Постанова № 42579054, 28.01.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа № 907/865/14

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

Матущака О.І.

При секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Ужанського національного природного парку за № 610 від 10.10.2014 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2014 року

у справі № 907/865/14

за позовом: заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області та Лубнянської сільської ради Великоберезнянського району, с. Лубня Великоберезнянського району Закарпатської області

до відповідача: Ужанського національного природного парку, смт. Великий Березний Закарпатської області

про стягнення збитків в сумі 84 876,50 грн.

за участю представників:

від позивача: Державної екологічної інспекції в Закарпатській області: не з'явився;

Лубнянської сільської ради; не з'явився;

від відповідача: Заяць М.В. - довіреність № 04/15 від 27.01.2015 року;

прокурора: Макогон Ю.І. - посвідчення № 020325 від 06.09.2013 року;

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області та Лубнянської сільської ради Великоберезнянського району звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Ужанського національного природного парку про стягнення збитків в сумі 84 876,50 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/865/14 (суддя Кадар Й.Й.) позов заступника прокурора Закарпатської області задоволено. Суд виніс рішення, яким стягнув з Ужанського національного природного парку 84876,50 грн. шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, в тому числі: 25462,95 грн. до Державного бюджету України; 42438,25 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Лубнянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області; 16975,30 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Закарпатської обласної ради.

Не погоджуючись з даним рішенням Ужанський національний природний парк подав апеляційну скаргу за № 610 від 10.10.2014 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2014 року, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційну скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права. А саме скаржник стверджує, що прокурором в підтвердження своїх позовних вимог не надано жодних доказів, які б підтверджували, що порушення лісового законодавства були вчинені працівниками відповідача у справі, а тому вважає, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими.

Прокурором подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 05/2-1170вих-14 від 31.12.2014 року, в якому просить рішення Господарського суду Закарпатської області залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією Закарпатської області була проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства кварталі 18 виділи 15, 23, 26 Лубнянського ПНДВ Ужанського національного природного парку, на підставі якої складено акт від 28.04.2014р.

Згідно акту вбачається, що перевіркою встановлено факт незаконної самовільної вирубки дерев, а саме у виділі 15 кварталу 18 Лубнянського ПНДВ 14 стовбурів дерев породи ясен, у виділі 23 кварталу 18 Лубнянського ПНДВ 14 стовбурів дерев породи бук., 8 стовбурів дерев породи клен - явір та 8 стовбурів дерев породи граб, у 26 виділі вказаного кварталу 20 стовбурів дерев породи бук.

Судовим слідством у кримінальному провадженні №1201407130000210 за ч. 1 ст. 367 КК України встановлено, що Кость В.В., згідно наказу директора Ужанського національного природного парку №27/к від 17.08.2006 р. обіймаючи посаду інспектора з охорони природно-заповідного фонду І категорії Лубнянського природоохоронного науково-дослідного відділення Ужанського НПП та відповідно до положень ст.ст. 60, 61 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", додатку до положення "Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 14.07.2000 р., був працівником державної охорони природно-заповідного фонду України, яка має статус правоохоронного органу.

Відповідно до вимог ст. 60 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та п п. 1, 4 Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, Кость В.В., як працівник державної охорони природно-заповідного фонду України, безпосередньо здійснював основні завдання державної охорони природно-заповідного фонду України, що полягали у збереженні та охороні національних природних парків, забезпеченні додержання режиму охорони територій та об'єктів природно - заповідного фонду України, попередженні та припиненні порушень природоохоронного законодавства. Кость В.В. в період часу з листопада 2013 року по 20 березня 2014 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, у порушення вказаних вимог посадової інструкції, ст. 60 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та п. п. 1, 4 Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, не вживав заходів щодо забезпечення додержання режиму охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду України на території кварталу 18 Лубнянського ПНДВ Ужанського НПП, щодо попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства в частині пошкодження лісових насаджень унаслідок незаконних рубок, заходи по припиненню незаконної (безквиткової) рубки лісу не приймав, акти про самовільні рубки лісу не складав, факти самовільних рубок деревини не задокументував, і цим самим допустив вчинення невстановленими досудовим розслідуванням особами, відносно яких іншим органом досудового розслідування здійснюється кримінальне провадження за ст.246 КК України, упродовж вказаного періоду часу, точний час слідством не встановлено, незаконні самовільні порубки дерев у ввіреній йому під охорону території природно - заповідного фонду.

Вироком Великоберезнянського районного суду від 12.06.2014 р. Костя В.В. визнано винним у вчиненні злочину, що передбаченого ч. 1 ст.367 КК України та його засуджено за вчинення злочину.

Прокурор вважає, що Кость В.В. внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків не виявив самовільну рубку, хоча мав таку можливість і зобов'язаний був це зробити, факти самовільних рубок деревини на зазначених вище ділянках природно-заповідного фонду не задокументував, заходів щодо припинення таких та встановлення лісопорушників не вжив. Таким чином, внаслідок службової недбалості Кость В.В. було завдано шкоду природно-заповідного фонду в розмірі 84 876, 50 грн., яку прокурор просить стягнути з відповідача - Ужанського національного природного парку.

Згідно розрахунків від 29.08.2014 року щодо розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою вітровальних та вітроломних дерев у природно-заповідному фонді Лубнянського ПНДВ Ужанського національного природного парку встановлено, що останнім було нанесено шкоду природо заповідному фонду у сумі 84876,50 грн.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконного вирубування дерев, здійснений Державною екологічною інспекцією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року № 541 „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно заповідний фонд".

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Предмет спору у даній справі становить вимога про відшкодування збитків, завданих лісу внаслідок незаконного вирубування дерев.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів (пункт 6.1.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту незаконного вирубування дерев, вчиненого невстановленими особами, відповідальними особами за заподіянні державі збитки є постійні лісокористувачі, які в порушення лісового та природоохоронного законодавства не забезпечили охорону і збереження лісів від незаконних рубок.

Судом встановлено, що за фактом незаконної рубки лісу на території Лубнянського ПНДВ Ужанського НПП було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 статті 367 Кримінального кодексу України, та винесено вирок, яким визнано винним у скоєні злочину працівника Ужанського природного парку.

Отже, з аналізу зазначених правових норм, саме Ужанський національний природний парк, як постійний лісокористувач, зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду, внаслідок неналежного виконання його працівником своїх посадових обов'язків.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Положеннями п.7 ч.2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим -20 відсотків.

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача 84 876,50 грн. шкоди.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2014 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2014 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено і підписано 02.02.2015 року

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Матущак О.І.