Рішення № 42578752, 20.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15725/14 20.01.15За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія

"ГАРАНТ-АВТО"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 9 912, 71 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача: Гусев П. В. (дов. № 4130/18 від 12.12.2014)

Від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (далі за текстом - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 9 912, 71 грн. та покладення на відповідача витрат по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/15725/14, розгляд справи призначено на 23.09.2014.

В судовому засіданні 23.09.2014 судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 30.09.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2014 в порядку ст. 41 ГПК України призначено у справі №910/15725/14 судову авто - товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Справу направлено на дослідження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.11.2014 відповідно до ст. 79 ГПК України поновлено провадження у справі №910/15725/14, задоволено клопотання експерта. Вказаною ухвалою позивачу та відповідачу потрібно забезпечити проведення огляду автомобіля "Subaru Forester", державний реєстраційний номер AM 5189 АХ експертом, який буде проводитись 18.11.2014 року о 10 год. 00 хв., за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 6; зобов'язати особу, в користуванні (зберіганні) якої знаходиться транспортний засіб - автомобіль "Subaru Forester", державний реєстраційний номер AM 5189 АХ надати його для огляду разом з відповідними реєстраційними документами до нього. Відповідно до ст.79 ГПК України зупинено розгляд справи.

11.12.2014 через канцелярію Господарського суду м. Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №14575/14-54 від 04.12.2014 разом з матеріалами справи №910/15725/14, в якому судовий експерт Матвеїв М.М. повідомляє про неможливість надати до Господарського суду м. Києва експертного висновку, у зв'язку з ненаданням для огляду об'єкту дослідження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.12.2014 в порядку ст. 79 ГПК України поновлено провадження у справі № 910/15725/14 та призначено розгляд справи на 20.01.2015.

В судове засідання 20.01.2015 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, доводів щодо заявлених позовних вимог не спростував, проти задоволення позовних вимог не заперечив, відзиву не подав.

Представник позивача в судове засідання 20.01.2015 з'явився, надав суду усні пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 1166, 1191, 1192 України, ст. 25, 27 ЗУ "Про страхування", ст. 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, адреса місцезнаходження відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 01042, м. Київ, провул. Новопечерський, буд. 19/3.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2012 між позивачем, як страховиком та громадянкою України Степаненко Оксаною Василівною, як страхувальником був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 186738Га/12к/ки, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "SUBARU FORESTER" державний реєстраційний номер АМ 5189 АХ.

Згідно відомостей № 9204717 про дорожньо - транспортну пригоду станом на 19.08.2013, копія яких наявна в матеріалах справи вбачається, що 25.05.2013 о 21 год. 30 хв. в м. Андрушівка, Житомирської області по вул. Дімітрова, 16 відбулось зіткнення автомобілів за участю транспортного засобу марки "ВАЗ 21099" державний реєстраційний номер АМ 2353 ВН під керуванням водія Глазунова Сергія Валерійовича та транспортного засобу марки "SUBARU FORESTER" державний реєстраційний номер АМ 5189 АХ під керуванням водія Степаненко Сергія Миколайовича, внаслідок чого останній отримав механічні пошкодження у вигляді деформації передньої правої, бокової правої, задньої правої частини кузова.

27.05.2013 власник транспортного засобу марки "SUBARU FORESTER" державний реєстраційний номер АМ 5189 АХ Степаненко Оксана Василівна звернулась до позивача із Заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованого транспортного засобу, що відповідно до умов договору добровільного страхування є страховим випадком.

На підставі заяви страхувальника від 27.05.2013, страхового акту № 1.001.13.06716/VESKO21043 від 11.06.2013 позивачем виплачено страхувальнику (шляхом оплати грошових коштів на рахунок ТОВ «Богдан-Авто Поділ») страхове відшкодування у розмірі 9 912, 71 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 38 072 від 12.06.2013.

Відповідно до постанови Андрушівського районного суду Житомирської області від 15.07.2013 по справі № 272/831/13-п № 3/272/291/13 вбачається, що 25.05.2013 о 21 год. 30 хв. водій Глазунов Сергій Валерійович в м. Андрушівка, по вул. Дімітрова, 16, керуючи транспортним засобом марки "ВАЗ 21099" державний реєстраційний номер АМ 2353 ВН при зустрічному роз'їзді не дотримався безпечного інтервалу та здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб марки SUBARU FORESTER" державний реєстраційний номер АМ 5189 АХ, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Глазунова Сергія Валерійовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 340,00 грн., постановою Андрушівського районного суду Житомирської області від 15.07.2013 по справі №272/831/13-п №3/272/291/13.

Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «Богдан -Авто Поділ» №АП-0002573 від 29.05.2013 складеного вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "SUBARU FORESTER" державний реєстраційний номер АМ 5189 АХ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 10 662,71 грн., в тому числі ПДВ 1 777, 12 грн.

Згідно наявного в матеріалах справи акту виконаних робіт № АП-0004675 від 26.06.2013 вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 9 912, 71 грн.

Відповідач за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1454657, який діяв на 25.05.2013, застрахував цивільно-правову відповідальність власника Глазунов С.В. (страхувальник) автомобіля марки "ВАЗ 21099" державний реєстраційний номер АМ 2353 ВН.

02.12.2013 позивач на адресу відповідача направив Претензію Вих. № 541/2 про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу в розмірі 9 912, 71 грн. з доданням до неї необхідних для її розгляду документів у відповідності до п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що підтверджено матеріалами справи.

Дана претензія залишилась без відповіді та без задоволення, доказів іншого матеріали справи не містять.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 9 912, 71 грн. відшкодування понесених витрат в порядку регресу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правову відповідальність власника Глазунова С.В (страхувальника) автомобіля "ВАЗ 21099" державний реєстраційний номер АМ 2353 ВН, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю марки "SUBARU FORESTER" державний реєстраційний номер АМ 5189 АХ застраховано відповідачем, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу № АЕ/1454657.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина Глазунова Сергія Валерійовича, який керував автомобілем марки "ВАЗ 21099" державний реєстраційний номер АМ 2353 ВН встановлена у судовому порядку, підтверджується постановою Андрушівського районного суду Житомирської області від 15.07.2013 по справі №272/831/13-п №3/272/291/13.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "SUBARU FORESTER" державний реєстраційний номер АМ 5189 АХ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 186738Га/12к/ки, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви страхувальника від 27.05.2013, страхового акту № 1.001.13.06716/VESKO21043 від 11.06.2013 позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 9 912,71 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 38072 від 12.06.2013.

При цьому, суд відзначає, що з приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Закону України "Про страхування" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою завданої шкоди та проведенням автотоварознавчого дослідження, не стосуються позивача, а під оціненою шкодою розуміється шкода оцінена насамперед страховою компанією.

Крім того, статтею 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013 р., №5011-50/17047-2012 від 15.05.2013 р. та №5011-67/7989-2012 від 14.11.2012 р.

За приписами ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 9 912,71 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Суд також зазначає, що оскільки судова експертиза для визначення оціненої шкоди не була проведена, а відповідачем не заперечувався розмір фактично понесених позивачем (сплачених страхувальнику) витрат, суд при вирішенні спору виходить з наявних матеріалів справи відповідно до ст. 75 ГПК України.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до полісу № АЕ/1454657 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 50 000, 00 грн., розмір франшизи за полісом - 0,00 грн.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної особи належить сума 9 912,71 грн.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на виконання свого обов'язку щодо сплати страхового відшкодування в порядку регресу станом на момент розгляду справи не надав, викладеного у позовній заяві не спростував.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України, з огляду на задоволення позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Приватного акціонерного товариства "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912) 9 912 (дев'ять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 71 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.2015.

Суддя Г.П. Бондаренко