Постанова № 42579036, 27.01.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа № 914/3601/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання І.О. Борщ

за участю представників сторін:

від позивача - Чирик А.І., Семенов В.О.(представники за довіреністю)

від відповідача (скаржник) - Пономарьова Ю.В. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького від 25.12.14 № 2898

на рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2014р. (суддя О.І, Щигельська)

у справі № 914/3601/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Атласджет Україна", м.Львів,

до відповідача: Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького", м.Львів,

про визнання відсутності права вимагати у ТОВ "Авіакомпанія "Атласджет Україна", м.Львів, оплати послуг з наднормативної стоянки двох повітряних суден Airbus A-320, бортові номери UR-AJA та UR-AJB за період з 27.03.2014р. по 19.04.2014р.; зобов'язання встановити тариф для базування повітряних суден ТОВ "Авіакомпанія "Атласджет Україна", в кількості двох повітряних суден моделі Airbus A-320; внесення змін до Додатку "В" до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) №ОД/2014/01/02/3 від 02.01.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 10.12.2014р. у справі № 914/3601/14 позов задоволено частково. Зобов'язано Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" встановити тариф для базування повітряних суден ТОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА" в кількості двох повітряних суден моделі Airbus A320. Зобов'язано Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" внести зміни до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура), Додаток "В" №ОД/2014/01/02/3 від 02.01.2014р. - місце розташування, узгоджені послуги та ціни до Стандартної Угоди про наземне обслуговування (СУНО) від січня 2008 року, доповнивши його п.2.2, викладеним у наступній редакції: "Обслуговуюча компанія надає Перевізнику місця для базування двох повітряних суден без закріплення за конкретним номером стоянки. Ціна місця базування повітряного судна за місяць по типам повітряних суден становить (в гривнях, без ПДВ):

№ З/ПТип ПСБортовий номерЦіна за одне місце базуванняПримітка1.А320UR-AJAЗгідно тарифу, визначеного 2.A320UR-AJBОбслуговуючою компанією.

Вартість встановлена за кожний календарний місяць або його частину та стягується в повному обсязі незалежно від фактичного часу перебування повітряного судна в аеропорту базування протягом календарного місяця. Інформацію про базування нового повітряного судна Перевізник повинен офіційно направити на адресу Обслуговуючої компанії за 10 (десять) робочих днів до прибуття повітряного судна. У разі відсутності такої інформації або несвоєчасного її подання, Обслуговуюча компанія може відмовити Перевізнику в базуванні цього повітряного судна. Інформацію про припинення базування повітряного судна Перевізник повинен офіційно направити на адресу Обслуговуючої компанії до останнього робочого дня місяця, в якому повітряне судно припинило базування. У разі відсутності такої інформації та/або її несвоєчасного подання оплата за базування цього повітряного судна стягується в розмірі згідно з умовами Додатку до моменту отримання Обслуговуючою компанією офіційного повідомлення від Перевізника.".

Вважати, що зазначені зміни до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) Додаток "В" №ОД/2014/01/02/3 від 02.01.2014р. - місце розташування, узгоджені послуги та ціни до Стандартної Угоди про наземне обслуговування (СУНО) від січня 2008 року, набули чинності з 27.03.2014р.

У задоволенні решти позовних вимог про зобов'язання визнати відсутність у Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" права вимагати у ТОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА" оплати послуг з наднормативної стоянки двох повітряних суден Airbus A-320, бортові номери - UR-AJA та UR-AJB за період з 27.07.2014 року по 19.04.2014 року - відмовлено.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову мотивоване тим, що за умовами Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) Додаток "В" №ОД/2014/01/02/3 від 02.01.2014р Обслуговуюча компанія має право, у випадку наднормативної стоянки повітряного судна, нараховувати відповідний збір, розмір якого узгоджено сторонами у Додатку В1.0 до Стандартної угоди ІАТА наземне обслуговування (спрощена процедура) Додаток "В", а за відмови Перевізника оплатити вказаний збір за обслуговування повітряного судна, в тому числі з мотивів невизнання факту надання таких послуг, Обслуговуюча компанія, у відповідності до ст.1 ГПК України, має право вимагати оплату послуг з наднормативної стоянки, в тому числі, й звернувшись до суду із позовною заявою, обравши відповідний спосіб захисту, визначений ч.2 ст.16 ЦК України. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною у відповідності до ч.3 ст.1 ГПК України.

Рішення суду в частині задоволення позову мотивоване тим, що з матеріалів справи вбачається, що повітряні судна позивача при проходженні процедури отримання сертифікату експлуатанта знаходилися (базувалися) на території відповідача з 27.03.2014 по 19.04.2014 року з відома відповідача. Укладеним між сторонами Договором передбачено можливість надання відповідачем позивачу інших додаткових послуг, які не наведені в Додатках до Договору, відповідно до тарифів, встановлених обслуговуючою компанією самостійно.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що судом не встановлено правомірності застосування відповідачем збору за понаднормативну стоянку суден позивача, що означає неможливість дійти правильного висновку щодо застосування поняття базування повітряних суден. Вважає, що чинне законодавство України не містить можливості звільнення від збору за понаднормативну стоянку повітряного судна навіть у випадку укладення між сторонами договору базування повітряного судна або іншого рівнозначного договору, відповідно до якого здійснюється розміщення повітряного судна авіакомпанії в аеропорту на постійній онові. Зазначає, що аеропортові збори є державними фіксованим цінами, які встановлює Міністерство інфраструктури України за погодженням з Міністерством економічного розвитку України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення з тих мотивів, що скаржником в апеляційній справі не зазначено, в чому саме полягає неповнота з'ясування обставин даної справи, а судом при прийнятті оскаржуваного рішення враховано усі докази, які мають значення для вирішення даного спору.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА" (позивач по справі; перевізник за договором) та Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (відповідач по справі; обслуговуюча компанія за договором) підписано Стандартну Угоду ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) Додаток "В" №ОД/2014/01/02/3 від 02.01.2014р. - місце розташування, узгоджені послуги та ціни до Стандартної Угоди про наземне обслуговування (СУНО) від січня 2008р.

Як зазначено у преамбулі, цей Додаток "В" складено відповідно до спрощеної процедури, за якою сторони домовляються про те, що умови Основної угоди та Додатка "А" до СУНО від січня 2008 року, опублікованого Міжнародною асоціацією повітряного транспорту (ІАТА), будуть частиною даного Додатка "В" так, якщо б вони були викладені в цьому документі повністю. Підписавши цей Додаток "В", сторони підтверджують, що вони ознайомлені з умовами вищевказаної Основної Угоди та Додатку "А". Відповідно до цього Додатку "В", Обслуговуюча компанія зобов'язується організувати в аеропорту м.Львова прийом, випуск і стоянку повітряних суден (надалі - ПС) , а також забезпечити наземне обслуговування рейсів за заявкою перевізника.

02.01.2014 року між Сторонами також було укладено наступні додатки до Додатку «В» до Стандартної Угоди:

- Додаток В1.0 (Аеропортові збори за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропорту «Львів»); - Додаток В2.0 (Тарифи та перелік послуг з наземного обслуговування пасажирських ПС в залежності від максимальної злітної ваги, тарифи та комплекс послуг, що надаються при обслуговуванні пасажирів та їх багажу (пасажирське обслуговування), тарифи та перелік послуг з наземного обслуговування ПС для Перевізників, що здійснюють технічну або вимушену посадку ПС, Тарифи та перелік послуг на наземне обслуговування ПС для перевізників, що виконують некомерційні рейси, Тарифи та перелік послуг для зустрічі та випуску ПС для Перевізників,що виконують вантажні рейси); - Додаток В3.0 (Тарифи на додаткові послуги під час наземного обслуговування ПС в міжнародному аеропорту м. Львів); - Додаток В4.0 (Тарифи та перелік послуг для базових перевізників в міжнародному аеропорту м. Львів).

Додатком В1.0 передбачено аеропортові збори за обслуговування ПС і пасажирів у аеропорту «Львів», це, зокрема, збір за посадку - зліт ПС, збір за обслуговування пасажирів в аеровокзалі; збір за забезпечення авіабезпеки; збір за наднормативну стоянку ПС; державний збір.

У квітні відповідачем виставлено позивачу рахунки №04-0000087 від 18.04.2014 року на суму 101725,54 грн. та №04-0000088 від 22.04.2014 року на суму 203727,37 грн. за аеропортове обслуговування за період з 29.03.2014 року - по 08.04.2014 року. До виставлених рахунків було додано акти форми С №87 та №247 відповідно, в яких містяться види послуг та зборів, на підставі яких було сформовано відповідні рахунки.

Серед переліку видів зборів та послуг у вищевказаних актах №87 та №247 форми С зазначено «збір за забезпечення понаднормативної стоянки».

Однак позивач вважає, що зазначена послуга «забезпечення понаднормативної стоянки ПС» відповідачем не надавалась, а відтак відсутні підстави для нарахування відповідного аеропортового збору за період з 27.03.2014р. по 19.04.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із листом вих.№77/1 від 10.03.2014р., в якому просив розглянути укладення додаткової угоди на базування повітряного судна та надіслав її проект. У вказаній додатковій угоді йшлося про доповнення Додатку "В" до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) №ОД/2014/01/02/3 від 02.01.2014р., доповнивши його пунктом 2.2 та виклавши в наступній редакції: "Обслуговуюча компанія надає Перевізнику місця для базування двох повітряних суден без закріплення за конкретним номером стоянки. Ціна місця базування повітряного судна за місяць по типам повітряних суден становить (в гривнях, без ПДВ):

№ З/ПТип ПСБортовий номерЦіна за одне місце базуванняПримітка1.А320UR-AJAЗгідно тарифу, визначеного 2.A320UR-AJBОбслуговуючою компанією.

Вартість встановлена за кожний календарний місяць або його частину та стягується в повному обсязі незалежно від фактичного часу перебування повітряного судна в аеропорту базування протягом календарного місяця. Інформацію про базування нового повітряного судна Перевізник повинен офіційно направити на адресу Обслуговуючої компанії за 10 (десять) робочих днів до прибуття повітряного судна. У разі відсутності такої інформації або несвоєчасного її подання, Обслуговуюча компанія може відмовити Перевізнику в базуванні цього повітряного судна. Інформацію про припинення базування повітряного судна Перевізник повинен офіційно направити на адресу Обслуговуючої компанії до останнього робочого дня місяця, в якому повітряне судно припинило базування. У разі відсутності такої інформації та/або її несвоєчасного подання оплата за базування цього повітряного судна стягується в розмірі згідно з умовами Додатку до моменту отримання Обслуговуючою компанією офіційного повідомлення від Перевізника.".

Проте, вказана пропозиція залишена ДП "МА "Львів" ім. Данила Галицького" без відповіді, додаткову угоду №2 до стандартної угоди не підписано, що зумовило звернення ТзОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА" до суду із позовною заявою.

Предметом даного спору є зобов'язання з визнання відсутності права вимагати у ТзОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА" оплати послуг з наднормативної стоянки двох повітряних суден Airbus A-320, бортові номери UR-AJA та UR-AJB за період з 27.03.2014р. по 19.04.2014р. Окрім цього, позивачем заявлено вимоги про зобов'язання встановити тариф для базування повітряних суден ТзОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА" в кількості двох повітряних суден моделі Airbus A-320 та внести зміни до Додатку "В" до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) №ОД/2014/01/02/3 від 02.01.2014р. з урахуванням та зазначенням встановленого тарифу.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 квітня 2008 року № 433 «Про встановлення аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України» затверджено наступні аеропортові збори за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України: за посадку зліт ПС, за обслуговування пасажирів в аеровокзалі, за забезпечення авіаційної безпеки, за наднормативну стоянку. Зокрема, Додатком 4 до відповідного Наказу затверджено АЕРОПОРТОВІ ЗБОРИ за обслуговування повітряних суден (ПС) і пасажирів у міжнародному аеропорту м. Львів, серед яких також передбачено збір за наднормативну стоянку ПС.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 «Повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг Мінінфраструктури встановлює за погодженням з Мінекономрозвитку аеропортові збори в іноземній валюті за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України (посадка - зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, наднормативна стоянка повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки).

Аеропортовий збір за наднормативну стоянку повітряних суден за своєю правовою природою відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» відноситься за видом цін до державних регульованих цін.

При цьому, згідно статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення», державна цінова політика у сфері діяльності суб'єктів природних монополій реалізується відповідно до законодавства про природні монополії.

Відповідно до переліку суб'єктів природних монополій, який опублікований на офіційній веб. сторінці Антимонопольного комітету України (http://www.amc.gov.ua), позивач - Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького» є суб'єктом природної монополії та включений до переліку суб'єктів природних монополій у товарній групі "забезпечення посадки зльоту повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки, забезпечення наднормативної стоянки повітряного судна, забезпечення обслуговування пасажирів в аеровокзалі".

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2010 р. N 590 затверджено Перелік спеціалізованих послуг аеропортів, це зокрема, забезпечення посадки, зльоту повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки, забезпечення приймання, зберігання, контролю за якістю та видачі авіаційного пального для заливу у паливозаправник або заправлення баків повітряного судна, забезпечення наднормативної стоянки повітряного судна, забезпечення обслуговування пасажирів в аеровокзалі.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання з визнання відсутності права вимагати у ТзОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА" оплати послуг з наднормативної стоянки двох повітряних суден Airbus A-320, бортові номери UR-AJA та UR-AJB за період з 27.03.2014р. по 19.04.2014р., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до положень цієї статті, можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За умовами Стандартної Угоди, Обслуговуюча компанія має право, у випадку забезпечення наднормативної стоянки повітряного судна, нараховувати відповідний збір, розмір якого узгоджено сторонами у Додатку В1.0 до Стандартної угоди ІАТА наземне обслуговування (спрощена процедура) Додаток "В".

Тобто право нарахування оплати послуг (аеропортовий збір) з забезпечення понаднормативної стоянки ПС узгоджено сторонами в укладеному договорі та у додатках до нього.

Відтак, у випадку відмови перевізника оплатити послуги за понаднормативну стоянку ПС, якщо факт надання таких мав місце, Обслуговуюча компанія має право вимоги оплати послуг з наднормативної стоянки, в тому числі, й у судовому порядку, обравши відповідний спосіб захисту, визначений ч.2 ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Таке право вимоги оплати за надані послуги є законним та спрямоване на захист інтересів сторони, яка надала відповідні послуги.

Позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Заявлена позивачем вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про стягнення коштів за Договором і його встановлення буде елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Крім того, угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною у відповідності до ч.3 ст.1 ГПК України. Обмеження права на звернення в суд, яке є одним із найважливіших елементів процесуальної правоздатності суб'єкта господарювання, також не допускається й у судовому порядку.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права, а саме: визнання відсутності права у відповідача вимагати оплату послуг, не відповідає способам захисту права встановленим ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України та погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання відсутності права у ДП "МА "Львів" ім. Данила Галицького" вимагати у ТзОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА" оплати послуг з наднормативної стоянки двох повітряних суден Airbus A-320, бортові номери UR-AJA та UR-AJB за період з 27.03.2014р. по 19.04.2014р.

Щодо позовних вимог про зобов'язання встановити тариф для базування повітряних суден ТзОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА" в кількості двох повітряних суден моделі Airbus A-320 та внести зміни до Додатку "В" до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) №ОД/2014/01/02/3 від 02.01.2014р., апеляційний суд, розглядаючи їх у системному зв'язку, зазначає наступне.

Відповідно до п.3.7 Правил організації охорони повітряних суден та об'єктів на авіапідприємствах цивільної авіації України, затверджених Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 30.03.2005р. №230, на аеродромах повинні бути виділені та відповідно обладнані три види стоянок повітряних суден (далі - ПС): перон, стоянки для технічного обслуговування та стоянки довгострокового зберігання. Для ПС кожної авіакомпанії, що базується в аеропорту (аеродромі), виділяються постійні стоянки довгострокового зберігання.

Згідно з п.1.2 Положення про порядок використання аеродромів України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України та Міністерства транспорту України від 20.06.2003р. №191/446, базовим аеродромом є аеродром, призначений для постійного базування повітряних суден. У відповідності до Повітряного кодексу України, аеродромом є поверхня земної або водної ділянки, на якій розміщені будівлі, споруди та обладнання, яка призначена повністю або частково для вильоту, прибуття та руху по цій поверхні повітряних суден (п.12 ч.1 ст.1), а аеропортом - комплекс споруд, призначених для приймання, відправлення повітряних суден та обслуговування повітряних перевезень, що має для цих цілей аеродром, інші наземні споруди та необхідне обладнання (п.17 ч.1 ст.1).

Згідно вимог чинного законодавства, перед початком використання авіакомпанією повітряних суден та надавати послуги з повітряних перевезень за допомогою цих суден, авіакомпанія повинна, окрім інших дозвільних документів, отримати сертифікат експлуатанта на відповідні повітряні судна.

Так, згідно ч.1 ст. 94 Повітряного кодексу України авіаперевізник зобов'язаний надавати послуги з повітряних перевезень в обсягах і на умовах, передбачених сертифікатом експлуатанта, ліцензією та наданими йому правами на експлуатацію повітряних ліній.

Частинами 1 та 2 ст. 13 Повітряного кодексу України передбачено, що сертифікат на відповідність вимогам авіаційних правил України повинні отримати підприємства та організації, які в галузі цивільної авіації здійснюють експлуатацію повітряних суден..

Отримання Сертифікату експлуатанта в Україні здійснюється згідно Правил сертифікації експлуатантів, що здійснюють експлуатацію цивільних повітряних суден (літаків) з метою виконання комерційних транспортних перевезень згідно з вимогами OPS1, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №430 від 27.07.2010р (надалі - Правила сертифікації).

Відповідно до п. 3.2. Правил сертифікації у направленому до Державіаслужби України листі суб'єкта, який має намір розпочати господарську діяльність у сфері авіаційних перевезень, складеному у довільній формі та підписаному уповноваженими особами (далі - лист про наміри), а також згідно Заявки (додаток №1 до Правил сертифікації) серед іншого, повинно бути зазначено: е) аеропорти базування та типи ПС (зазначити - власні або орендовані), які будуть використовуватись для виконання запланованих польотів.

Як вбачається з матеріалів справи, при отриманні ТОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА" сертифіката експлуатанта в порядку, визначеному Правилами сертифікації експлуатантів, що здійснюють експлуатацію цивільних повітряних суден (літаків) з метою виконання комерційних транспортних перевезень згідно з вимогами OPS1, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №430 від 27.07.2010р., аеродромом базування відповідних повітряних суден позивача у Заяві про отримання сертифіката експлуатанта від 10.12.2013 року визначено Львів та Бориспіль.

ТзОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА", листом №511 від 06.01.2014р., повідомило ДП "МА "Львів" ім. Данила Галицького" про проходження процедури отримання вказаного сертифіката та про те, що аеропорт відповідача планується як базовий, у зв'язку із чим просило надати копії документів для підготовки первинного та вторинного пакетів доказової документації для Державіаслужби України (.а.с.57).

Сторони не заперечують, що у відповідь на вказаний лист ДП "МА "Львів" ім. Данила Галицького" відповідачем було надано необхідні копії документів, які використано позивачем при проходженні процедури отримання сертифікату експлуатанта, копію якого долучено до матеріалів справи.

Окрім цього, до матеріалів справи долучено Програму авіаційної безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА" AJU-SEC-002-2014, узгоджену 31.03.2014р. директором Департаменту авіаційної безпеки Державіаслужби п. Сутулинським О.М., затверджену 03.02.2014р. генеральним директором ТзОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА" п. Підгородецьким С.І. та погоджену 03.02.2014р. генеральним директором ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" ім. Данила Галицького" п. Гонтаревим Р.П., а також План заходів на випадок аварійної ситуації з власним повітряним судном ТзОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА" AJU-ERP-001-2014, затверджений 19.02.2014р. генеральним директором ТзОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА" п. Підгородецьким С.І. та погоджений генеральним директором ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" ім. Данила Галицького" п. Гонтаревим Р.П., у п.1.1 якого, та далі по тексту, ДП "МА "Львів" ім. Данила Галицького" визначено як базовий аеропорт повітряних суден ТзОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА".

02.04.2014 року позивачем було отримано Сертифікат експлуатанта, який засвідчує, що ТОВ «Авіакомпанія «Атласджет Україна» надано право здійснювати комерційні повітряні перевезення (а.с.58).

