Постанова № 42576206, 29.01.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 р. Справа № 804/14/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

представника позивача - Андрощук Т.О.

представника позивача - Мельник Н.Ю.

представника відповідача - Горобець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

06.01.2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014 року №№ 0004572201, 0004582201, 0004592201, винесені Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі висновків про не підтвердження господарських операцій з ТОВ «Компанія Металозбут» та ТОВ «Українська нафтогазова компанія», викладених у акті перевірки від 03.12.2014 року № 3778/04-07-22-01/37837198, прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014 року №№ 0004572201, 0004582201, 0004592201, якими збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, з податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Позивач з зазначеними рішеннями не погоджується, вважає їх безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягають скасуванню, оскільки здійснював господарську діяльність у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали суду пояснення відповідно до обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014 року №№ 0004572201, 0004582201, 0004592201 прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства та ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки від 03.12.2014 року № 3778/04-07-22-01/37837198. Відповідно до вказаних висновків в ході перевірки не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Компанія Металозбут» та ТОВ «Українська нафтогазова компанія» з підстав, зазначених в акті перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» зареєстроване як юридична особа 23.09.2011 року та перебуває на податковому обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Статутом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» визначено серед основних видів діяльності такі види, як виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі; виробництво інших кольорових металів; виробництво інших виробів із пластмас; оптова торгівля відходами та брухтом тощо.

03.12.2014 року працівниками Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 3778/04-07-22-01/37837198 «Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» (реєстраційний номер облікової справи платника податків 37837198) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.09.2011 року по 31.12.2013 року».

Згідно висновків вказаного акут перевіркою встановлено наступні порушення:

1) п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 084 100,17 грн., в тому числі:

за 2012 рік - 995 467,59 грн.

за 2013 рік - 1 088 632,58 грн.

2) ст. 185, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення),в результаті чого:

- завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 декларації) на загальну суму 2 187 822,19 грн., в тому числі:

по деклараціях з ПДВ на загальну суму 1 708 093,19 грн., в тому числі по періодам:

січень 2013 року - 583 002,00 грн.

лютий 2013 року - 597 184,84 грн.

березень 2013 року - 282 547,00 грн.

травень 2013 року - 66 623,95 грн.

серпень 2013 року - 66 763,00 грн.

грудень 2013 року - 111 972,40 грн.

- по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року від 29.10.2014 року № 9062408427 на 479 729 грн.

- занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 декларації) на загальну суму 386 869,84 грн., в тому числі по періодам:

червень 2013 року - 87 101,00 грн.

серпень 2013 року - 108 776,92 грн.

вересень 2013 року - 83 333,33 грн.

жовтень 2013 року - 107 658,59 грн.

23.12.2014 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0004572201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 650 125,21 грн. в т.ч. за основним платежем в розмірі 2 084 100,17 грн. та за штрафними санкціями - 521 025,04 грн.;

№ 0004582201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 580 304, 76 грн. в т.ч. за основним платежем в розмірі 386 869,84 грн. та за штрафними санкціями - 193 434,92 грн.;

№ 0004592201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 187 822,19 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 093 911,10 грн.

Вирішуючи правомірність визначеного податковим органом ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування суд зазначає, що йому належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Також суд наголошує, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Порядок проведення податковим органом перевірок та оформлення результатів її проведення визначені главою 8 Податкового кодексу України (статті 75 - 86) та Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 року (далі - Порядок № 395).

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно ст. 86 цього Кодексу результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до Порядку № 395 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1.5.).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1.6.).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7.).

Результати документальної перевірки діяльності платника податків складаються таким чином - у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення (пункт 2.3.2.2.).

З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для винесення оспорюваних рішень стали наступні обставини.

В ході здійсненої перевірки встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем укладались договори з такими контрагентами: ТОВ «Компанія Металозбут» та ТОВ «Українська нафтогазова компанія».

Щодо взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Металозбут» встановлено наступне.

26.10.2012 року між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Металозбут» (постачальник) укладено договір поставки № 2610-2, відповідно до якого постачальник зобов'язувався здійснювати постачання продукції згідно специфікаціям до даного договору.

01.11.2012 року та 24.12.2013 року між сторонами договору поставки № 2610-2 укладено додаткові угоди, яким визнались умови поставки товару та строк дії договору поставки № 2610-2.

Відповідно до специфікацій № 1 від 12.11.2012 року, № 2 від 27.11.2012 року, № 3 від 22.01.2013 року, № 4 від 22.01.2013 року, № 5 від 14.02.2013 року, № 6 від 13.03.2013 року, № 7 від 26.03.2013 року, № 8 від 05.06.2013 року, № 9 від 05.07.2013 року, № 10 від 22.07.2013 року, № 11 від 11.09.2013 року, № 12 від 16.09.2013 року, № 13 від 20.09.2013 року, № 14 від 18.10.2013 року, № 15 від 31.10.2013 року, № 16 від 06.11.2013 року, № 17 від 22.11.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Металозбут» повинно було здійснити поставку товариству з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» продукції (труби по ГОСТ 8732-78 різного діаметру, марки сталі та ваги).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано:

видаткові накладні № РН-201116 від 20.11.2012 року, № РН-201117 від 20.11.2012 року, № РН-211117 від 21.11.2012 року, № РН-211118 від 21.11.2012 року, № РН-221118 від 22.11.2012 року, № РН-221119 від 22.11.2012 року, № РН-231117 від 23.11.2012 року, № РН-261116 від 26.11.2012 року, № РН-291116 від 29.11.2012 року, № РН-291117 від 29.11.2012 року, № РН-301116 від 30.11.2012 року, № РН-031216 від 03.12.2012 року, № РН-201216 від 20.12.2012 року, № РН-201217 від 20.12.2012 року, № РН-211217 від 21.12.2012 року, № РН-211218 від 21.12.2012 року, № РН-290118 від 29.01.2013 року, № РН-130217 від 13.02.2013 року, № РН-200216 від 20.02.2013 року, № РН-200217 від 20.02.2013 року, № РН-200218 від 20.02.2013 року, № РН-210216 від 21.02.2013 року, № РН-210217 від 21.02.2013 року, № РН-220216 від 22.02.2013 року, № РН-040317 від 04.03.2013 року, № РН-040318 від 04.03.2013 року, № РН-040416 від 04.04.2013 року, № РН-180418 від 18.04.2013 року, № РН-180419 від 18.04.2013 року, № РН-040716 від 04.07.2013 року, № РН-040717 від 04.07.2013 року, № РН-100716 від 10.07.2013 року, № РН-060816 від 06.08.2013 року, № РН-160816 від 16.08.2013 року, № РН-160817 від 16.08.2013 року, № РН-160818 від 16.08.2013 року, № РН-260916 від 26.09.2013 року, № РН-260917 від 26.09.2013 року, № РН-011016 від 01.10.2013 року, № РН-011017 від 01.10.2013 року, № РН-011018 від 01.10.2013 року, № РН-021016 від 02.10.2013 року, № РН-040916 від 04.10.2013 року, № РН-221016 від 22.10.2013 року, № РН-081117 від 08.11.2013 року, № РН-111116 від 11.11.2013 року, № РН-111117 від 11.11.2013 року, № РН-131116 від 13.11.2013 року, № РН-291117 від 29.11.2012 року;

рахунки - фактури № СФ-2711-21 від 27.11.2012 року, № СФ-1211-22 від 12.11.2012 року, № СФ-0103-21 від 01.03.2013 року, № СФ - 2706-22 від 27.06.2013 року, № СФ-1607-22 від 16.07.2013 року, № СФ-1608-22 від 16.08.2013 року, № СФ-1609-21 від 16.09.2013 року, № СФ-2409-21 від 24.09.2013 року, № СФ-2409-22 від 24.09.2013 року, № СФ-0710-22 від 07.11.2013 року, № СФ-1111-21 від 11.11.2013 року, № СФ-1211-21 від 12.11.2013 року, № СФ-2711-21 від 27.11.2013 року;

сертифікати якості № 2908/5 від 20.11.2012 року, № 2909/5 від 20.11.2012 року, № 2928/5 від 21.11.2012 року, № 2927/5 від 21.11.2012 року, № 2938/5 від 22.11.2012 року, № 2937/5 від 22.11.2012 року, № 2936/5 від 22.11.2012 року, № 2960/5 від 25.11.2012 року, № 2946/5 від 23.11.2012 року, № 2936/5 від 22.11.2012 року, № 3006/5 від 29.11.2012 року, № 3006/5 від 29.11.2012 року, № 2717/5 від 30.10.2012 року, № 3007/5 від 29.11.2012 року, № 3025/5 від 30.11.2012 року, № 3044/5 від 03.12.2012 року, № 3206/5 від 20.12.2012 року, № 3219/5 від 20.12.2012 року, № 3220/5 від 21.12.2012 року, № 3025/5 від 30.11.2012 року, № 3007/5 від 29.11.2012 року, № 3221/5 від 21.12.2012 року, № 167/5 від 23.01.2013 року, № 224/5 від 28.01.2013 року, № 187/5 від 26.01.2013 року, № 431/5 від 18.02.2013 року, № 269/5 від 05.02.2013 року, № 432/5 від 18.02.2013 року, № 430/5 від 18.02.2013 року, № 551/5 від 27.02.2013 року, № 551/5 від 27.02.2013 року, № 835/5 від 01.04.2013 року, № 838/5 від 01.04.2013 року, № 952/5 від 16.04.2013 року, № 835/5 від 01.04.2013 року, № 838/5 від 01.04.2013 року, № 1505/5 від 21.06.2013 року, № 1467/5 від 17.06.2013 року, № 1551/5 від 26.06.2013 року, № 1552/5 від 26.06.2013 року, № 1592/5 від 30.06.2013 року, № 1966/5 від 17.07.2013 року, № 1592/5 від 30.06.2013 року, № 1956/5 від 13.08.2013 року, № 1897/5 від 05.08.2013 року, № 1960/5 від 13.08.2013 року, № 2936/5 від 22.11.2012 року, № 1960/5 від 13.08.2013 року, № 2276/5 від 26.09.2013 року, № 2216/5 від 19.09.2013 року, № 2248/5 від 23.09.2013 року, № 2252/5 від 24.09.2013 року, № 2294/5 від 27.09.2013 року, № 2294/5 від 27.09.2013 року, № 2295/5 від 27.09.2013 року, № 2278/5 від 26.09.2013 року, № 1570/5 від 28.06.2013 року, № 1585/5 від 30.06.2013 року, № 2295/5 від 27.09.2013 року, № 1621/3 , № 719/5 від 19.03.2013 року, № 2620/5 від 11.11.2013 року, № 2619/5 від 11.11.2013 року, № 2285/2, № 3006/5 від 29.11.2012 року, № 2717/5 від 30.10.2012 року;

товарно-транспортні накладні № 2011/2 від 20.11.2012 року, № 2011/2 від 20.11.2012 року, № 2111/2 від 21.11.2012 року, № 2111/3 від 21.11.2012 року, № 2211/2 від 22.11.2012 року, № 2211/1 від 22.11.2012 року, № 2311/1 від 23.11.2012 року, № 2611/2 від 26.11.2012 року, № 2911/2 від 29.11.2012 року, № 2911/2 від 29.11.2012 року, № 3011/ від 30.11.2012 року, № 0312/1 від 03.12.2012 року, № 2012/1 від 20.12.2012 року, № 2012/2 від 20.12.2012 року, № 2112/1 від 21.12.2012 року, № 2901/1 від 29.01.2013 року, № 1302/2 від 13.02.2013 року, № 2002/1 від 20.02.2013 року, № 2002/2 від 20.02.2013 року, № 2102/1 від 21.02.2013 року, № 2202/1 від 22.02.2013 року, № 0403/2 від 04.03.2013 року, № 0404/1 від 04.04.2013 року, № 1804/1 від 18.04.2013 року, № 1804/3 від 18.04.2013 року, № 0407/1 від 04.07.2013 року, № 0407/2 від 04.07.2013 року, № 1007/1 від 10.07.2013 року, № 0608/1 від 06.08.2013 року, № 1608-1 від 16.08.2013 року, № 1608-2 від 16.08.2013 року, № 1608-3 від 16.08.2013 року, № 2609/1 від 26.09.2013 року, № 2609/2 від 26.09.2013 року, № 0110/2 від 01.10.2013 року, № 0110/1 від 01.10.2013 року, № 0210/1 від 02.10.2013 року, № 0410/1 від 04.10.2013 року, № 2210/1 від 22.10.2013 року, № 0811/1 від 08.11.2013 року, № 1111/1 від 11.11.2013 року, № 1111/2 від 11.11.2013 року, № 1311/1 від 13.11.2013 року, № 2911/2 від 29.11.2012 року;

