Постанова № 42576488, 13.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 жовтня 2014 р. № 820/10878/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліної К.В.

за участю:

представника позивача - Пекареніна А.А.,

представників відповідача - Вороніна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Державного підприємства "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 12)" про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Державного підприємства "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 12)" (код 08680841) заборгованість у сумі 782981,36грн. з податку на додану вартість з рахунків у банках, які обслуговують його на користь державного бюджету. Стягнену суму перерахувати до державного бюджету у відділення Держказначейства у Червонозаводському районі (код 37999628) в установі банку ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, розрахунковий рахунок 34129999700011, код бюджетної класифікації 14010100 в розмірі 782981,36грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державне підприємство "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 12)" перебуває на податковому обліку в Основ'янській ОДПІ м. Харкова з 16.03.1993 р. та відповідно до облікових даних має податковий борг перед бюджетом України у сумі 782981 грн. з податку на додану вартість, який виник на підставі поданих підприємством декларацій у 2013-2014рр. та уточнюючого розрахунку від 22.11.2013 р. Також, податковою інспекцією підприємству донараховано штрафні санкції у вигляді пені у сумі 55654,36 грн. Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, податковим органом на адресу Підприємства Диканівської виправної колонії (№12) було надіслано засобами поштового зв'язку першу податкову вимогу на суму 496214,32 грн. від 05.10.2001 р. №1/79 та другу податкову вимогу на суму 52020,37 грн. від 13.12.2001 р.

Вказуючи на те, що несвоєчасна сплата сум податків призводить до ненадходження у місцевий бюджет грошових коштів, чим завдається істотна шкода економіці держави і порушується державний інтерес, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представники відповідача - Державного підприємства "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 12)", позов не визнали.

У письмових запереченнях на позов (т.1 а.с.46-56) відповідач вказав, що позивач, який за ознаками ст. З КАС України є суб'єктом владних повноважень, не виконав приписів ст. ст. 60, 101 Податкового кодексу України та не відкликав першу податкову вимогу №1/79 від 05.10.2001 року у сумі 49621,32 грн. та другу податкову вимогу №2/772 від 07.12.2001 року у сумі 52020,37 грн., не провів списання безнадійного податкового боргу у відповідності до судових рішень: постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2013р. по справі № 2а-14145/12/2070 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року по справі № 2а-14145/12/2070, постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2013р. по справі № 820/3323/13-а та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року по справі № 820/3323/13-а, постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2013р. по справі № 820/7454/13-а та ухвали Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2013 р. по справі №820/7454/13-а. Таким чином, на думку відповідача, у зв'язку з неправомірними діями позивача щодо спрямування коштів в безнадійний податковий борг з податку на додану вартість, в тому числі пені - 683925,29 грн. з 30.05.2012 р., нараховано платником самостійно згідно поданих декларацій - 1710579,15 грн. з 30.05.2012 р., донараховано штрафних санкцій органом ДПС - 133033.17 грн. з 28.03.2013 р., нараховано платежу по розстроченню - 50158,06 грн. з 25.01.2013 р. Разом з тим, з набранням чинності Податкового кодексу, а саме: з 01.01.2011 р. податковий орган був обтяжений обов'язком списати безнадійний податковий борг без звернення відповідача. Крім того, за судженням відповідача, посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на збільшення податкового боргу за податковими вимогами від 05.10.2001р. та 13.12.2001р. є безпідставними, оскільки податковий борг, який за законом є безнадійним підлягає списанню. Податкові вимоги від 05.10.2001р. та 13.12.2001р., прийняті податковим органом стосовно податкового боргу, що виник до прийняття Податкового кодексу України, і якщо навіть дані податкові вимоги і направлялись підприємству, то вони направлялись на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який втратив чинність з 01.01.2011р. та не регулює відносини, що виникли між сторонами у зв'язку зі сплатою нового податкового боргу, що утворився після 01.01.2011р.

Відповідач стверджує, що доказів направлення відповідачу податкових вимог, оформлених і надісланих у відповідності з приписами Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1037, позивач не надав. За таких підстав відповідач вважає позов цілком необґрунтованим та безпідставним. До того ж, заборгованість підприємства у розмірі 782981,36 грн. є грошовим зобов'язанням відповідача за самостійно узгодженою сумою ПДВ з вересня 2013 р. по березень 2014 р., яка підприємством сплачена, що також підтверджується даними облікової картки.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просили суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Державне підприємство «Підприємство Диканівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№12)» зареєстрований як юридична особа з 07.06.2000 року, включений до ЄДРПОУ за номером 08680841, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. (т.1 а.с.148).

З 16.03.1993 року підприємство узято на облік в органах державної податкової служби та як платник податків перебуває на обліку у Основ'янській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів за № 28. (т.1 а.с.149).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України, вимогам Податкового кодексу України. Дії податкового органу є регламентованими, підлягають законодавчим обмеженням та реалізуються з дотриманням порядку, встановленого законом.

