Ухвала суду № 42578288, 29.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 рокусправа № 804/1076/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Передірій А.О. (за довіреністю від 22.12.2014 року),

позивача: - Журавель Ю.О. (за довіреністю від 22.12.2014 року),

відповідача: - Онасенко О.В. (за довіреністю від 09.12.2014 року),

третьої особи: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року

у справі № 804/1076/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»

до Дніпропетровської митниці ДФС

третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування карток відмови, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року публічне акціонерне товариство «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості від 18 жовтня 2013 року, 24 жовтня 2013 року, 25 жовтня 2013 року, 27 жовтня 2013 року, 28 жовтня 2013 року, 29 жовтня 2013 року, 11 листопада 2013 року, 15 листопада 2013 року, 18 листопада 2013 року та відповідних карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; зобов'язання надати висновок щодо повернення позивачу надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 1241885,78 грн., шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача, а також здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено частково. визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості від 18 жовтня 2013 року, 24 жовтня 2013 року, 25 жовтня 2013 року, 27 жовтня 2013 року, 28 жовтня 2013 року, 29 жовтня 2013 року, 11 листопада 2013 року, 15 листопада 2013 року, 18 листопада 2013 року та відповідні картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Дніпропетровська митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі клопотання про заміну сторони його правонаступником, в судовому засіданні допущено процесуальне правонаступництво Дніпропетровської митниці Міндоходів - Дніпропетровською митницею ДФС.

Представник Дніпропетровської митниці ДФС вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представники публічного акціонерного товариства «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» заперечують проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між відкритим акціонерним товариством «ЄВРАЗ Об'єднаний Західно - Сибірський металургійний комбінат» (продавець) та публічним акціонерним товариством «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» (покупець) укладено контракт від 10 грудня 2012 року № 2202158 на поставку товару (вугільного концентрату) на умовах Інкотермс 2010. При цьому, строки, умови поставки узгоджених партій товару зазначаються у додаткових угодах (специфікаціях) до даного контракту. Ціна товару обумовлюється у додаткових угодах (специфікаціях), які є невід'ємною частиною вказаного контракту, валютою контракту є долар США.

Відповідно до пункту 1 додаткових угод від 23 серпня 2013 року №№ 10, 11 та 12 до зазначеного контракту встановлена ціна товару - вугілля кам'яне та антрацит Кузнецького басейну для технологічних цілей марки КС+КО+К+КЖ ГОСТ Р 51588-2000 - 118,4 дол. США за одну метричну тонну. Поставка здійснюється на умовах СРТ - станція Діївка Придніпровської залізниці.

Протягом жовтня-листопада 2013 року для здійснення митного контролю та митного оформлення публічним акціонерним товариством «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» подані митні декларації, відповідно до яких позивачем задекларовано митну вартість товару на загальну суму 2211058,43 дол. США (17672990,05 грн. у перерахунку за курсом НБУ на момент декларування товару -7,993 грн.). Разом із митними деклараціями до митного оформлення для підтвердження митної вартості задекларованого товару у відповідності до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України подавались декларації митної вартості, зовнішньоекономічний контракт, додатки та доповнення до нього, відповідно до яких здійснювалося перевезення; рахунки-фактури. Крім того, також подавалися накладні УМВС; посвідчення якості; сертифікати про походження, копії експортних митних декларацій країни вивезення, що підтверджується графою 44 кожної митної декларації.

Між тим, Дніпропетровською митницею Міндоходів винесені рішення про коригування митної вартості товарів від 18 жовтня 2013 року № 110010000/2013/600341/1, № 110010000/2013/600337/1, від 24 жовтня 2013 року № 110010000/2013/600364/1, від 25 жовтня 2013 року № 110010000/2013/600369/1, від 27 жовтня 2013 року № 110010000/2013/600373/1, № 110010000/2013/600374/1, № 110010000/2013/600375/1, 28 жовтня 2013 року № 110010000/2013/600380/1, № 110010000/2013/600379/1, від 29 жовтня 2013 року № 110010000/2013/600387/1, від 11 листопада 2013 року № 110010000/2013/600457/1, від 15 листопада 2013 року № 110010000/2013/600462/1, від 18 листопада 2013 року № 110010000/2013/600478/1, № 110010000/2013/600479/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 жовтня 2013 року № 110010000/2013/00320, № 110010000/2013/00317, від 24 жовтня 2013 року № 110010000/2013/00353, від 25 жовтня 2013 року № 110010000/2013/00362, від 27 жовтня 2013 року № 110010000/2013/00366, № 110010000/2013/00367, № 110010000/2013/00368, від 28 жовтня 2013 року № 110010000/2013/00374, № 110010000/2013/00373, від 29 жовтня 2013 року № 110010000/2013/00377, від 11 листопада 2013 року № 110010000/2013/00446, від 15 листопада 2013 року № 110010000/2013/00454, від 18 листопада 2013 року № 110010000/2013/00469, № 110010000/2013/00471, відповідно.

Зазначеними рішеннями, Дніпропетровською митницею Міндоходів здійснено коригування митної вартості в розрахунку - 160,00 дол. США (1278,88 грн.) за 1 тонну товару, чим збільшено митну вартість задекларованого позивачем товару з 17672990,05 грн. до 23882418,97 грн. Різниця між скорегованою відповідачем та задекларованою позивачем митною вартістю становить 6209428,93 грн.

В подальшому позивачем подано нові митні декларації з митною вартістю, яку визначено відповідачем, на загальну суму 23882418,97 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів, вчинених відповідачем на зворотному боці аркуша декларацій митної вартості, в результаті здійснення контролю заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки її числового значення, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, встановлено, зокрема:

1) на деклараціях митної вартості від 18 жовтня 2013 року № 110010000/2013/007233 та № 110010000/2013/007232 - в рахунку-фактурі відсутні реквізити додаткової угоди № 16 від 30 вересня 2013 року та дата додатку № 11 до зовнішньоекономічного контракту від 10 грудня 2012 року № 2202158, в електронній копії митної декларації країни відправника від 02 жовтня 2013 року № 10608052/021013/0004633 гр. 31 містить якісні показники товару - граничний вміст летких речовин (у перерахунку на суху без мінеральну основу) 19%, які не відповідають якісним показникам у сертифікаті якості на дану партію товару - граничний вміст летких речовин (у перерахунку на суху без мінеральну основу) - 22,0%, а також у копії митної декларації країни відправлення не зазначені умови поставки.

2) на деклараціях митної вартості від 24 жовтня 2013 року № 110010000/2013/007411, від 25 жовтня 2013 року № 110010000/2013/007463, від 27 жовтня 2013 року № 110010000/2013/007496, від 27 жовтня 2013 року № 110010000/2013/007497 - в рахунку-фактурі відсутні реквізити додаткової угоди № 14 від 23 серпня 2013 року та дата додатків № 10, № 15 до зовнішньоекономічного контракту від 10 грудня 2012 року, в електронній копії митної декларації країни відправника від 04 жовтня 2013 року № 10608052/041013/0004644 відсутні умови поставки.

3) на деклараціях митної вартості від 27 жовтня 2013 року № 110010000/2013/007498, від 28 жовтня 2013 року № 110010000/2013/007549, від 11 листопада 2013 року № 110010000/2013/008022 - в рахунку-фактурі відсутні реквізити додаткової угоди № 14 від 23 серпня 2013 та дата додатків № 11 до зовнішньоекономічного контракту від 10 грудня 2012 року, в електронній копії митної декларації країни відправника від 02 жовтня 2013 року № 10608052/021013/0004633 відсутні умови поставки.

4) на деклараціях митної вартості від 28 жовтня 2013 року № 110010000/2013/007550, від 29 жовтня 2013 року № 110010000/2013/007583 - в рахунку-фактурі відсутні реквізити додаткової угоди № 14 від 23 серпня 2013 року та дата додатків № 11 до зовнішньоекономічного контракту від 10 грудня 2012 року, в електронній копії митної декларації країни відправника від 04 жовтня 2013 року № 10608052/021013/0004644 відсутні умови поставки.

5) на деклараціях митної вартості від 18 листопада 2013 року № 110010000/2013/008191 та № 110010000/2013/008192, від 15 листопада 2013 року № 110010000/2013/008136 - в рахунках-фактурах відсутні реквізити додаткової угоди № 14 від 23 серпня 2013 року та дата додатків № 12 до зовнішньоекономічного контракту від 10 грудня 2012 року, в електронній копії митної декларації країни відправника від 30 жовтня 2013 року № 10608052/021013/0005047 відсутні умови поставки, при цьому на декларації митної вартості від 15 листопада 2013 року № 110010000/2013/008136 у товаротранспортних накладних зазначено відомості про рахунок-фактуру від 30 жовтня 2013 року № 2202158/12-П, але зазначений документ до митного оформлення не надано.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що заповнення у рахунках-фактурах реквізитів додаткових угод та додатків до контракту від 10 грудня 2012 року № 2202158 не передбачено вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо невідповідності зазначених даних в електронній копії експортної митної декларації країни відправлення відносно граничного вмісту летких речовин (у перерахунку на суху безмінеральну основу) у розмірі 19 % та граничного вмісту летких речовин (у перерахунку на суху без мінеральну основу) - 22,0 %, зазначеного у сертифікаті якості, то митним законодавством України не передбачено вимог до правил заповнення митної декларації країни відправлення чи відомостей, які має містити митна декларація країни відправлення. Більше того, відповідачем не обґрунтовано, яким чином зазначені дані в експортних митних деклараціях вплинули на неможливість визначення митної вартості товару. При цьому, такий показник, як «вихід летких речовин» не є ціноутворюючим елементом. На якість, а відповідно, і на вартість вугілля згідно ГОСТ Р 51588-2000 впливає вологість, зольність та сіра, натомість «вихід летких речовин» не є ціноутворюючим елементом. Крім того, заявлена у експортній митній декларації країни відправлення інформація щодо виходу летких речовин (19 %) є в межах, допустимих у відповідності до пункту 2.3 контракту від 10 грудня 2012 року № 2202158 та у відповідності до відомостей сертифікатів якості, а саме: 22 мах.

Також, твердження відповідача, що в електронних копіях митних декларацій країни відправника не зазначені умови поставки, є безпідставними, оскільки у митних деклараціях, наданих позивачем для митного оформлення товарів, у гр. 20 «Умови поставки» визначено умови поставки, а саме «СРТ Діївка».

Крім того, слід зазначити, що рахунок від 30 жовтня 2013 року № 2202158/12-П є рахунком-проформою, а не рахунком-фактурою, як зазначає відповідач.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).

Оскільки, поставка товару здійснювалась на підставі контракту від 10 грудня 2012 року № 2202158, за умовами якого позивач (покупець) купив вугільний концентрат, то в даному випадку рахунок-проформа не є документом, який підтверджує митну вартість товару за митною декларацією від 15 листопада 2013 року № 110010000/2013/008136, та не повинен надаватися разом із вказаною митною декларацією до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Судом першої інстанції встановлено, що в поданих до митного оформлення документах відсутні будь-які розбіжності, відомості про визначення митної вартості базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Жодних обґрунтованих та об'єктивних сумнівів щодо заявленої митної вартості, числових значень її складових, тощо, відповідачем не наведено.

Відповідачем, з посиланням на частину 3 статті 53 Митного кодексу України, зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, а також за митною декларацією від 15 листопада 2013 року № 110010000/2013/008136, також зобов'язано надати копію митної декларації країни відправника.

Декларантом надано роз'яснення щодо відсутності розбіжностей між відомостями, наведеними у наданих разом з митними деклараціями документах, а також зазначено, що інформація біржових організацій про вартість товару або сировини не може бути подана, оскільки з відсутністю в світі бірж з продажу вугілля. При цьому, позивачем повідомлено про надання наявних додаткових документів протягом терміну дії гарантійних зобов'язань на підставі передбаченого частини 6 статті 53 та частини 8 статті 55 Митного кодексу України права за власним бажанням подати додаткові наявні документи.

Разом з тим, відповідачем графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів зазначено: «Додаткові документи декларант надати відмовився».

