Постанова № 42578021, 05.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17622/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.14р. у справі №826/17622/14 за позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо стягнення з позивача постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні №9872407 витрат на проведення виконавчих дій; визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 27.10.14р., винесеної у виконавчому провадженні №9872407 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.14р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову Державної виконавчої служби України від 27.10.14р. ВП №9872407 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що під час примусового виконання рішення з боржника, у разі невиконання ним у добровільному порядку рішення, стягуються витрати понесені ДВС на проведення виконавчих дій. Доказом понесення витрат на проведення виконавчих дій є акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, який був наданий суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, на виконанні у Державної виконавчої служби України перебувало виконавче провадження ВП №9872407 з примусового виконання виконавчого листа №2-2580, виданого 09.09.08р. Приморським районним судом м. Одеси про зобов'язання ДСА України перерахувати ВАТ «Національній акціонерній страховій компанії «Оранта» на спеціальний рахунок №25504006300337 БТА банк, МФО 321723, код ЄДРПОУ 00034186 в БТА Банк страховий платіж у розмірі 49 988,71 грн., у зв'язку з настанням з ОСОБА_3, страхового випадку передбаченого п.7 «В» Постанови КМУ №89, під час перебування його на посаді судді військового апеляційного суду Південного регіону з урахуванням 6 відсотків від страхового платежу на ведення справи у розмірі 2 999,32 грн., відповідно до п. 2 Постанови КМУ №89.

Постановою від 06.11.08р. відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого документа. Боржнику надано семиденний строк з моменту отримання постанови для добровільного його виконання.

В процесі примусового виконання виконавчого листа №2-2580 відповідачем надсилались на адресу позивача вимоги державного виконавця від 16.01.09р. №13188-0-33-08-25, від 28.01.09р. №13188-0-33-08-25, від 13.12.12р. №13180-0-33-08/5-113/6, а також виносились постанови про накладення на позивача штрафу від 23.02.09р. та від 11.03.09р. за невиконання рішення суду.

Крім того, в ході виконання вказаного виконавчого документа державний виконавець відділу примусового виконання рішень звертався до Приморського районного суду м. Одеси з поданням про встановлення способу та порядку виконання рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист №2-2580 від 09.09.08р.; хвалою суду від 23.09.14р. подання залишене без розгляду.

27.10.14р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України складено акт про витрати на проведення виконавчих дій у сумі 165,40 грн.

Того ж дня, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 165,40 грн.

Задовольняючи адміністративний позов в частині визнання протиправною та скасування вказаної постанови, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено понесення ним витрат на проведення виконавчих дій у заявленому розмірі.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець у відповідності до положень законодавства наділений повноваженнями на прийняття постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99р. № 606-XIV (надалі - Закон № 606-XIV), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону № 606-XIV, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

06.11.08р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №9872407, якою встановлено боржнику добровільно виконати вимоги виконавчого документа в семиденний термін з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було добровільно у встановлений законом строк виконано вимоги виконавчого документа.

Частиною 5 ст. 12 Закону N 606-XIV вказано, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Згідно з частиною 1 ст. 27 Закону N 606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Наведені правові норми зобов'язують боржника добровільно виконати рішення у строк, встановленим державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін.

Як зазначено вище, відповідачем вчинялись дії з примусового виконання вказаного виконавчого листа, що не заперечується позивачем.

Відповідно до статті 41 Закону № 606-XIV, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

З наведених норм закону слідує, що до коштів на проведення виконавчих дій також включаються витрати, пов'язані з примусовим виконанням виконавчих документів.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Відповідно до частини статті 41 Закону № 606-XIV, про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України від 21.04.99р. № 606-XIV підлягають примусовому виконанню врегульовані Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 3.13.1 пункту 3.13. Інструкції, про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

В даному випадку, витрати на проведення виконавчих дій підтверджуються актом про витрати на проведення виконавчих дій від 27.10.14р. на суму 165,40 грн. У вказану суму увійшли понесені відповідачем витрати на: папір А4, кількість аркушів - 182*0,07 грн. = 12, 74 грн.; використання картриджа, кількість аркушів - 182*0,11 грн. = 20,02 грн.; використання тонера, кількість аркушів - 182*0,05 грн. = 9,1 грн.; конверт 36*0,40 грн. = 14,40 грн.; обкладинка «Виконавче провадження» - 1*2,46 грн. = 2,46 грн.; оплата за використання ЄДРВП - 12,72 грн.; маркувальна машина (простий лист) 25*2,40 грн.; маркувальна машина (рекомендований лист з повідомлення), кількість аркушів - 1*96 грн. = 9,96 грн.

Таким чином, відповідачем підтверджено дотримання вимоги ч. 4 ст. 41 Закону № 606-XIV, як і підтверджено витрати на проведення виконавчих дій саме у розмірі, визначеному постановою ВП №9872407 від 27.10.14р., а відтак відсутні правові підстави для визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо підтвердження понесених відповідачем витрат на проведення виконавчих дій іншими доказами, аніж, акт про витрати на проведення виконавчих дій, у формі затвердженій Наказом N 512/5.

Приймаючи до уваги те, що у постанові суду першої інстанції помилковими є лише деякі з його висновків, а інші висновки є законними і обґрунтованими, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про скасування судового рішення у частині (щодо неправильно вирішеної частини позовних вимог) та ухвалення у цій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.14р. у справі №826/17622/14 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.14р. у справі №826/17622/14 скасувати в частині задоволених позовних вимог та у цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови від 27.10.14р - відмовити.

У іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.14р. у справі №826/17622/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст постанови складений: 05.02.2015р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М