журнали-ордери № 6 за відповідні місяці придбання товару та його оприбуткування;

податкові накладні № 192 від 19.11.2012 року, № 201 від 20.11.2012 року, № 223 від 22.11.2012 року, № 301 від 30.11.2012 року, № 215 від 21.11.2012 року, № 302 від 30.11.2012 року, № 112 від 11.12.2012 року, № 214 від 21.12.2012 року, №212 від 11.12.2012 року, № 232 від 23.01.2013 року, № 291 від 29.01.2013 року, № 124 від 12.02.2013 року, № 125 від 12.02.2013 року, № 45 від 04.04.2013 року, № 183 від 18.04.2013 року, № 31 від 03.12.2012 року, № 26 від 02.07.2013 року, № 101 від 10.07.2013 року, № 21 від 02.08.2013 року, № 162 від 16.08.2013 року, № 163 від 16.08.2013 року, № 164 від 16.08.2013 року, № 244 від 24.09.2013 року, № 1 від 01.10.2013 року, № 21 від 02.10.2013 року, № 41 від 04.10.2013 року, № 221 від 22.10.2013 року, № 72 від 07.11.2013 року, № 82 від 08.11.2013 року, № 112 від 11.11.2013 року, № 131 від 13.11.2013 року.

Згідно наданих первинних документів вбачається, що позивачем здійснювалось придбання товару (труби по ГОСТ 8732-78 різного діаметру, марки сталі та ваги), оплата за вказаний товар підтверджується виписками по банківським рахункам.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, в частині завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та заниження зобов'язань з податку на додану вартість, ґрунтуються на такому.

В ході здійсненої перевірки та за результатами дослідження первинних документів, щодо транспортування придбаних товарів (наданих товарно-транспортних накладних та подорожніх листів) зазначено про недоліки в їх заповненні (дефектність), а саме: відсутності інформації в певних графах (не вказано номер подорожнього листа, не зазначено вид перевезень, відомості про доручення, не розшифровано підписи осіб, не заповнена інформація про вантажно-розвантажувальні операції, а саме інформація щодо навантаження та розвантаження в графах: 15, 16-17, 18-20, 21-22, 23, 24-47 тощо).

Окрім того, в акті перевірки зазначено про виявлені неточності в кількості придбаної продукції та кількості сертифікованої продукції згідно наданих до перевірки сертифікатів.

Також податковим органом, як одну з підстав не підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія «Металозбут» зазначено, про наявність інформації про господарську діяльність вказаного контрагента (неодноразова зміна виду діяльності, адреси, посадових осіб), що ставлять під сумнів реальність здійснення господарських операцій з постачання труб з пункту навантаження м. Дніпропетровськ.

Внаслідок дефектності наданих до перевірки ТТН, не виявлено фактичного відвантаження товару, його реальне транспортування, оскільки не надані належним чином складені первинні документи, на підставі яких відбувався рух товарів від продавця (постачальника) до покупця та які підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Аналогічні порушення викладені в частині акту перевірки, яка стосується правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Досліджуючи надані позивачем докази, які стосуються взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Металозбут» суд зазначає, що ним надано до суду як первинні бухгалтерські документи так і всі інші документи, якими оформлені дані операції, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з придбання товарів (труб).

Здійснивши аналіз долучених до матеріалів справи первинних документів, зокрема ТТН суд зазначає, що в них містяться так обов'язкові реквізити, такі як: дата складання, назви підприємств (вантажовідправника, вантажоодержувача), місце навантаження, відомості про автотранспорт яким здійснюється перевезення, дані про водія, про товар, його кількість, підписи осіб та печатки підприємств, тобто відомості на підставі яких можливо ідентифікувати особу, яка здійснює відвантаження, вантажоодержувача, кількість товару та його вид, тощо.

Щодо відсутності у товарно-транспортних накладних заповнених граф, на яку посилається відповідач як на підставу для визнання господарських операцій такими, що не підтвердженні первинними документами, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окрім того, податковим органом встановлено лише неналежне заповнення ТТН, що не може свідчити взагалі про відсутність транспортування товарів зазначених в них.