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій, митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією, за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Судом встановлено, що згідно з даними графи 31 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, коригування заявленої публічним акціонерним товариством «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» митної вартості товару Дніпропетровська митниця Міндоходів здійснила із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - 2б - метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на підставі даних про митну вартість товару за митною декларацією від 25 вересня 2013 року № 110010000/2013/006495 та від 27 вересня 2013 року № 110010000/2013/006550.

Разом з тим, відповідачем здійснено коригування заявленої митної вартості в порушення вимог статей 57, 60 Митного кодексу України, а саме без дотримання встановленої послідовності обрання методу визначення митної вартості товарів, без зазначення обґрунтованих причин неможливості застосування попередніх методів, без дотримання встановлених умов щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що підтверджується відсутністю будь-яких пояснень та обґрунтувань з боку відповідача у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, згідно даних митних декларацій від 27 вересня 2013 року № 11001000072013/006550 та від 25 вересня 2013 року № 110010000/2013/006495, на які посилається відповідач в оскаржуваних рішеннях, митна вартість за ними вже була скоригована митним органом.

Таким чином, як порівняння заявленої митної вартості позивачем із митною вартістю за митними деклараціями від 27 вересня 2013 року № 11001000072013/006550 та від 25 вересня 2013 року № 110010000/2013/006495, так і визначення митної вартості товару, задекларованого позивачем, на підставі даних щодо митної вартості товару згідно зазначених митних декларацій, є протиправним, оскільки, виходячи з вимог частини 1 статті 57 та статті 60 Митного кодексу України, які дозволяють здійснювати коригування за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, за митну вартість береться вартість операції (тобто, ціна договору) з подібними (аналогічними) товарами. Однак, вартість 0,160 доларів США/кг, виходячи з вищевикладеного, не є ціною договору.

Одночасно слід зазначити, що позивачем визначені суми у митних деклараціях сплачені, що підтверджується банківською довідкою.

Відповідно до частин 12-14 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції, як неприйнятної. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині 12 цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань збоку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині 12 цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки митний орган жодних письмових обґрунтувань щодо впливу взаємопов'язаності покупця і продавця на митну вартість задекларованого товару на адресу позивача не направляв, то підстав для надання позивачем додаткових документів, згідно з частиною 4 статті 53 Митного кодексу України, відсутні.

Сам факт взаємопов'язаності між продавцем, покупцем та третьою особою (про що позивач самостійно зазначив у вантажній митній декларації та зазначив і про те, що така пов'язаність не вплинула на ціну товару), не є підставою для сумніву у недостовірності та правильності заявленої декларантом митної вартості товару за ціною контракту.

При цьому, посилання митного органу, як на доказ того, що взаємопов'язаність продавця і покупця вплинула на ціну товару, на офіційний сайт мережі Інтернет є безпідставними, оскільки вказана інформація не може бути використана як належний доказ для прийняття суб'єктом владних повноважень своїх рішень, оскільки рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися на підставі належних та допустимих доказів та норм чинного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що оскаржувані картки відмови у митному оформленні товарів та рішення про корегування митної вартості товарів, винесені Дніпропетровською митницею Міндоходів, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Дніпропетровської митниці Міндоходів надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області про повернення Публічному акціонерному товариству «ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС» надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі - 1241885,78 грн., шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача, слід зазначити, що вказане питання регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147.

Пункту 5 вказаного Порядку передбачено, що висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких, покладається на митні органи, готується митним органом на підставі відповідної заяви платника про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів.

Оскільки, позивач з відповідною заявою до митного органу не звертався, то вказані вимоги є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 7 Митного кодексу України безпосереднє керівництво здійсненням державної митної справи покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 8 Митного кодексу України визначено, що державна митна справа здійснюється на основі принципів, зокрема, виключних повноважень органів доходів і зборів України щодо здійснення державної митної справи.

Таким чином, здійснення митного контролю та митного оформлення товарів є повноваженнями Дніпропетровської митниці ДФС, а тому суд не може підміняти функції зазначеного державного органу.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо часткового задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим