Рішення № 42578731, 02.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015Справа №910/28530/14За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

про стягнення 6947,03 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Бабич В.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 6947,03 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

На запит ухвали суду в порядку ст. 65 ГПК України від МТСБУ надійшла інформація по полісу обов'язкового страхування № АС/648617.

Відзиву на позов Відповідач не подав. У судове засідання представники Відповідача не з'явилися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі надсилалася на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, а відтак, будь-які несприятливі наслідки такої неявки покладаються на Відповідача.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні. Таким чином суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 в с. Солоницівка, Дергачівського району, Харківської області була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Джип», д.р.н. АХ6041СІ, яким керував Куліш І.Г., з автомобілем «Деу», д.р.н. АХ5583АМ, що належить Сафонову М.М, далі з автомобілем «Джиллі», д.р.н. АХ5983СТ, яким керував Попов Г.В., із автомобілем «ВАЗ», д.р.н. АХ6451ВТ, якими керував Шостаков В.В.

Причинами ДТП стало те, що водій Куліш І.Г., керуючи автомобілем «Джип», д.р.н. АХ6041СІ, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з іншими автомобілями, зокрема з автомобілем «Джиллі», д.р.н. АХ5983СТ, чим порушив п.п. 12.1, 13.1 ПДР України. Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про обставини ДТП, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Джиллі», д.р.н. АХ5983СТ (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить Попову Г.В. на праві власності, був під його керуванням на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 16.10.2012 (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є ПАТ «Ідея Банк».

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи Звіт № 27/04/13 від 07.05.2013 про визначення вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля (6969,55 грн., Ез = 0,0688) та ремонтну калькуляцію в системі AUDATEX, а також враховуючи рахунок-фактуру № 6929 від 29.04.2013 ремонтного СТО Застрахованого автомобіля (7726,53 грн.), Позивачем було складено Страховий акт від 11.06.2013, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 6947,03 грн. на користь ремонтного СТО Застрахованого автомобіля (п/д № 12309 від 11.06.2013).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Джип», д.р.н. АХ6041СІ, Куліш І.Г., під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Дергачівського районного суду Харківської обл. від 23.05.2013.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність Куліш І.Г., як особи, яка експлуатує автомобіль «Джип», д.р.н. АХ6041СІ на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АС/648617 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 1000 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АС/648617 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Джип», д.р.н. АХ6041СІ на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до Звіту № 27/04/13 від 07.05.2013 оцінена вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, становить 6969,55 грн., при цьому коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля дорівнює 0,0688.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленого Позивачем розміру вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля та коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля.

Відповідачем також не заявлялося клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України на спростування наведеного і обґрунтованого Позивачем розміру, а також не заявлялося клопотання про експертизу в порядку ст. 41 ГПК України.

Висновку сертифікованого оцінювача або аварійного комісара щодо встановлення іншого обґрунтованого на думку Відповідача розміру вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження у ДТП, та на доведення іншого коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля, Відповідачем надано не було.

Судом встановлено, що наведені в Звіті та ремонтній калькуляції до нього матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ, і Відповідачем не надано доказів протилежного, а також, як зазначалось вище, не спростовано належними засобами доказування, що вартість робіт по відновленню Застрахованого автомобіля є необґрунтованою або завищеною.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/648617 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000грн.), виходячи з оціненої вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу (6969,55 грн.), при цьому в межах суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (6947,03 грн.), за мінусом франшизи (1000 грн.), та отже в сумі 5947,03 грн.

При цьому Позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 (справа № 3-165гс14), і відповідно до ст. 111-28 ГПК України вона є обов'язковою до застосування та для всіх судів України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обґрунтованих заперечень до Позивача не висунув, до суду не подав, і суми страхового відшкодування на користь Позивача також не виплатив. З огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги визнаються судом частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в обрахованому судом розмірі - 5947,03 грн.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, офіс 13; ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (м. Київ, провулок Балтійській, 20; ідентифікаційний код 22229921) 5947 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 03 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1564 (одну тисячу п'ятсот шістдесят чотири) грн. 01 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.02.2015

Суддя Сташків Р.Б.