Постанова № 42576198, 03.02.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р.Справа № 916/3164/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головей В.М.,

Суддів: Савицького Я.Ф., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Бушуєва І.А. (за довіреністю),

відповідач - Хренкова М.Б. (за довіренстю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»

на рішення господарського суду Одеської області від 08 грудня 2014 року

по справі №916/3164/14

за позовом Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»

до Південної митниці Міндоходів

про стягнення 130 720,21 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 03.02.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 року Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі - Порт, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Південної митниці Міндоходів (далі - Митниця, відповідач) про стягнення 130 720,21 грн. заборгованості, а також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги №34К від 23.05.2011, а саме Порт виставив Митниці рахунки на відшкодування витрат за експлуатацію приміщень та електроенергії на загальну суму 130 720,21грн., яку відповідачем сплачено не було.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2014 у задоволенні позову Порту відмовлено, оскільки позовні вимоги саме про стягнення суми 130 720,21грн. не ґрунтуються на договорі №34к від 23.05.2011, правовідносини за яким позивачем визначено як підставу позову, та цим договором не обумовлені, оскільки розрахунок суми позову позивачем зроблено на підставі застосування інших його складових, ніж ті, про які сторони домовились.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Порт звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків обставинам справи.

12.01.2015 від Митниці до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з апеляційною скаргою та вважає, що господарський суд прийняв рішення у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у цій справі.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2015 надала пояснення, якими підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 03.02.2015 відповідач надала пояснення, якими підтримала доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 23.05.2011 між Портом (балансоутримувач) та Південною митницею (орендар) було укладено договір №34к, за умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт у будинку складу ХАРД загальною площею 3 341кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується нежитловим приміщенням - відсіком №1 складу ХАРД площею 1 031,8кв.м., розміщеним на території ВПК-3 порту, залишковою вартістю 109 061,72грн. Орендоване приміщення використовується для зберігання затриманих предметів по протоколах про порушення митних правил на митному посту «Ізмаїл», Південної митниці (п.п.1.1., 1.2. договору).

Орендар відшкодовує балансоутримувачу вартість експлуатаційних витрат та комунальних послуг (додаток №1). Ціна договору становить 14 936,83грн., у т.ч.: відшкодування експлуатаційних витрат складає 14 040,72грн., відшкодування витрат за використану електроенергію - 896,11грн. (п.п. 2.1., 2.2., 2.2.1., 2.2.2. договору).

Оплата здійснюється орендарем згідно з виставленим балансоутримувачем рахунком-фактурою та актом виконаних робіт. Відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних послуг балансоутримувачу орендарем оформлюється шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт. Підписання сторонами (їх повноважними представниками) акту виконаних робіт є підтвердженням відсутності претензій сторін одна до одної. Оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок балансоутримувача. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконану роботу здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання орендарем бюджетного призначення на фінансування відповідних послуг на свій реєстраційний рахунок (п.п.3.1. - 3.4., 3.7.).

Відповідно до п.4.1.1. договору розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від розміру витрат і визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача. На разі змін цін та тарифів, в тому числі нормативних і централізованих, сума комунальних платежів змінюється на підставі діючих калькуляцій.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє з 01.01.2011 до 31.12.2011. Зміни або доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надання на розгляд іншою стороною. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору до закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.п. 8.1., 8.2., 8.4. договору).

В матеріалах справи відсутні надсилання або надання сторонами одна одній заяв про припинення дії договору №34к від 23.05.2011, отже останній є чинним.

До договору №34к від 23.05.2011 сторонами було підписано додаток - розрахунок плати комунальних послуг, де передбачили, що сума відшкодування витрат складає 1 634,76грн., із яких 1 300,07грн. - витрати по експлуатації будинку та території, 62,23грн. - витрати за використану електроенергію.

У період з квітня 2013 року по червень 2014 року, Порт виставив Митниці рахунки комунальних послуг та експлуатаційних витрат: №№1735/87, 1734/87 від 29.04.2013, №№1761/87, 1762/87 від 31.05.2013, №№1790/87, 1791/87 від 27.06.2013, №№1822/87, 1823/87 від 31.07.2013, №№1831/87, 1832/87 від 30.08.2013, №№1851/87, 1852/87 від 30.09.2013, №№1877/87, 1878/87 від 31.10.2013, №№1901/87, 1902/87 від 29.11.2013, №№1919/87, 1920/87 від 20.01.2014, №№1932/87, 1933/87 від 31.01.2014, №№1955/87, 1956/87 від 28.02.2014, №№1972/87, 1973/87 від 31.03.2014, №№1991/87, 1992/87 від 30.04.2014, №№2009/87, 2010/87 від 30.05.2014, №№2030/87, 2031/87 від 26.06.2014 на загальну суму 130 720,21грн..

Акт звірки станом на 01.07.2014, в якому позивач відобразив заборгованість відповідача в сумі 130 720,21 грн., відповідач підписав із зазначенням про те, що за даними його бухгалтерії у нього відсутня заборгованість перед позивачем.

