Ухвала суду № 42578253, 11.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2014 рокусправа № 804/16584/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 р. у справі № 804/16584/13-а

за позовом Приватного підприємства "ДНІПРО-ТРЕЙД"

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004992201 від 29.11.2013 р., -

ВСТАНОВИВ:

"06" грудня 2013 р. Приватне підприємство "ДНІПРО-ТРЕЙД" звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004992201 від 29.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств на загальну суму 61 414,50 грн. з яких 40 943 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем, 20 471,50 грн. - штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю висновків податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат. Позивач вказує на індивідуальний характер відповідальності суб'єкта господарювання та зазначає, що реальність здійснення господарської діяльності підтверджується належним чином сформованою первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 р. у справі № 804/16584/13-а адміністративний позов Приватного підприємства "ДНІПРО-ТРЕЙД" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004992201 від 29.11.2013 р. - задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням реальності господарської діяльності позивача. Судом зазначено, що висновки контролюючого органу щодо порушення податкового законодавства позивачем ґрунтуються лише на інформації щодо перевірки контрагенту позивача, жодного доказу нереальності здійснених позивачем правочинів відповідачем не надано.

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 р. у справі № 804/16584/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не в повному обсягу дослідив обставини по справі та не врахував, що валові витрати сформовані позивачем за договором страхування вантажів, предметом якого є страхування від невиконання виниклого і існуючого зобов'язання щодо сплати послуги перевезення. На думку скаржника за даним видом господарських угод на підставі первинних документів не має можливості встановити реальність виконання укладеного правочину, оскільки до настання страхового випадку, договір добровільного страхування не може вважатися виконаним, а отже відсутні підстави відносити витрати за даною угодою до складу валових.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами Дніпропетровської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ДНІПРО-ТРЕЙД» з питань достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, при здійсненні господарських відносин з ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 249/22-01/31761050 від 15.11.2013 року, в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9. ст. 139, пп. 140.1.6 ст.140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 51 711 грн.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на встановленні факту формування валових витрат за сумнівними господарськими операціями - страхування фінансових ризиків. Вказуючи на завищення валових витрат, податковий орган зазначає, що до моменту настання страхового випадку, відсутнє фактичне виконання господарської операції, а отже по суті відсутній об'єкт оподаткування податком на прибуток.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0004992201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств на загальну суму 61 414,50 грн. з яких 40 943 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем, 20 471,50 грн. - штрафні санкції.

За результатами адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарга позивача - без задоволення.

Не погодившись з висновками податкового органу, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає вірним та вмотивованим висновок суду першої інстанції щодо протиправності та необґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2011 року між ПП «Диінро-Трейд» з ПрАТ «Дніпроінмед» укладено генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків №01/07/11/ДТ-Ф, та додаткові угоди до нього детально відображені у додатках до акту А, Б. В, Г, Д, Ж та є невід'ємною частиною акту, та додаткові угоди до нього: №7 від 03.01.2012р.; №8 від 02.2012р.; №9 від 01.03.2012р.; №10 від 02.04.2012р.; №11 від 02.05.2012р.; №12 від 01.06.2012 р.

Також між ПП «Дніпро-Трейд» з ПрАТ «Дніпроінмед» укладено генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків №02/07/12/ДТ-Ф від 02.07.2012 року, та додаткові угоди детально відображені у додатках до акту З, К, Л, М, Н, О, П, Р,С та є невід'ємною частиною акту, та додаткові угоди до нього: №1 від 05.07.2012р.; №1/2 від 09.07.2012р.; №1/3 від 14.07.2012р.; №1/4 від 16.07.2012р.; №1/5 від 17.07.2012р.; №1/6 від 19.07.2012р.; №1/7 від 23.07.2012р.; №1/8 від 26.07.2012р.; №1/9 від 30.07.2012р.; №2 від 01.08.2012 р.; №2/2 від 03.08.2012р.; №2/3 від 04.08.2012р.; №2/4 від 13.08.2012р.; №2/5 від 14.08.2012р.; №2/6 від 16.08.2012р.; №2/7 від 17.08.2012р.; №2/8 від 20.08.2012р.; №2/9 від 21.08.2012р.; №3 від 03.09.2012р.; №3/2 від 07.09.2012р.; №3/3 від 12.09.2012р.; №3/4 від 15.09.2012р.; №3/5 від 17.09.2012р.; №3/6 від 24.09.2012р.; №1 від 01.01.2013р.; №2 від 01.02.2013 р.; №3 від 01.03.2013 р.

Предметом зазначених договорів є, як визначено в п.п. 1.2., 1.2. договорів, майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з комерційними ризиками Страхувальника, котрі мають місце у системі правовідносин, що визначена Договором, та у якій Страхувальник є суб'єктом. Відповідно до Договору Страховик зобов'язується за обумовлену в Договорі плату (страховий платіж), при настанні передбаченої у Договорі події (страхового випадку), виплатити страхове відшкодування в межах обумовленої Договором страхової суми, Страхувальнику або іншій особі, визначеній у Договорі Страхувальником (Вигодонабувачеві), на користь якої укладено Договір, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови Договору. Згідно п. 2.1. зазначених договорів страховим випадком є виникнення збитків у Страхувальника в разі невиконання Контрагентом Страхувальника своїх обов'язків згідно Контрактів, які зазначені у відповідних додатках.

В додатках до вищевказаних договорах страхування зазначені договори про надання транспортних послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом як міжнародного так і внутрішнього сполучення.

На підтвердження виконання укладеної угоди позивачем до перевірки надано заяви-підтвердження, акти виконаних робіт, платіжні доручення тощо.

Як передбачено підпунктом 14.1.27. пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом г) підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України, передбачено що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Підпунктом 140.1.6 пункту 140.1. статті 140 ПК України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як, зокрема, будь-які витрати із страхування фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 44.1. статті 44 розділу ІІ ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п., 2.1., 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» роз'яснено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, і що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат і враховуватись при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та доводів Дніпропетровської ОДПІ, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПрАТ «Дніпроінмед», витрати за якими позивачем враховано при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, належного оформлення первинних документів.

Підстав вважати документи надані позивачем такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідачем не надано.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт надання послуги страхування не пов'язаний безпосередньо з настанням чи не настанням страхового випадку.

Згідно ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Визначення страхування, як форми захисту осіб від настання певних подій, обумовлених договором страхування, не включає такої ознаки, як обов'язкове і неминуче настання відповідної події. Така подія може настати, а може не настати, а суть страхування полягає в тому, що застрахована особа (страхувальник) за плату страховику, отримує захист від наслідків можливого настання відповідної події. Тобто з моменту набрання чинності договором страхування (сплати страхової премії) і протягом всього строку дії договору страхування, послуга страхування є наданою, адже протягом всього терміну дії такого договору застрахований інтерес страхувальника є захищеним.

Колегія суддів враховує, що генеральний договір страхування №01/07/11/ДТ-Ф та додаткові угоди до нього повністю відповідають вимогам до оформлення договорів страхування, встановленим ч. 4 ст. 16 Закону України «Про страхування».

Колегія суддів також приймає до уваги, що фінансові ризики ПП «Дніпро-Трейд», які становлять предмет зазначених договорів страхування, прямо пов'язані із провадженням позивачем господарської діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, які наведені в додатках до договору страхування.

Всі ці договори укладені позивачем з суб'єктами господарювання, предметом договорів є транспортування вантажу, що становить основний вид діяльності підприємства. Сплачені позивачем для ПрАТ «Дніпроінмед» страхові премії, розраховані страховиком в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діяли на момент укладення такого страхового договору.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника про необґрунтованість та відсутність необхідності у ПП «Дніпро-Трейд» укладати договори добровільного страхування фінансових ризиків, оскільки згідно ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України, суб'єкти господарювання є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, оцінюючи в межах предмету даної справи взаємовідносини ПП «Дніпро-Трейд» та ПрАТ «Дніпроінмед», колегія суддів враховує, що по операціях з придбання позивачем страхових послуг не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи контрагента позивача, також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ПрАТ «Дніпроінмед» чи за видачу первинних документів, які містять недостовірну інформацію.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок про безпідставність та необґрунтованість доводів податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства в частині формування валових витрат за договорами добровільного страхування фінансових ризиків.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, а отже підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 р. у справі № 804/16584/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 р. у справі № 804/16584/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко