Постанова № 42579105, 29.01.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р. Справа № 918/1873/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Дочірнє підприємство "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" на рішення господарського суду Рівненської області від 22.12.14 р.

у справі № 918/1873/14 (суддя Марач В.В. )

позивач Заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

відповідач Дочірнє підприємство "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт"

про визнання права власності на майно

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Одінцова Г.Д., Кушнір О.С., Дербеньова В.А.( представники, довіреності у справі)

прокурора Гіліс І.В.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22 грудня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1873/14 за позовом Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного Відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафпродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафпродукт" про визнання права власності на майно.

Одночасно з поданням позову заступник прокурора Рівненської області звернувся з клопотанням про забезпечення позову шляхом заборони ДП "ПрикарпатЗахідтранс" та будь -яким іншим особам вчиняти будь-які дії, зокрема але не виключно, щодо витіснення дизельного палива , яке знаходиться в частині нафтопродуктопроводів Самара -Західний напрямок та Грозний - Армавір - Трудова, що проходить по території України, загальною довжиною 1433 км. та заборони ПАТ "Укртранснафта" та будь - яким третім особам ( підприємствам , установам , організаціям) вчиняти дії , щодо передачі в оренду магістрально-компресорно-азотної установки для витіснення дизельного палива з магістрального нафпропродуктопроводу ДП "ПрикарпатЗахідтранс" ( а.с.2- 4).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22 грудня 2014 року у вказаній справі, клопотання заступника прокурора Рівненської області задоволено частково. Зокрема, вжито заходів до забезпечення позову Прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" про визнання права власності на технологічні обсяги дизельного палива, яке знаходиться в частині нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України, загальною довжиною 1433 км. шляхом заборони ДП "ПрикарпатЗахідтранс" (м.Рівне вул.Котляревського, 18) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, зокрема але не виключно, щодо витіснення дизельного палива, яке знаходиться в частині нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України, загальною довжиною 1433 км.

В частині вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони ПАТ "Укртранснафта" та будь-яким третім особам (підприємствам, установам, організаціям) вчиняти дії, щодо передачі в оренду магістрально-компресорно-азотної установки для витіснення дизельного палива з магістрального нафтопродуктопроводу ДП "ПрикарпатЗахідтранс" відмовлено.

Задовільняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову в частині , суд першої інстанції з посиланням на ст.ст. 66,67 ГПК України вказав ,що з наданих прокуратурою матеріалів ( листа відповідача № ПЗТ-04/4451 ) вбачається, що відповідач має намір вчинити дії по витісненню з нафтопродуктопроводу технологічного дизельного пального від державного кордону України з Республікою Білорусь до державного кордону України з Угорщиною.

На думку суду першої інстанції , проведення робіт по витісненню нафтопродукту від державного кордону України з Республікою Білорусь до державного кордону України з Угорщиною з частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України, загальною довжиною 1433 км., відповідачем або будь-якою третьою особою до вирішення справи по суті - унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову та визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України права власності на обсяг технологічного дизельного палива, яке знаходиться в нафтопродуктопроводі.

Відмовляючи в задоволенні клопотання заст. прокурора Рівненської області в частині вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони ПАТ "Укртранснафта" та будь-яким третім особам (підприємствам, установам, організаціям) вчиняти дії, щодо передачі в оренду магістрально-компресорно-азотної установки для витіснення дизельного палива з магістрального нафтопродуктопроводу ДП "ПрикарпатЗахідтранс", суд першої інстанції вказав, що орендні правовідносини ПАТ "Укртранснафта" та будь-яких третіх осіб з ДП "ПрикарпатЗахідтранс" щодо передачі в оренду магістрально-компресорно-азотної установки для витіснення дизельного палива з магістрального нафтопродуктопроводу не є предметом спору у даній справі.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Дочірнє підприємство "ПрикарпатЗахідтранс" Південно - західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням та не правильним застосуванням норм процесуального права.

На думку скаржника, враховуючи п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року" Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб"єкта господарювання, якщо така діяльність у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Так, апелянт у скарзі наголошує, що основним видом діяльності ДП "Прикарпатзахідтранс" є транспортування нафтопродуктів по магістральним трубопроводам, експлуатація магістральних нафтопродуктопроводів, їх обладнання і споруд , пов"язаних з транспортуванням, зберіганням та наливом нафтопродуктів в з/д/в цистерни і автоцистерни.

Крім того, ДП "ПрикарпатЗахідтранс" як організація, яка відповідно до Міжурядової угоди від 26.07.1995 року, укладеної між Урядом України та Урядом Російської Федерації, здійснює експлуатацію нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, який проходить по території України та забезпечує транспортування дизельного палива даним нафтопродуктопроводом відповідно до укладених із замовниками договорів, несе відповідальність за збереження майна нафтопродуктопроводу та дизельного палива, яке там знаходиться, перед своїми контрагентами.

Разом з тим, оскаржувана ухвала про забезпечення позову у вказаній справі фактично обмежує відповідача у здійсненні господарської діяльності.

На думку апелянта, при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено принцип розумності та адекватності, дотримання яких є обов"язковим при вирішенні питання щодо забезпечення позову .

Апелянт наголошує, що відповідно до п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року, виносячи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти, ідентифікувати кількість дизельного палива, що є предметом спору. Разом з тим, судом вжито заходів до забезпечення позову на не ідентифіковане майно.

Вважає, що копія листа відповідача № ПЗТ-04/4451 від 08 грудня 2014 року не є належним та допустимим доказом вчинення відповідачем дій по витісненню нафтопродуктів, що є предметом розгляду спору по господарській справі № 918/1873/14.

Апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області про забезпечення позову у справі № 918/1873/14 від 22.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви заступника прокурора Рівненської області про забезпечення позову відмовити.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги, Дочірнє підприємство "ПрикарпатЗахідтранс" підтримало аргументи викладені в апеляційній скарзі та додатково наголосило, що оскаржувані заходи до забезпечення позову ведуть до неможливості виконання зобов"язань відповідача перед третіми особами, а також порушують їх права власності.

Так, 28.01.2015р. ДП "ПрикарпатЗахідтранс" отримало лист від компанії MOL Nyrt (Угорщина), в якому остання виражає стурбованість щодо припиненим в грудні 2014 року (у зв'язку із вжиттям заходів до забезпечення позову) транспортуванням дизельного палива, придбаного нею в російської компанії ВАТ "Башнефть".

Припинення транспортування, як вказує MOL Nyrt, що забезпечує дизельним паливом 40 % угорського паливного ринку, негативно впливає на паливну безпеку Угорщини, а також є порушенням ст. 7 міжнародного Договору до Енергетичної хартії (підписаного і Україною), згідно якої: "Існуючі транзитні положення Договору до Енергетичної Хартії зобов'язали Сторони, що її Підписали, сприяти транзиту енергії на недискримінаційній основі відповідно до принципу свободи транзиту. Це найважливіше питання для колективної енергетичної безпеки 16 держав - Сторін Хартії, оскільки енергоресурси у все більшій мірі перетинають численні національні межі на своєму шляху від виробника до споживача".

Скаржник наголошує на порушення інтересів Угорщини у зв'язку з припиненням транзиту дизельного палива по території України, про що вказано в листах Міністра зовнішньої економіки і закордонних справ Угорщини, направлених в січні 2015 року Міністрові закордонних справ України і Міністрові енергетики і вугільної промисловості України.

Апелянт просить взяти до уваги, що крім клієнтського палива, переданого ДП "ПрикарпатЗахідтранс" для транспортування, в нафтопродуктопроводі знаходиться дизельне паливо, що належить на праві власності АТ "Південно-Захід транснафтопродукт", і передане йому для використання в якості технологічного на підставі Угоди від 09.12.2003р. Дані обставини підтверджуються угодою від 09.12.2003р., актом приймання-передачі дизельного палива та звітом ДП "ПрикарпатЗахідтранс від 13.01.2015р." про рух нафтопродуктів АТ "Південно-Захід транснафтопродукт" за грудень 2014р. Зауважує, що власного дизельного палива в нафтопродуктопроводі у відповідача немає.

Крім того, апелянт у додаткових поясненнях до скарги наголошує, що на виконання ухвали про забезпечення позову і заборони вчиняти дії по витісненню нафтопродукту, митними органами були опечатані засувки, транспортування було зупинено. Наслідком таких дій стало отримання ДП "ПрикарпатЗахідтранс" значних збитків та з згідно наказу № 2 від 26.01.2015 року по підприємству встановлений простій.

Враховуючи таку ситуацію, вважає, що наслідки прийнятих заходів до забезпечення позову спричинять повну зупинку діяльності підприємства, що суперечить пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. .

Просить суд апеляційної інстанції врахувати, що прийняті заходи забезпечення позову є надмірними, не відповідають критеріям розумності і адекватності.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.

У судовому засіданні представник апелянта Кушнір О.С. підтримала апеляційну скаргу та пояснення до неї у повному обсязі, додатково наголосивши, що позивачем був наданий єдиний доказ, а саме, копія листа від імені ДП "Прикарпатзахідтранс" від 08.12.2014 року № ПЗТ -04/4451 до ПАТ "Укртранснафта" про надання в оренду ДП "ПрикарпатЗахідтранс" спеціалізованого устаткування , а саме, магістрально-компресорної-азотної установки для використання з метою витіснення дизельного палива з магістрального нафтопродуктопроводу, на підставі якого була прийнята оскаржувана ухвала. Вказала, що наданий доказ не є належним, оскільки не є ні оригіналом, ні належно засвідченою копією. Зазначає, що судом першої інстанції не досліджувалась законність отримання позивачем цього листа, а також оригінал цього документу. Вказала, що обраний захід забезпечення позову є надмірним. Просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 22.12.2014 року у справі № 918/1873/14.

Представник апелянта Одінцова Г.Д. підтримала апеляційну скаргу та пояснення до неї у повному обсязі.Пояснила, що у вказаному нафтропродуктопроводі наявне клієнтське і технологічне дизельне паливо. Вжиті заходи призвели до порушення договору з Угорщиною. Просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 22.12.2014 року у справі № 918/1873/14.

Представник апелянта Дербеньова В.А. підтримала обставини, викладені в апеляційній скарзі, додатково вказала, що відповідач є одним з найбільших платників податків в Рівненській області. В результаті прийняття ухвали господарського суду Рівненської області від 22.12.2014 року, обласний бюджет недоотримав 1 033 000 грн. Просить апеляційний господарський суд зважити на дану обставину та скасувати оскаржувану ухвалу.

Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечила, вважає їх надуманими та безпідставними та пояснила, що ухвала господарського суду Рівненської області від 22.12.2014 року є правомірною, заходи забезпечення відповідають заявленому позову.

Вказала, що рішенням господарського суду Рівненської області від 22.03.2011р., яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014, у справі № 14/312 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (Міністерство палива та енергетики України). Визнано право власності на частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км за державою Україна в особі Фонду державного майна України , витребувано вказане майно та передано його до Фонду державного майна України.

Разом з тим, відповідачем вчиняються дії щодо заволодіння технологічним дизельним паливом, яке міститься у вказаному нафтопродуктопроводі, шляхом проведення робіт по витісненню нафтопродукту від державного кордону України з Республікою Білорусь до державного кордону України з Угорщиною.

Вказала, що відповідач звернувся з листом № ПЗТ-04/4451 від 08.12.2014р. до ПАТ "Укртранснафта" щодо розгляду питання про надання в оренду ДП "ПрикарпатЗахідтранс" спеціалізованого обладнання, а саме магістрально-компресорно-азотної установки, для використання з метою витіснення дизельного палива з магістрального нафтопродуктопроводу.