Таким чином висновки податкового органу про не підтвердження факту господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія «Металозбут» є необґрунтованими та такими, що суперечать встановленим в ході судового розгляду обставинам справи.

Щодо взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Українська нафто-газова компанія» судом встановлено наступне.

26.11.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (постачальник) (ліцензія на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом серії АГ № 507498) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 01-166, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати покупцеві природний газ в кількості 7 000 000 м.куб.

Згідно умов вказаного договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві в відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі природного газу.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано акт передачі-приймання природного газу № 1 від 31.12.2012 року, відповідно до якого позивачем у грудні 2012 року отримано 624,878 тис.м.куб. газу на загальну суму 2 646 368,03 грн., акт прийому-передачі природного газу № 1 від 31.12.2012 року про постачання у грудні 2012 року 624 878 м.куб.газу , акт передачі-приймання природного газу № 2 від 31.01.2013 року відповідно до якого позивачем у січні 2013 року отримано 446,305 тис. куб. м. газу на загальну суму 1 890 108,60 грн.,акт прийому-передачі № 2 від 31.01.2013 року про постачання у січні 2013 року 446 305 м.куб. природного газу, акт передачі-приймання природного газу № 3 від 28.02.2013 року відповідно до якого у лютому 2013 року отримано 53,700 тис.м.куб.газу на загальну суму 229 569,01 грн., акт прийому-передачі природного газу № 3 від 28.02.2013 року про постачання в лютому 2013 року 53 700 м.куб. природного газу, податкові накладні № 247 від 12.12.2012 року, № 298 від 17.12.2012 року, № 646 від 27.12.2012 року, № 711 від 28.12.2012 року, № 839 від 31.12.2012 року, № 346 від 23.01.2013 року, № 378 від 24.01.2013 року, № 723 від 31.01.2013 року, № 608 від 28.02.2013 року,

Оплата за отриманий природний газ підтверджується виписками з банківських рахунків, актами звіряння розрахунків.

Як вбачається з акту перевірки єдиною підставою для не підтвердження реального здійснення господарських операцій по постачанню природного газу є отримання податкової інформації у вигляді акту Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 12.08.2014 року № 1137/20-38-23-01-04/37764888 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (податковий номер 37764888) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2012 року по 16.01.2014 року».

Суд звертає увагу, що відповідно до акту перевірки відповідач дійшов висновку про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» на підставі розгляду матеріалів перевірок, які здійснені іншим податковим органом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, з огляду на вказане, висновок відповідача про не підтвердження операцій між позивачем і ТОВ «Українська нафто-газова компанія», а також про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставним і необґрунтованим.

Окрім того, з долучених до матеріалів справи податкових декларацій з податку на прибуток та з податку на додану вартість вищевказаних контрагентів вбачається відображення останніми результатів господарської діяльності.

Податковим органом не надано суду доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагентів позивача, зокрема відсутності реєстрації їх як платників податку на додану вартість або припинення як юридичних осіб на час укладання та виконання угод.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визначення передбачені статтею 138 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (пункт 138.1.).

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2.).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відповідач прийшов помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств за наслідками укладених договорів з ТОВ «Компанія «Металозбут» та ТОВ «Українська нафто-газова компанія».

Вказане призвело до неправомірного визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та накладення штрафних санкцій.

Щодо порушень податкового законодавства в частини визначення податкового кредиту з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту визначений статтею 198 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ( пункт 198.1.).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2.).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3.).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6.).

В ході перевірки було встановлено, що позивач придбав у ТОВ «Компанія «Металозбут» та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» товар (труби, природний газ) які використовувалися у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» склало свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами та відсутні підстави вважати про заниження податку на додану вартість.

Таким чином, відповідач прийшов помилкового висновку про завищення позивачем податкового кредиту та заниженню податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Вказане призвело до неправомірного зменшення позивачеві податкового кредити та визначенню грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014 року №№ 0004572201, 0004582201, 0004592201 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014 року №№ 0004572201, 0004582201, 0004592201 винесені Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 03.02.2015 року.

Суддя В.В. Горбалінський