Згідно з пунктом 2.4. Наказу № 433 від 14 квітня 2008 року збір за наднормативну стоянку ПС встановлюється за кожну повну добу або її частину у відсотковому відношенні до ставки збору за посадку-зліт у денний час або за кожну годину наднормативної стоянки та кожну тонну МЗМ ПС незалежно від виду сполучення (час наднормативної стоянки визначається у годинах з округленням до першого десяткового знака). Нормативний (без сплати збору) час стоянки пасажирського ПС становить 3 години. Нормативний (без сплати збору) час стоянки вантажного ПС становить 6 годин, якщо інше не передбачено додатками до даного наказу. До збору за наднормативну стоянку застосовується коефіцієнт 0,5 у разі затримки авіарейсу, спричиненої метеорологічними умовами. Збір за наднормативну стоянку не стягується, якщо затримка авіарейсу сталася з вини працівників аеропорту.

Нормативна стоянка - регламентований проміжок часу, необхідний для виконання комплексу наземного обслуговування авіарейсу і встановлений виходячи з технологічних особливостей аеропорту. Рейс авіаційний - закінчена операція щодо переміщення транспортного ПС у повітряному просторі й часі за встановленим маршрутом і розкладом. (Методичні рекомендації формування ставок аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 1 липня 2003 року N 472).

З матеріалів справи вбачається, що датою посадки ПС А-320 UR-AJA на території Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького", м.Львів, є 27.03.2014 року, дата зльоту - 19.04.2014 року; дата посадки А-320 UR-AJВ - 29.03.2014 року, дата зльоту - 08.04.2014 року.

З Довідок від 05 вересня 2014 року № 352 та 353, складених позивачем, вбачається, що у відповідні вищевказані періоди щоденно проводилась технічна перевірка двох ПС А-320 (а.с.70,71).

Крім того, як вже зазначалося та, як також вбачається з матеріалів справи (а.с. 53, 58), Ліцензія на надання послуг з перевезення пасажирів, вантажу повітряним транспортом була видана позивачу 14.04.2014 року, а Сертифікат експлуатанта позивачем було отримано лише 02.04.2014 року. Лише після отримання цих документів позивач міг здійснювати будь які повітряні перевезення та авіарейси, в тому числі комерційні.

З матеріалів справи не вбачається здійснення двома зазначеними повітряними суднами позивача як авіарейсів у зазначений проміжок часу, так і жодними документами не підтверджується здійснення нормативних та наднормативних стоянок після посадок на території відповідача, оскільки у зазначені проміжки часу такі ПС безперервно перебували на території відповідача, зокрема, під час здійснення позивачем юридично значущих дій для отримання відповідної Ліцензії та Сертифікату експлуатанта. Протилежного матеріалами справи не встановлено.

Відтак, апеляційний господарський суд, з урахуванням вищенаведеного, критично ставиться до пояснень відповідача про те, що ним надавалися позивачу саме така послуга як забезпечення наднормативної стоянки ПС.

Відповідно до п.2.2 цього Додатку "В", усі послуги, які не включені в параграф 1 цього Додатку "В", надаються відповідно до тарифів на додаткові послуги під час наземного обслуговування ПС в міжнародному аеропорту м.Львів, які наведені в Додатку В3.0. На замовлення перевізника та за згодою обслуговуючої компанії, остання може надавати перевізнику інші додаткові послуги, які не наведені в Додатку В3.0, відповідно до тарифів, встановлених обслуговуючою компанією самостійно.

Як визначено п.6.2 вказаного Додатку "В", перевізник проводить всі розрахунки за надані послуги з обслуговуючою компанією відповідно до тарифів, зазначених у додатку "В" та додатках до нього.

Згідно статті 81 Повітряного кодексу України у разі надання в аеропортах та на аеродромах послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, пошуку та рятування в зоні відповідальності аеропорту, забезпечення наднормативної стоянки, обслуговування вантажів, забезпечення приймання, зберігання, контролю якості та видачі авіаційного пального для заливу в паливозаправники або заправлення баків повітряних суден та в разі надання інших послуг, пов'язаних з діяльністю аеропорту, в аеропортах та на цивільних аеродромах справляється плата за надання таких послуг. Розмір плати за надання послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, забезпечення наднормативної стоянки (аеропортові збори) та за інші послуги, що надаються аеропортом (аеродромом) користувачам, встановлюється відповідно до законодавства України. Порядок розрахунку плати за аеропортове обслуговування та інші послуги, що надаються в аеропортах (на аеродромах), порядок оплати та звільнення від неї визначаються відповідно до законодавства.

Відтак, з аналізу умов Договору та чинного законодавства, вбачається, що відповідачем можуть також надаватися і інші додаткові послуги, за які встановлюються відповідні тарифи, в тому числі і самостійно відповідачем.

Зокрема, Статутом відповідача передбачено і можливість надання його майна в оренду та надання інших послуг.

Позивач вважає, що фактично в спірний період мало надання відповідачем місця для базування ПС А-320 UR-AJA та А-320 UR-AJB на території відповідача, за що позивач згоден здійснити оплату на основі встановленого відповідачем тарифу.

У свою чергу, відповідач вважає, що оскільки на законодавчому рівні питання визначення поняття базування ПС, звільнення авіакомпанії від сплати збору за наднормативну стоянку ПС у випадку укладення між аеропортом та авіакомпанією договору базування ПС або іншого рівнозначного договору, не визначено, то правові підстави для встановлення тарифів для базування повітряних суден в аеропорту «Львів» у відповідача відсутні.

Відтак, відповідач не заперечує проти можливості укладання договорів базування повітряних суден, однак, вважає, що чинним законодавством належно не врегульовані питання оплати послуг за такими договорами та питання співвідношення надання послуг з базування повітряних суден і забезпечення наднормативної стоянки та їх оплати.

Згідно ст. 4 ГПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що, зокрема, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та позивач у Додатковій угоді № 2 до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) від 07.04.2014 року погодили надання обслуговуючою компанією надання таких послуг як надання перевізнику місця для базування повітряних суден, а обслуговуючою компанією було встановлено відповідний тариф - ціна за одне місце базування для ПС А320 UR-AJA (а.с.75).

Відповідно до Методичних рекомендацій формування ставок аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 1 липня 2003 року N 472, основними принципами при визначенні ставок аеропортових зборів є недопущення подвійного нарахування витрат (п.2.2.).

Чинним законодавством України не передбачено прямої імперативної заборони щодо надання аеропортами авіакомпаніям такої послуги як надання місця для базування повітряних суден та можливості встановлення власних тарифів за надання таких послуг.

Стандартною Угодою ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) Додаток "В" №ОД/2014/01/02/3 від 02.01.2014р. - місце розташування, узгоджені послуги та ціни до Стандартної Угоди про наземне обслуговування (СУНО) від січня 2008р. не було визначено тарифу за базування повітряних суден перевізника.

Чинним законодавством України не встановлено обмежень чи заборон на внесення змін до Стандартної Угоду ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) Додаток "В". Окрім цього, у п.11.2 Стандартну Угоду ІАТА про наземне обслуговування встановлено, що усі доповнення та зміни до даної угоди заносяться до Додатку (ів) В.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зокрема ч.ч.2-4 чт.188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, яка у двадцятиденний строк після її одержання, повідомляє сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч.5 ст.188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, він вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Так, у п.8.5 Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) Додаток "В" №ОД/2014/01/02/3 від 02.01.2014р. - місце розташування, узгоджені послуги та ціни до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування (СУНО) від січня 2008р., визначено, що будь-які зміни до цього Додатка "В" або його додатків вважаються такими, що набрали чинності, якщо вони оформлені у письмовому вигляді та підписані кожною із сторін.

Проаналізувавши запропонований позивачем проект змін до Додатку "В" у системному зв'язку із положеннями укладених між сторонами договорів та наведених вище нормативно-правових актів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що врегулювання у договорі взаємовідносин між контрагентами з приводу базування повітряних суден ТзОВ "АВІАКОМПАНІЯ "АТЛАСДЖЕТ УКРАЇНА" на території аеропорту ДП "МА "Львів" ім. Данила Галицького" не порушує права та інтереси відповідача, не суперечить нормам чинного законодавства, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення. Зважаючи на дату, зазначену у проекті додаткової угоди №2 та встановлений законом строк для надання відповіді за результатами розгляду пропозиції про внесення змін до договору, суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині визначення дати набрання чинності змін до договору з 27.03.2014р. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Апеляційний господарський суд, враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні докази у справі та фактичні обставини справи, погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2014р. у справі № 914/3601/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького від 25.12.14 № 2898 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 02.02.2015 р.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк.

Суддя С.М. Бойко

Суддя Г.Г. Якімець