Постанова № 42579152, 02.02.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 лютого 2015 р. Справа № 802/4433/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П. А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Мошняги В. І.

представника позивача: Мельника Я. М.

представника відповідача: Загороднього Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод"

до: Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними дій та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

30.12.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом звернулося державне підприємство "Гайсинський спиртовий завод" (далі - позивач) до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування наказу.

Позов мотивовано тим, що 29.11.2014 року державне підприємство "Гайсинський спиртовий завод" отримало наказ Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції №70 від 25.12.2014 року "Про проведення документальної позапланової перевірки". Метою перевірки є дотримання податкового законодавства під час придбання, транспортування, використання та реалізації фракції головної етилового спирту з ДП "Укрспирт" МПД "Бершадське" (код ЄДРПОУ 37199618) за період з 01.01.2012 року по 19.11.2014 року.

На думку позивача, наказ №70 від 25.12.2014 року є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на те, що в 2014 році відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року за результатами якої складений акт перевірки №445/2200/05459105 від 30.07.2014 року. Перевіркою встановлено, що ДП "Гайсинський спиртовий завод" не являється платником акцизного збору.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснення, надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого адміністративного позову заперечував частково, посилаючись на обставини, викладені у свої письмових запереченнях від 13.01.2015 року № 76 (Вхід № 652). Додатково зазначив, що відповідач приймаючи оскаржуваний наказ діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, в задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправними дій Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області П. М. Олійника Гайсинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області у відповідності до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України прийнято наказ №70 від 25.12.2014 року "Про проведення документальної позапланової перевірки".

26.12.2014 року розпочати перевірку виявилось неможливим через відсутність директора та головного бухгалтера на підприємстві про що складено акт №13/2200/05459105.

29.12.2014 року наказ №70 від 25.12.2014 року отриманий т.в.о. директора Лапатіним В.В., який листом №772 повідомив відповідача про його оскарження до суду та просив зупинити проведення перевірки. Розписатися у направленнях на проведення перевірки Лапатін В.В. відмовився, про що складений акт №14/2200/05459105 від 29.12.2014 року.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, вичерпний перелік яких визначено у п.78.1 ст.78 ПК України.

Зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні (п.п.78.1.11).

Таким чином, як вбачається з аналізу вказаних норм, наявність визначених у п.78.1 ст.78 ПК України обставин є підставою для здійснення позапланової перевірки.

Враховуючи те що наказ винесено відповідачем на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області П. М. Олійника про призначення позапланової документальної перевірки ДП "Гайсинський спиртовий завод" в межах матеріалів досудового розслідування №320140200000000122 від 13.11.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 2012 КК України, то позивачем помилково вбачається в діях відповідача недодержання положень п.78.1 ст.78 ПК України під час призначення перевірки та оформлення рішення про її призначення наказом №70 від 25.12.2014р.

Суд вважає, що прийняття наказу про проведення перевірки є владним повноваженням податкового органу із здійснення податкового контролю та не може бути обмежене (п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.4 ст.78 ПК України).

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Отже, приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач діяв відповідно до визначеної ПК України компетенції, в межах та на підставі приписів законодавства.

Разом з тим, у ході судового розгляду справи, судом встановлено, що постановою Прокуратури Вінницької області від 28.01.2015 року скасована постанова слідчого про призначення позапланової документальної перевірки державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод".

Відтак, враховуючи те, що підставу для прийняття оскаржуваного наказу №70 від 25.12.2014 року скасовано зазначеною вище поставною Прокуратури Вінницької області, суд приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування наказу №70 від 25.12.2014 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Надаючи оцінку оскаржуваному наказу відповідача, суд виходив із того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 94 КАС України, частиною першою якої передбачено, що у випадку, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч.3 ст. 94 КАС України).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ №70 від 25.12.2014 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод" суму сплаченого судового збору у розмірі 36,52 грн. (тридцять шість гривень 52 копійки).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович