Ухвала суду № 42578368, 03.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6093/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бета-Консалтинг" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Приватне підприємство "Бета-Консалтинг", звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2014 №0009601501, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29272,10 грн., у т.ч. за основним платежем - на суму 23417,68 грн., за штрафними фінансовими санкціями - на суму 5854,42 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0009601501 від 09.09.2014, видане Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09 липня 2014 року позивачем подало в електронному вигляді до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року із заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (додаток № 8), податкову накладну №98 від 29.05.2014 року, договір поставки №89 від 13.05.2014 року та випискою по рахунку з відображенням оплати цих операцій.

15 серпня 2014 року Білоцерківською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2014 року, за результатами якої складено акт №608/15-1/31924075. Перевіркою встановлено порушення абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: під час проведення камеральної перевірки додатку 8 до декларації з ПДВ за червень 2014 року виявлено, що платником на підтвердження формування податкового кредиту до заяви за формою згідно з додатком 8 надано копії документів не в повному обсязі, а саме: копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, які надаються разом із заявою, а саме з додатком 8 до податкового органу не подано. Таким чином, при опрацюванні отриманих документів ПП "Бета-Консалтинг" до заяви за формою згідно з додатком 8 відповідач дійшов до висновку, що підтвердити факт отримання товарів або факт сплати за отримані товари не є можливим.

Податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 09.09.2014 року №0009601501, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29272,10 грн, у т.ч. за основним платежем - на суму 23417,68 грн, за штрафними фінансовими санкціями - на суму 5854,42 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що позивач надав відповідачу необхідні документи, які підтверджують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів, а тому твердження податкового органу про заниження податкових зобов'язань, заявлених у податкові декларації з ПДВ за червень 2014 року, є безпідставним, відтак і визначення цих податкових зобов'язань контролюючим органом та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є протиправними

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що спір в даному випадку виник з приводу не підтвердження факту отримання товарів або факту сплати за отримані товари, а саме не подання копій товарних чеків, інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати ПДВ у зв'язку з придбанням товарів/послуг.

В силу положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Згідно з п. 49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, зокрема, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, до відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено: податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (абз.11 п.201.10 ст.201 ПК України).

Тобто, системний аналіз вказаних норм права дає підстави вважати, що заява із скаргою на постачальника є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, долучаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у встановлений законом термін подав до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, в якому перебуває на обліку, заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), податкову накладну, не зареєстровану в ЄРПН, та копію банківської виписки по рахунку по контрагенту ТОВ "Сервісний метало центр Елвас", яка є підтвердженням факту сплати позивачем відповідних коштів та суми ПДВ.

Також судом першої інстанції встановлено, що суму визначеного податкового зобов'язання платник податків сплатив самостійно в установлений законом строк.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач у ситуації, яка склалася, дотримався у своїй діяльності вимог п.201.10 ст.201 ПК України, а твердження податкового органу про ненадання ним документів у повному обсязі спростовуються наявними у справі доказами: відомостями про отримання Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області вказаної позивачем електронної звітності та доданих до неї документів, а також письмовим підтвердженням зазначеного податкового органу про отримання цих же документів і у письмовій формі.

Також, колегія суддів зазначає, що для застосування фінансових санкцій необхідно встановити факт порушення, та наявність умислу щодо настання певних протиправних наслідків. При цьому слід встановлювати причинний зв'язок між певною протиправною поведінкою (у даному випадку на думку податкового органу це заповнення звітності з порушеннями) та настанням певних протиправних наслідків.

Доказів, того, що позивачем умисно не надано копій товарних чеків для отримання незаконної вигоди, відповідачем не надано, як і не надано доказів того, що подана позивачем звітність заповнена з порушеннями, а тому вона вважається неподаною.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 05 лютого 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Горбань Н.І.