Рішення № 42578871, 29.01.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015 Справа № 917/2362/14

За позовною заявою Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Березоволуцьке", 37342, Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молзавод", 39300, Полтавська область, смт. Нові Санжари, вул. Петровського, 13

Про стягнення 35 653,17 грн., в т.ч. 20 908,02 грн. - заборгованість відповідача за отримані матеріальні цінності (молоко коров'яче незбиране власного виробництва - ДСТУ 3662-97) за умовами Договору № 19 поставки молоко-сировини, укладеного між сторонами 19 травня 2014 року, 8 913,95 грн. - пеня за порушення зобов'язань щодо оплати за придбані ТМЦ, 1 437,10 грн. - 3 % річних та 4 394,10 грн. - інфляційні витрати (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог № 277 від 03.12.2014 року (вх. № 16168 від 04.12.2014 року)

Суддя Бунякіна Ганна Іванівна

Представники :

від позивача: Гузій С.М. (див. протокол);

від відповідача: не з'явилися (див. протокол).

Суть спору: розглядається позовна заява сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Березоволуцьке", с. Березова Лука про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молзавод", смт. Нові Санжари 35 653,17 грн., в т. ч. 20 908,02 грн. - заборгованість відповідача за отримані матеріальні цінності (молоко коров'яче незбиране власного виробництва - ДСТУ 3662-97) за умовами Договору № 19 поставки молоко-сировини, укладеного між сторонами 19 травня 2014 року, 8 913,95 грн. - пеня за порушення зобов'язань щодо оплати за придбані ТМЦ, 1 437,10 грн. - 3 % річних та 4 394,10 грн. - інфляційні витрати (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог № 277 від 03.12.2014 року (вх. № 16168 від 04.12.2014 року).

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 277 від 03.12.2014 року (вх. № 16168 від 04.12.2014 року), яка прийнята судом 04.12.2014 року (про що відмічено в протоколі судового засідання від 04.12.2014 року).

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, повідомлений належним чином про дату, час і місце проведення судового засідання.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву на позовну заяву № б/н від 15.01.2015 року (вх. № 386 від 15.01.2015 року), посилаючись на відсутність у позивача права стягувати заборгованість та штрафні санкції, оскільки партія молока відповідачем повернута через невідповідність її вимогам якості.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, належне повідомлення відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання згідно з п. п. 2.6.11, 2.6.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 р., суд не розцінює неявку відповідача та невиконання останнім вимог суду як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає спір за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (представника відповідача - у судовому засіданні 23.12.2014 року), оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив :

19.05.2014 р. між сільськогосподарським приватно - орендним підприємством "Березоволуцьке" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молзавод" (покупець) було укладено Договір поставки молоко-сировини № 19 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця сировину власного виробництва, в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру та білку, що відповідають за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за договірними цінами, обумовленими протоколом погодження цін, який є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язувався прийняти цю сировину та оплатити її на умовах даного Договору в кількості і в терміни, передбачені даним Договором (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- найменування сировини: молоко коров'яче, власного виробництва ДСТУ 3662-97 (п. 1.2 Договору);

- договірна (базова) ціна обумовлюється у додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору, сторони зобов'язані підписувати Протоколи на узгодження ціни (п. 5.1 - 5.2 Договору);

Протокол № 1 узгодження цін до договору № 19 від 19.05.2014 року підписано та скріплено печатками сторін 19.05.2014 року. Даним протоколом сторони погодили закупівельну ціну на молоко з 19.05.2014 року - договірна ціна в гривнях за 1 тн, з ПДВ за молоко першого ґатунку складає 3 850,00 грн. при базових показниках вмісту жиру в молоці - 3,4 %, білку в молоці - 3,0 %.

- розрахунок за закуплене молоко покупець проводить протягом 10 банківських днів із дня одержання сировини на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.4 Договору);

- за несвоєчасну або неповну оплату поставленої сировини покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент несплати товару, від вартості несвоєчасної або неповно оплаченої сировини за кожен день прострочення (п. 6.4 Договору);

- цей Договір діє з дати його підписання до 31.12.2014 р. А у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань (п. 9.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань щодо поставки відповідачу товару (молочної сировини) у кількості 58 285 кг на загальну суму 226 038,54 грн. та прийняття товару відповідачем підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін реєстрами товарно - транспортних накладних за період з 29.05.2014 року по 31.05.2014 року та з 01.06.2014 року по 08.06.2014 року, прийомними квитанціями на закупівлю молочної сировини № 1 від 31.05.2014 року та № 2 від 30.06.2014 року, товарно - транспортними накладними № 29 від 29.05.2014 року, № 29 від 29.05.2014 року, № 30 від 30.05.2014 року, № 31 від 31.05.2014 року, № 1 від 01.06.2014 року, № 2 від 02.06.2014 року, № 3 від 03.06.2014 року, № 4 від 04.06.2014 року (копії залучено до матеріалів справи, а. с. 17-28).

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань отриманий товар не оплатив. 11.07.2014 року позивач направив відповідачу претензію № 151 від 10.07.2014 року з пропозицією сплатити залишок заборгованості за поставлений товар.

Письмового реагування на вказану претензію від відповідача не надходило, але за період з 17.07.2014 року по 05.08.2014 року останнім сплачено на поточний рахунок позивача заборгованість на загальну суму 170 000,0 грн., а 24.11.2014 року (після порушення провадження у справі) - 35 130,52 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 35 653,17 грн., в т.ч. 20 908,02 грн. - заборгованість відповідача за отримані матеріальні цінності (молоко коров'яче незбиране власного виробництва - ДСТУ 3662-97) за умовами Договору № 19 поставки молоко-сировини, укладеного між сторонами 19 травня 2014 року, 8 913,95 грн. - пеня за порушення зобов'язань щодо оплати за придбані ТМЦ, 1 437,10 грн. - 3 % річних та 4 394,10 грн. - інфляційні витрати (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог № 277 від 03.12.2014 року (вх. № 16168 від 04.12.2014 року).

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Підписаний сторонами Договір відповідає умовам статті 712 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором прийнятий товар оплатив несвоєчасно та не у повному обсязі, дана обставина ним не спростована.

Стосовно заперечень відповідача щодо стягнення суми основної заборгованості суд зазначає наступне:

по-перше, посилання останнього на сплату позивачеві 6 246,02 грн. 15.04.2014 року згідно платіжного доручення № 3 за поставлене молоко судом не приймаються, оскільки вказана сума є дотацією, яка перераховується сільськогосптоваровиробникам за спеціально встановленою процедурою, а не сплатою суми в зобов'язанні;

по-друге, ТОВ "Новосанжарський молзавод" стверджує, що молоко охолоджене масою 3 798 кг на загальну суму 14 662,00 грн. ним повернуто СПОП "Березоволуцьке", оскільки воно не відповідало вимогам якості, та 04.06.2014 року складено акт про недоліки. Проте матеріали справи не містять доказів щодо проведення лабораторних досліджень та повернення вказаної кількості молока, а сам акт про недоліки складений відповідачем одноособово в порушення п. 4.7. Договору та Інструкції про порядок приймання товару виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по якості, що затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966 року. Таким чином, акт про недоліки не має доказової сили.

За викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 20 908,02 грн. заборгованості відповідача за отримані матеріальні цінності (молоко коров'яче незбиране власного виробництва - ДСТУ 3662-97) за умовами Договору № 19 поставки молоко-сировини, укладеного між сторонами 19 травня 2014 року (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог № 277 від 03.12.2014 року (вх. № 16168 від 04.12.2014 року). Щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 35 130,52 грн. між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 437,10 грн. 3 % річних та 4 394,10 грн. інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі щодо стягнення 3 % річних та частково щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 4 378,52 грн. У стягненні 15,58 грн. інфляційних нарахувань слід відмовити (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.4 Договору поставки сторони передбачили, що за несвоєчасну або неповну оплату поставленої сировини покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент несплати товару, від вартості несвоєчасної або неповно оплаченої сировини за кожен день прострочення.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 8 913,95 грн. пені, суд прийшов до висновку про їх задоволення в частині стягнення 8 890,44 грн., у стягненні 23,51 грн. слід відмовити (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20 908,02 грн. заборгованості відповідача за отримані матеріальні цінності (молоко коров'яче незбиране власного виробництва - ДСТУ 3662-97) за умовами Договору № 19 поставки молоко-сировини, укладеного між сторонами 19 травня 2014 року, 8 890,44 грн. пені за порушення зобов'язань щодо оплати за придбані ТМЦ, 1 437,10 грн. 3 % річних та 4 378,52 грн. інфляційних витрат підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення 35 130,52 грн. провадження у справі підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України. В іншій частині у позові слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 22, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молзавод" (39300, Полтавська область, смт. Нові Санжари, вул. Петровського, 13, код ЄДРПОУ 37464198), п/р 26008060905391 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Полтава, МФО 331401 на користь Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Березоволуцьке" (37342, Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, код ЄДРПОУ 03771577), р/р 2600200111668 в ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" м. Київ, МФО 380054 - 20 908,02 грн. заборгованості відповідача за отримані матеріальні цінності (молоко коров'яче незбиране власного виробництва - ДСТУ 3662-97) за умовами Договору № 19 поставки молоко-сировини, укладеного між сторонами 19 травня 2014 року, 8 890,44 грн. пені за порушення зобов'язань щодо оплати за придбані ТМЦ, 1 437,10 грн. 3 % річних, 4 378,52 грн. інфляційних витрат та 1 825,99 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 35 130,52 грн.

4. У стягненні 23,51 грн. пені та 15,58 грн. інфляційних нарахувань - у позові відмовити.

Повне рішення складено 03.02.2015 року.

Суддя Г.І.Бунякіна