Крім того, вказала , що наявний Лист голови Державної фіскальної служби України від 31.12.2014р. до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, про вчинення дій ДП "ПрикарпатЗахідтранс" щодо перекачки нафтопродуктів (дизельного палива) в кількості 21235,9 т. за вказівкою ОАО "Транснефтепродукт" та ОАО "Юго -Западтранснефтепродукт" за допомогою інертно - газової установки, що розміщена на кордоні Білорусі з Україною, яка здійснює витіснення технологічного продукту інертно-газовою консерваційною сумішшю ( повітрям) та використовується як поршень з кордону республіки Білорусь в резервуари ЛВДС "5-С" для подальшого переміщення в режимі "транзит" до Угорщини. Є ризик того, що трубопровід на ділянці від кордону Білорусії по території України може бути звільнений від продукту та заповнений інертним газом на відстані 100 км. трубопроводу.

Уточнила, що прохальна частина позовної заяви та клопотання про забезпечення позову сформульовано не коректно, малось на увазі визнання права власності на технологічне дизельне паливо. Просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Від Фонду Державного майна України електронною поштою на адресу суду надійшло клопотання, в якому позивач просить відкласти розгляд справи у зв"язку з перебуванням представника в іншому судовому засіданні в м. Києві.

Прокурор залишила вирішення даного питання на розсуд суду, проте вказала, що явка в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а тому не заперечила розпочати судовий розгляд у відсутність представника Фонду Державного майна України.

Представники апелянта пояснили,що підстав для задоволення клопотання не має, але покладаються на думку суду.

Суд відхиляє зазначене клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з статтею 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Крім того, судова колегія зауважує, що явка представника позивача ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 року обов»язковою не визнавалася, у своєму клопотанні ФДМ України не повідомляє про існування доказів,без дослідження яких не можливо вирішити дану справу.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників апелянта, прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваної ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного Відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафпродукт" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, інститут забезпечення позову в господарському процесі є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення суду.

Тобто, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2014 р. заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся з клопотанням про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, відповідно до якого просить заборонити ДП "ПрикарпатЗахідтранс" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, зокрема але не виключно, щодо витіснення дизельного палива , яке знаходиться в частині нафтопродуктів Самара -Західний напрямок та Грозний - Армавір- Трудова, що проходить по території України, загальною довжиною 1433 км. та заборони ПАТ "Укртранснафта" та будь-яким третім особам ( підприємствам, установам, організаціям) вчиняти дії, щодо передачі в оренду магістрально-компресорно-азотної установки для витіснення дизельного палива з магістрального нафпропродуктопроводу ДП "ПрикарпатЗахідтранс".

В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що рішенням господарського суду Рівненської області від 22.03.2011р., яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014р., у справі № 14/312 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (Міністерство палива та енергетики України). Визнано право власності на частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км. за державою Україна в особі Фонду державного майна України, витребувано вказане майно та передано його до Фонду державного майна України.

Проте, відповідачем вчиняються дії щодо заволодіння технологічним дизельним пальним, яке міститься у вказаному нафтопродуктопроводі, шляхом проведення робіт по витісненню нафтопродукту від державного кордону України з Республікою Білорусь до державного кордону України з Угорщиною.

Зокрема, відповідач звернувся з листом № ПЗТ-04/4451 від 08.12.2014р. до ПАТ "Укртранснафта" щодо розгляду питання про надання в оренду ДП "ПрикарпатЗахідтранс" спеціалізованого обладнання, а саме магістрально-компресорного-азотної установки, для використання з метою витіснення дизельного палива з магістрального нафтопродуктопроводу.

Технологічні обсяги нафтопродуктів, які знаходяться в частині нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, є невід'ємною частиною нафтопродуктопроводу, що забезпечує можливість його належного функціонування.

У той же час, частина нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України, є важливим джерелом насичення ринку України та східної Європи дизельним паливом, тому зупинення роботи вказаного нафтопродуктопроводу призведе до значних збитків державі Україна, а також зменшення надходжень до бюджетів всіх рівнів.

Задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, місцевий господарський суд правомірно виходив з того, що у разі незадоволення заяви про забезпечення позову, роботи по витісненню нафтопродукту від державного кордону України з Республікою Білорусь до державного кордону України з Угорщиною з частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України, загальною довжиною 1433 км., відповідачем або будь-якою третьою особою до вирішення справи по суті - унеможливлять виконання рішення суду у випадку задоволення позову та визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України права власності на обсяг технологічного дизельного пального, яке знаходиться в нафтопродуктопроводі.

З даним висновком погоджується і колегія суддів апеляційного господарського суду, оскільки він відповідає положенням ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, є правильним і обґрунтованим .

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до роз'яснень п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вчиняються дії щодо заволодіння технологічним дизельним пальним, яке міститься в нафтопродуктопроводі, шляхом проведення робіт по витісненню нафтопродукту від державного кордону України з Республікою Білорусь до державного кордону України з Угорщиною.

Як доказ вчинення таких дій ,суд першої інстанції прийняв до уваги лист № ПЗТ-04/4451 від 08.12.2014 р. до ПАТ "Укртранснафта" щодо розгляду питання про надання в оренду ДП "ПрикарпатЗахідтранс" спеціалізованого обладнання, а саме магістрально -компресорно - азотної установки, для використання з метою витіснення дизельного палива з магістрального нафтопродуктопроводу.

Суд не може погодитись з доводами апелянта про те, що копія листа № ПЗТ-04/4451 від 08.12.2014 р. до ПАТ "Укртранснафта" не є належним та допустимим доказом дій відповідача щодо заволодіння технологічним дизельним паливом, оскільки прокурором в судовому засіданні повторно подана копія зазначеного листа (а.с. 134), завіреного належним чином (підписом посадової особи прокуратури Рівненської області ) і у суда не має підстав ставити даний лист під сумнів. Відповідачі не ствердили фальшивість або відсутність такого листа.

Крім того, суд приймає до уваги, як доказ Лист голови Державної фіскальної служби України від 31.12.2014 р. до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, про вчинення ДП "ПрикарпатЗахідтранс" дій щодо перекачки нафтопродуктів (дизельного палива) в кількості 21235,9т. за вказівкою ОАО "Транснефтепродукт" та ОАО "Юго -Западтранснефтепродукт" за допомогою інертно - газової установки , що розміщена на кордоні Білорусі з Україною, яка здійснює витіснення технологічного продукту інертно-газовою консерваційною сумішшю (повітрям) та використовується як поршень з кордону республіки Білорусь в резервуари ЛВДС "5-С" для подальшого переміщення в режимі "транзит" до Угорщини.

З даного листа вбачається, що є ризик того, що трубопровід на ділянці від кордону Білорусії по території України може бути звільнений від продукту та заповнений інертним газом на відстані 100 км. трубопроводу.(а.с. 131-133)

Таким чином , заходи забезпечення позову є співрозмірними, а ухвала господарського суду Рівненської області від 22 грудня 2014 року прийнята з дотриманням вимог п.п. 1,3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 " "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", а саме, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності заходів забезпечення позову.

Твердження апелянта про неспіврозмірність застосованих заходів і наслідків, які,на думку апелянта, призведуть до припинення господарської діяльності підприємства, колегія суддів не поділяє, оскільки транспортування дизельного палива ( т.ч. і технологічних обсягів ) по нафтопродуктопроводу проходить тільки з відома однієї сторони -відповідача, ні позивачу,ні митним органам невідомо про кількість нафтопродуктів,які транспортуються. Тому невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до спустошення нафтопродуктопроводу, що призведе до завдання збитків внаслідок його руйнації.

Правильними є висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони ПАТ "Укртранснафта" та будь-яким третім особам (підприємствам, установам, організаціям) вчиняти дії, щодо передачі в оренду магістрально-компресорно-азотної установки для витіснення дизельного палива з магістрального нафтопродуктопроводу ДП "ПрикарпатЗахідтранс", оскільки орендні правовідносини ПАТ "Укртранснафта" та будь-яких третіх осіб (підприємств, установ, організацій) з ДП "ПрикарпатЗахідтранс" щодо передачі в оренду магістрально-компресорно-азотної установки для витіснення дизельного палива з магістрального нафтопродуктопроводу не є предметом спору у даній справі.

Відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає, оскільки права відповідача оскаржуваною ухвалою не порушені.

