Постанова № 42578048, 02.02.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 року м. Житомир

справа № 806/5403/14

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Семенюка М.М.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

представника позивача - Бенедюка В.Г., представника відповідача - Рисіча О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про скасування постанов,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції ВП № 33552879 від 14.01.2014 року про стягнення з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради виконавчого збору у сумі 35989,35 грн., постанову про відкриття виконавчого провадження і стягнення з позивача виконавчого збору ВП № 45612584 від 26.11.2014 року у сумі 35989,35 грн. та постанову про арешт коштів боржника ВП № 45612584 у межах суми 36041,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ Господарського суду Житомирської області по справі № 8/5007/94 від 10.05.2012 року було виконано добровільно, в межах терміну встановленого ухвалою про розстрочку ухвали від 26.04.2014 року, тобто до початку примусового виконання рішення. У зв'язку з цим, виконавчий збір та витрати пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій з боржника не стягуються, а тому постанови про стягнення виконавчого збору у сумі 35989,35 грн., про відкриття виконавчого провадження і стягнення виконавчого збору та постанова про арешт коштів боржника видані з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також пояснив, що оскаржувані постанови прийнято в порядку та в межах повноважень встановлених Законом України "Про виконавче провадження".

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року із наступними змінами (далі - Закон).

Встановлено, що державним виконавцем Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції 14.01.2014 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 33552879 у розмірі 35989,35 грн., за не виконання, у наданий для добровільного виконання строк, наказу Господарського суду Житомирської області № 9/5007/94/11 від 10.05.2012 року (а.с. 10).

Разом з цим, суд зазначає, що представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що державним виконавцем при винесенні вказаної вище постанови була допущена описка, щодо зазначеного строку для самостійного виконання наказу Господарського суду Житомирської області до 14.01.2014 року, оскільки в постанові про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2012 року боржнику надано строк для самостійного виконання наказу Господарського суду від 10.05.2012 року - до 01.08.2012 року (а.с. 33).

25.11.2014 року старший державний виконавець Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції звернувся до начальника відділу з поданням надати дозвіл на виділення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та проведення виконавчих дій. Так, 26.11.2014 року з посиланням на ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження № 45612584 з примусового виконання постанови б/н від 14.01.2014 року Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про стягнення на користь держави виконавчого збору в сумі 35989,35 грн. (а.с.11). Також, 26.11.2014 року, керуючись ст. ст. 59, 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та ст. ст. 11, 52 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с. 12).

Перевіряючи спірні постанови на відповідність приписам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 17 Закону визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладанням штрафу.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Так, 19.07.2012 року до Корольовського відділу ДВС надійшов для примусового виконання, на користь КП "Теплокомуненерго", наказ Господарського суду Житомирської області № 9/5007/94/11 від 10.05.2012 року про стягнення заборгованості з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради. Державним виконавцем встановлено, що виконавчий документ відповідає вимогам Закону, строк пред'явлення його не закінчився, він пред'явлений за місцем його виконання, тому 25.07.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного наказу та надано строк для добровільного його виконання до 01.08.2012 року (а.с. 31,33).

Частиною 5 статті 25 Закону визначено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Суд зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику разом з супровідним листом 25.07.2014 року за № 2742 та, згідно поштового повідомлення про вручення 30.07.2012 року (а.с. 33-34), отримана ним. що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

Згідно зі ч. 1 ст. 27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення (ч. 1 ст. 75 Закону).

Частиною 1 статті 28 Закону визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначеному розмірі виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У зв'язку з тим, що наказ Господарського суду Житомирської області не було виконано в добровільному порядку, 14.01.2014 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 35989, 35 грн.

Не погоджуючись із цією постановою позивач зазначає, що 30.08.2012 року Комунальною установою по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради було подано до Господарського суду Житомирської області заяву про розстрочку виконання судового рішення від 26.04.2012 року по справі № 9/5007/94/11. Ухвалою Господарського суду від 13.09.2012 року заяву було задоволено. Разом з цим, 13.09.2012 року боржником було добровільного виконано рішення та повідомлено державного виконавця про його виконання 29.05.2013 року, згідно заяви № 330 від 28.05.2013 року (а.с. 13) . Однак, як вказує позивач, відповідачем зазначені обставини не були взяті до уваги, що слугувало підставою для винесення оскаржуваних постанов.

Суд критично оцінює такі твердження Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, зважаючи на таке.

Встановлено, що 10.05.2012 року було видано судовий наказ на виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 26.04.2012 року. 19 липня 2012 року зазначений наказ було передано до Корольовського відділу ДВС для примусового виконання.

Матеріалами справи підтверджено, що боржник 30.08.2012 року звернувся до Господарського суду Житомирської області з заявою про розстрочку рішення від 26.04.2012 року, тобто після закінчення строку для його добровільного виконання (01.08.2012 року).

Разом з цим, на виконання вимог ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з невиконанням боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону, для самостійного виконання, державним виконавцем 14.01.2014 року винесено постанову про стягнення з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню, а саме: в сумі 35989,35 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 37 Закону, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі, зокрема, надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення. Так, зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. Разом з цим, боржник не повідомив відповідача про зазначені обставини, а 13.09.2012 року подав заяву з проханням приєднати до матеріалів виконавчого провадження копію ухвали Господарського суду Житомирської області від 13.09.2012 року про розстрочку виконання рішення Господарського суду від 26.04.2012 року по справі № 9/5007/94/11 (а.с. 41-43).

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону, сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Встановлено, що всупереч ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", 28.05.2013 року Комунальна установа по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради звернулась до начальника Корольовського ВДВС з заявою № 330, згідно якої боржник просив закінчити виконавче провадження, у зв'язку з повним виконання рішення Господарського суду Житомирської області по справі № 9/5007/94/11 від 26.04.2012 року, відповідно до ухвали Господарського суду Житомирської області від 13.09.2012 року до початку його примусового виконання (а.с. 13). На підтвердження добровільного виконання наказу Господарського суду, стягувачем додано до заяви копії платіжних доручень № 861 від 05.10.2012 року, № 820 від 27.09.2012 року, № 1097 від 12.12.2012 року та № 1165 від 24.12.2014 року.

Разом з цим суд зазначає, що 25.11.2014 року за № 5574/16 до Корольовського ВДВС надійшла заява стягувача - КП "Житомиртеплокомуненерго" про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з виконанням у повному обсязі рішення Господарського суду Житомирської області від 26.04.2012 року, у зв'язку з цим, 25.11.2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.49).

З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами позивача викладеними у позовній заяві, оскільки відповідач приймаючи оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору діяв на підставі та в межах чинного законодавства.

Що стосується позовних про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника від 26.11.2014 року, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2014 року було винесено на підставі постанови б/н від 14.01.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору, у зв'язку з невиконанням в добровільному порядку, в межах надано строку, наказу Господарського суду Житомирської області від 10.05.2012 року та відповідно до ч. 1. ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Також, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Так, 26.11.2014 року на підставі ст. ст. 11, 25 Закону, було винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми - 36041,35 грн.

Згідно супровідного листа від 26.11.2014 року за № 5145 постанову про відкриття провадження було отримано боржником, згідно особистого підпису представника на супровідному листі, - 01.12.2014 року особисто.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно в межах наданих повноважень прийнято оскаржувані постанови від 26.11.2014 року.

Судом встановлено, що постанова від 14.01.2014 року та прийняті на її примусове виконання постанови від 26.11.2014 року про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на майно боржника винесені правомірно в межах наданих Законом України "Про виконавче провадження" повноважень. Разом з цим, позивачем не зазначено інших обставин та не надано доказів, які б вказували на те, що відповідачем допущено порушення вимог закону при прийнятті оскаржуваних постанов.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене у сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд не вбачає підстав для скасування постанов державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, про відкриття виконавчого провадження, про накладення арешту на майно боржника, які за висновком суду є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням того, що рішення ухвалюється не на користь позивача, та приписів ст.ст. 87, 94 КАС України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з позивач належить стягнути на користь Державного бюджету України судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 1644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради на користь Державного бюджету України судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 1644,30 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя

М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 05 лютого 2015 р.