Розглядаючи спір, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу стягнення коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу унормовані ст.95 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача - "Підприємства Диканівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№12)", податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 782981,36 грн., який виник на підставі поданих підприємством декларацій: №9065993830 від 18.10.2013 р. у сумі 151862,00 грн.; №9074838138 від 20.11.2013 р. у сумі 77913,00 грн.; №9081573224 від 18.12.2013 р. у сумі 107444,00 грн.; №9087875806 від 17.01.2014 р. у сумі 96050,00 грн.; №9008804675 від 20.02.2014 р. у сумі 61245,00 грн.; №901493457 від 20.03.2014 р. у сумі 110402,00 грн.; №9021850586 від 18.04.2014 р. у сумі 89150,00 грн. (а.с. 9 - 25), та уточненого розрахунку податкових зобов'язань №9075701279 від 22.11.2013 р. у сумі - 33261,00 грн. (а.с.94), нарахованої пені у сумі 55654,36 грн.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій банківських виписок, відповідачем було проведено оплату податку на додану вартість за період з вересня 2013 року по березень 2014 року: № 1414 від 27.09.2013р. на суму 91216,78грн., №1586 від 29.10.2013р. на суму 15000,00 грн., №1613 від 30.10.2013р. на суму 45785,00грн., № 1726 від 20.11.2013р. на суму 78000,00 грн., № 1895 від 24.12.2013р. на суму 107500,00грн., № 1921 від 25.12.2013р. на суму 39640,00 грн., №67 від 23.01.2014р. на суму 30000,00грн., № 93 від 27.01.2014р. на суму 9460,47грн., № 105 від 29.01.2014р. на суму 17020,00грн., № 248 від 28.02.2014р. на суму 10901,63грн., №249 від28.02.2014р. на суму 50398,37грн., № 335 від 27.03.2014р. на суму 5280,08грн., № 347 від 28.03.2014р. на суму 64800,00грн., №348 від 28.03.2014р. на суму 40348,78 грн., № 514 від 24.04.2014р. на суму 89149,49грн., № 1740 від 20.11.2013р. на суму 50000,00грн. (т.1 а.с.60-97), а також даними облікової картки, яка за правилами ст.70 КАС України та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом-Інструкція №276) є належним та допустимим доказом виконаного податкового обов'язку з боку відповідача.

Враховуючи наведене, матеріалами справи підтверджено факт самостійної часткової сплати відповідачем суми податку на додану вартість з вересня 2013 року по березень 2014 року, визначеного на підставі наданих розрахунків.

Разом з тим, під час розгляду справи було встановлено, що кошти перераховані відповідачем вищезазначеними платіжними дорученнями з призначенням конкретного платежу, були спрямовані податковим органом на погашення податкового боргу та нарахованої на нього пені, який виник, за даними облікової картки платника Державного підприємства "Підприємства Диканівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№12)" в минулих періодах.

Перевіряючи правомірність дій суб'єкта владних повноважень, та як наслідок наявність або відсутність у відповідача суми заборгованості, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У спірних правовідносинах порядок сплати податків, зборів стосовно спірної суми заборгованості визначений Податковим кодексом України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції до 01.01.2011 року), який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів були відсутні зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до п.1 ч.2 Р. ХІХ Податкового кодексу України, що набув чинності 01.01.2011 р., Закон України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2011р.

Згідно п.87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (абз.1 п.87.9); спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (абз.2 п.87.9).

З урахуванням абз.2 п.2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оскільки в даному випадку контролюючим органом було вчинено дії по зарахуванню коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, то суд вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватися норми законодавства, які ці дії (повноваження) врегульовують. Тобто у випадку зарахування податковим органом платежів зі зміною їх призначення, які були вчинені до набуття чинності ПК України, застосуванню підлягали би положення Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким податковій інспекції не було надано повноважень змінювати призначення платежів.

Проте, в даному випадку зарахування податковим органом платежів зі зміною їх призначення було вчинено вже після набуття чинності ПК України, а тому застосуванню підлягають саме положення п.87.9. ст.87 ПК України, відповідно до яких контролюючому органу надано право на зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Наявність у відповідача заборгованості зі сплати податку на додану вартість підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою про стан розрахунку з бюджетом та обліковою карткою платника податків.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з статтею 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Суд при вирішенні справи бере до уваги, що як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідач в силу ч.1 ст.67 Конституції України зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Водночас з цим, відповідач зобов'язаний дотримуватись також і приписів ч.1 ст.68 Конституції України, де вказано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено право керівника державної податкової служби щодо стягнення до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення боргу перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене також пунктом 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Аналогічна за змістом норма міститься і у підпункті 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Згідно із п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з непогашенням податкового боргу у визначеному законодавством строки, Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області винесено першу податкову вимогу від 05.10.2001 року № 1/179 про визначення суми податкового боргу та другу податкову вимогу №2/722 від 07.12.2001 року, які були надіслані відповідача засобами поштового зв'язку.

Пунктом 20.1.18 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За правилами, визначеними пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

На час розгляду справи вказана сума податкового боргу у розмірі 782981,36 грн. не сплачена, доказів самостійної сплати зазначеної заборгованості відповідачем до суду не надано, а судом при виконанні приписів ст. 11 КАС України не встановлено.

За таких підстав, суд вважає позовні вимоги контролюючого органу цілком правомірними та обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Державного підприємства "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 12)" про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 12)" (код 08680841) заборгованість у сумі 782981,36грн. з податку на додану вартість з рахунків у банках, які обслуговують його на користь державного бюджету. Стягнену суму перерахувати до державного бюджету у відділення Держказначейства у Червонозаводському районі (код 37999628) в установі банку ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, розрахунковий рахунок 34129999700011, код бюджетної класифікації 14010100 в розмірі 782981,36грн.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 20 жовтня 2014 року.

Суддя Панченко О.В.