілого ОСОБА_5 не перебувала на його утриманні. Стосовно відшкодування витрат по пенсіонеру ОСОБА_6, то проти відшкодування таких заперечує також, оскільки в пенсійній справі відсутній оригінал акту про нещасний випадок. З наведених причин просить в позові відмовити в повному обсязі.

Дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши обставини справи, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що за період з 01.06.2014 року по 30.11.2014 року відповідач не відшкодовує понесені позивачем витрати, а саме виплати пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячні цільові грошові допомоги на прожиття, в частині, що підлягає відшкодуванню відповідно до вимог п. 4 Порядку, допомог на поховання пенсіонера, на загальну суму 1577,50 грн,

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року за №16/98-ВР встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 вищенаведених Основ, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Як передбачено статтею 12 зазначених Основ, спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

За пенсійним страхуванням, у відповідності до статті 25 даних Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи та допомога на поховання пенсіонерів.

Пунктом 4 цієї ж статті визначено, що за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому, неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по втраті годувальника є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Так, суд встановив, що відповідачем не прийнято до відшкодування виплачені суми пенсії по втраті годувальника на загальну суму 1084,32 грн. (щомісячно червень-листопад по 180,72 грн.), в т.ч. по справі ОСОБА_5 на загальну суму 822,24 грн, (щомісячно червень-листопад по 137,04 грн.) та по справі ОСОБА_7 на загальну суму 262,08 грн, в т.ч. 4,02 грн. витрати на доставку пенсії (щомісячно червень-листопад по 43,68 грн, в т.ч. 43,01 грн. частина основного розміру пенсії та 0,67 грн, витрати на доставку), відмовлено з посиланням на те, що Акт Н-1 не відповідає чинному законодавству, а точніше в справі знаходиться не оригінал Акту Н-1, а його завірена копія. Також не прийнята до відшкодування за жовтень сума витрат на виплату та доставку допомоги на поховання по справі ОСОБА_4 на загальну суму 493,18 грн. в т.ч. 485,60 грн. допомога на поховання в частині, що підлягає відшкодуванню відповідно до п. 4 Порядку та 7,58 грн. витрати на доставку пенсій.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 07.08.2013 року отримує пенсію в розмірі 1898,00 грн., з якої загальний розмір згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» 137,04 грн. по втраті годувальника, померлого як це вбачається з копії свідоцтва про смерть 23.08.1988 року, внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується копією Акту Н-1.

Однак доказів того, що ОСОБА_5 на день смерті потерпілого перебувала на його утриманні позивачем суду не надано.

Пенсіонеру ОСОБА_4 була призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі 2847,00 грн., в т.ч. основний розмір пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» 242,80 грн., розмір допомоги на поховання становить 485,60 грн. та витрати на доставку 7,58 грн.

Згідно з абзацом 2 частини дев'ятої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Аналіз норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

У той же час, наявності такого причинного зв'язку смерті громадянина ОСОБА_4 з одержаним каліцтвом судом не встановлено і позивачем не доведено.

Пенсіонер ОСОБА_7 отримує пенсію в розмірі 1049,00 грн. по втраті годувальника за померлих батьків, з якої загальний розмір згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 86,02 грн, в т.ч. 44,22 грн. - основний розмір пенсії та 41,80 цільова допомога, в рівних частинах по 43,01 грн. за кожного померлого годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» (один з яких ОСОБА_6, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стверджується свідоцтвом про смерть та копією Акту Н-1.

Судом з матеріалів справи встановлено, що і не заперечувалось відповідачем, що відповідач, відмовляючи в прийняті до відшкодування витрат по пенсіонеру ОСОБА_7 послався на відсутність в пенсійній справі оригіналу акту про нещасний випадок на виробництві її матері ОСОБА_6, яка отримала травму на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_1.

Проте з позицією, котру відстоює відповідач, суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 21 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань» у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

За правилами статті 37 цього Закону Фонд може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку; якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.

Подання позивачем копії акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, а не його оригінала, не може бути підставою для відмови у перерахуванні страхових виплат, оскільки зазначене не віднесено до передбачених у статті 37 Закону № 1105-XIV випадків, коли Фонд може відмовити у страхових виплатах.

Дана позиція суду узгоджується з практикою Верховного суду України, викладеною у його постанові від 15.10.2013 року у справі за позовом державного підприємства «Орджонікідзевугілля» .

Окрім цього, згідно абз. З п. 1.3. Постанови Президії Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 13.08.1982 року № 11-6 «Про затвердження Положення про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві» адміністрація підприємства зобов'язана видати завірену копію акту форми Н-1 про нещасний випадок потерпілому чи іншій зацікавленій особі. Оригінал акту зберігається на підприємстві 45 років, а видається завірена копія, а тому, на переконання суду, нічого дивного, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_7 знаходиться завірена копія Акту Н-1, а не оригінал такого, оскільки оригінал акту Н-1 знаходиться на підприємстві, на котрому трапився нещасний випадок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по втраті годувальника, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

А відтак, вимога про стягнення з відповідача не прийнятих до відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по втраті годувальника згідно Актів щомісячної звірки за червень-листопад 2014 року по пенсіонеру ОСОБА_7 у розмірі 262,08 грн є підставною та підлягають задоволенню.

Щодо ж до стягнення з відповідача неприйнятих до відшкодування витрат по пенсіонеру ОСОБА_5, то позивач не зумів довести факт її перебування на утриманні потерпілого на день його смерті, а по пенсіонеру ОСОБА_4 судом з матеріалів справи не встановлено причинного зв'язку з травмою, отриманою на виробництві та його смертю, у зв'язку з чим суд не вбачає можливості у задоволені вимоги про стягнення не прийнятих до відшкодування коштів по даних пенсіонерах.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 21.05.2013 року у справі №21-129а13, а тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 161 КАС України та ст. 244-2 КАС України враховується судом при застосуванні вищенаведених норм законодавства.

Що стосується вимог про зобов'язання прийняти до заліку виплачені пенсії по втраті годувальника, допомоги на поховання та витрат на їх доставку згідно Актів щомісячної звірки за період червня-листопада 2014 року на загальну суму 1577,50 грн, та включити їх до Актів щомісячних звірок, то суд зазначає наступне.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України допомоги на поховання, визначено „Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", що затверджений спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697.

Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду України щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Пунктом 6 Порядку передбачено, що головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. На підставі акту звірення витрат проводиться відшкодування виплачених сум пенсій на централізованому рівні.

Однак, Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та Професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки він встановлює лише механізм включення та відшкодування витрат за особовими справами потерпілих і розрахований на відсутність спору.

У разі незгоди включити у щомісячний акт звірки суми з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків, то вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про зобов'язання включення сум витрат у акти звірки.

Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 06.06.2011 року у справі №21-116а11, а тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 161 КАС України та ст. 244-2 КАС України враховується судом при застосуванні вищенаведених норм законодавства.

Таким чином, вимоги позивача прийняти до заліку виплачені пенсії по втраті годувальника, допомоги на поховання та витрат на їх доставку згідно Актів щомісячної звірки за період червня-листопада 2014 року та включити їх до Актів щомісячних звірок не підлягають задоволенню, оскільки не врегульовують спірних відносин, які виникли в даному випадку, так як встановлений порядок прийняття до заліку та включення даних сум розрахований на відсутність спору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов про стягнення з відповідача не прийнятих до відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по втраті годувальника згідно Актів щомісячної звірки за період червня-листопада 2014 року по пенсіонеру ОСОБА_7 на суму 262,08 грн є обгрунтованим, а тому в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, витрати у формі судового збору зі сторін не належить стягувати.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жовківському районі Львівської області на користь управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області суми пенсій, виплачених ОСОБА_7 за період з червня 2014 року по листопад 2014 року у розмірі 262,08 грн. (двісті шістдесят дві грн. 08 коп.)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 30.01.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.