Разом з тим, обґрунтовуючи у клопотанні необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач вказував, що невжиття заходів до забезпечення позову унеможливить взагалі виконання рішення суду у випадку його задоволення та визнання за державою Україна в особі ФДМУ права власності на обсяг технологічного дизельного палива, яке знаходиться в нафтопродуктопроводі.

Про дані обставини (щодо технологічних обсягів ) дизельного палива йдеться і у тексті позовної заяви, зокрема у її описовій та мотивувальній частині, і у описовій та мотивувальній частині клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Проте, суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвали вжив заходів до забезпечення позову щодо дизельного палива, хоча і описова і мотивувальна частина її також стосувалися тільки обсягів технологічного дизельного палива.

Враховуючи уточнення прокурора щодо предмету спору в судовому засіданні та враховуючи матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у пункті 1 резолютивної частини оскаржуваної ухвали, помилково не вказав відносно якого палива , що знаходиться в частині нафтопродуктопроводів Самара -Західний напрямок та Грозний -Армавір-Трудова, і проходить по території України, загальною площею 1433 км., накладена заборона витіснення.

За таких обставин, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне, в порядку п.1 ч.1 ст. 104 ГПК України змінити ухвалу господарського суду Рівненської області від 22.12.2014 року у справі № 918/1873/14.

Надані апелянтом додаткові докази, а саме: копію листа № АТНП-НГ-10-13/6353 від 05.12.2014р., копію лист № ЮЗТНП-02-47/29564 від 08.12.2014р.;копію договору від 20.12.2010р. 811/13/11 про надання послуг по транспортуванню нафтопродуктів по території України між ВАТ «АК «Транснафта» і ДП «ПрикарпатЗахідтранс»;копію звернення Міністра закордонних справ та зовнішньоекономічних зв'язків Угорщини до Міністра закордонних справ України ;копію звернення Міністра закордонних справ та зовнішньоекономічних зв'язків Угорщини до Міністра енергетики та вугільної промисловості України ;копію угоди між ДП «ПрикарпатЗахідтранс» і ВАТ «Південно-Захід транснафтопродукт» від 09.12.2003р. (з Актом приймання-передачі від 09.12.2003р.) і Додатком №1 від 24.03.2005р.;копію листа компанії МОL Nyrt від 28.01.2015р.; копії актів про накладення митного забезпечення на прилади обліку та засувну арматуру на 7арк.; звіт ДП «ПрикарпатЗахідтранс» про рух нафтопродуктів сторонніх організацій за грудень 2014 від 13.01.2015р.;митні декларації вн. №№3981, 3982, 4013,4014,4053,4052,4054(всього на 14 арк.); звіт ДП «ПрикарпатЗахідтранс» про рух нафтопродуктів АТ«Південно-Захід транснафтопродукт» за грудень 2014р. від 13.01.2015р.,копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.142.2014р., пояснення заст.директора з ТТО; копії маршрутних телеграм;копії актів приймання передачі нафтопродуктів суд долучає до матеріалів справи,але оцінки їм не надає,оскільки вони відносяться безпосередньо до предмету спору по даній справі і не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 49, 99,101,103-105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства " ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" залишити без задоволення.

Пункт 1 Ухвали господарського суду Рівненської області від 22.12.2014 р. у справі № 918/1873/14 змінити, виклавши його в наступній редакції:

Клопотання заступника прокурора Рівненської області про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходів до забезпечення позову заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Дочірнього підприємства " ПрикарпатЗахідтранс" Південно - західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" про визнання права власності за державною Україна на нафтопродукти шляхом заборони Дочірньому підприємству "ПрикарпатЗахідтранс" ( м. Рівне, вул. Котляревського,18) та будь -яким іншим особам вчиняти будь - які дії , зокрема але не виключно, щодо витіснення обсягів технологічного дизельного палива , яке знаходиться в частині нафтопроводів Самара - Західний напрямок та Грозний - Армавір-Трудова, що проходить по території України, загальною площею 1433 км.

Пункт 2 ухвали залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Грязнов В.В.