Ухвала суду № 42576324, 29.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17422/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК ТВ Рентал" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК ТВ Рентал" (далі - ТОВ "ТРК ТВ Рентал") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2014 р. №0006452208, №0006462208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року позов задоволено.

На вказану постанову ДПІ у Солом'янському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТРК РВ Рентал» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Старксервіс» по податку на додану вартість за період з 01.01.2013 р. по 31.08.2014 р. та податку на прибуток за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 13.10.2014 р. №4792/26-58-22-08-11/38448617.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 46334,00 грн.;

- п.п. 138.1.1, пу. 138.1, п. 138.2, п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 та пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на суму 29134,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.10.2014 р.:

- №0006452208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 57918,00 грн., у тому числі: 46334,00 грн. - основний платіж, 11584,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0006462208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 36418,00 грн. у тому числі: 29134,00 грн. - основний платіж, 7284,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період між ТОВ «Старксервіс» (виконавець) та ТОВ «ТРК РВ Рентал» (замовник) було укладено договір від 01.11.2013 р. №20/11/13 щодо проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, відповідно до якого виконавець за дорученням замовника проводить рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з контрольними макетами рекламного сюжету згідно з додатками до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано копії: договору, актів приймання-передачі рекламних матеріалів, актів надання послуг, рахунків на оплату, податкових накладних за відповідні періоди та фото звіту проведеної роботи.

Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг наданих послуг, а зокрема які саме роботи були виконані, в якому обсязі, за якою ціною та між якими контрагентами.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом не зазначено жодних зауважень щодо повноти та змісту поданих позивачем для перевірки первинних документів.

При цьому, зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

При цьому, згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р. по справі №761/22932/13-к по обвинуваченню ОСОБА_1, він не був засновником ТОВ «Старксервіс», що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи, а договір, укладений між ТОВ «ТРК РВ Рентал» та ТОВ «Старксервіс» не був предметом дослідження в кримінальній справі №761/22932/13-к відносно якого ухвалено вирок. Також, жодних первинних документів щодо відносин з позивачем ОСОБА_1 не підписано.

Отже, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р. по справі №761/22932/13-к не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених за господарськими правовідносинами між позивачем та його контрагентом, а тому зазначений вирок не є доказом протиправності дій позивача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаним вироком, який набрав законної сили, встановлено, що ТОВ «Старксервіс» підприємницьку діяльність фактично не здійснювало.

Разом з тим, іідповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Також, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 28.10.2014 р. №0006452208, №0006462208, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 03.02.2015 року

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.