21.10.2013 Порт направив на адресу Митниці вимогу № 32-682/938 про сплату заборгованості, у відповідь на яку відповідач листом №3.1/1.1-6/10445 від 25.11.2013 відмовив у її задоволенні, посилаючись на те, що адміністрація морських портів зобов'язана згідно ст.ст.188, 556 Митного кодексу України, п.8 Постанови КМУ №100 від 22.02.1994 на безоплатній основі забезпечувати органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями без відшкодування витрат на його утримання, сплату комунальних послуг.

Частинами 1, 2 ст.188 Митного кодексу України передбачено, що з метою прискорення виконання митних формальностей під час переміщення транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України працівники водного, повітряного, автомобільного та залізничного транспорту сприяють посадовим особам органів доходів і зборів у виконанні ними своїх службових обов'язків. Адміністрація автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, у межах яких діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створює їм належні умови для роботи.

Митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів. Митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому. У разі якщо митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов'язані безоплатно надавати органам доходів і зборів у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв'язку. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури органів доходів і зборів здійснюються за рахунок державного бюджету (ч.ч. 1, 3, ст.546 , ч.2 ст.556, ч.1 ст.557 МК України).

З метою забезпечення здійснення органами доходів і зборів митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання, а також в інших місцях, визначених відповідно до цього Кодексу, створюються зони митного контролю. Порядок створення зони митного контролю визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Межі зон митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України визначаються органами доходів і зборів за погодженням з відповідними органами охорони державного кордону та адміністраціями морських (річкових) портів, аеропортів, залізничних станцій. В інших місцях на митній території України органи доходів і зборів у зонах своєї діяльності самостійно визначають межі зон митного контролю (ч.1 ст.329, ч.ч.1, 2 ст.330 Митного кодексу України).

Судова колегія приймаючи до уваги вищевикладене вважає, що господарський суд зробив вірний висновок, що склад ХАРД, який безоплатно орендується відповідачем у позивача, належить до зони митного контролю Південної митниці Міндоходів, на якій митний орган здійснює митні формальності, у т.ч. щодо вилучення товарів внаслідок порушення митних правил та поміщення їх на тимчасове зберігання до складу митниці.

До відносин оренди складових морського терміналу, в частині що знаходиться у повному господарському віданні Порту, згідно ч.8 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» застосовуються положення вказаного Закону, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про морські порти України». Такою особливістю є передбачена ст.11 Закону України «Про морські порти України» саме безоплатна передача у користування приміщень для організації пункту пропуску через державний кордон України з врахуванням ще й того, що, як вбачається із рішення Південної митниці Міндоходів від 09.12.2013 та доданої до нього план-схеми, склад ХАРД відноситься до зони митного контролю, де здійснюються митні формальності. Одночасно, спеціальної норми стосовно безоплатного утримання та надання безоплатних комунальних послуг орендарю Закон України «Про морські порти України» не містить. Однак, ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає порядок розрахунку орендних платежів за методикою, затвердженою Кабінетом міністрів України.

Так, п.3 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 N786, вказує на те, що до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.

Отже, відповідач зобов'язаний відшкодовувати орендодавцю витрати на утримання складу ХАРД та комунальних платежів щодо цього об'єкту, з врахуванням ще й того, що сторони домовились про це між собою у договорі від 23.05.2011.

Таким чином, правомірною за своєю суттю є вимога Порту про стягнення з Митниці витрат на утримання майна та комунальних витрат, а саме, з постачання електричної енергії, що, фактично понесені Портом.

Однак, при розрахунку суми позову Портом не враховано, що у додатку до договору №34к від 23.05.2011 сторони погодили чітку суму відшкодування витрат балансоутримувача, а також неможливість односторонньої зміни умов договору, що за положеннями ч.1 ст.188 ГК України виключає можливість позивачу самостійно збільшувати розмір відшкодування витрат на утримання. Доказів зміни умов договору щодо сум відшкодування витрат на утримання складу шляхом укладення додаткових угод в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що розрахунок балансоутримувачем відшкодування за період з квітня 2013 року по червень 2014 року має відбуватись згідно з умовами договору №34к від 23.05.2011, а саме, згідно з підписаним сторонами та скріпленим їх печатками додатком до нього, який є його невід'ємною частиною.

Враховуючи викладене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та позиції сторін судова колегія вважає, що господарський суд цілком правомірно відмовив позиву в задоволенні позовних вимог в сумі 130 720,21 грн., у зв'язку з відсутність правових підстав.

Щодо доводів апелянта про те, що норми чинного законодавства, які стосуються забезпечення на безоплатній основі органів доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створення ними належних умов для роботи не розповсюджується на Порт у зв'язку з його реорганізацією, проведеною на підставі Закону України «Про морські порти України», судова колегія зазначає наступне.

Пунктами 1, 11 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про морські порти України» встановлено, що адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об'єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту). Портовий оператор (стивідорна компанія) - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності. Адміністрація морських портів України або власник морського терміналу на безоплатній основі надає у користування приміщення для організації пункту пропуску через державний кордон України, де здійснюються в установленому законодавством порядку прикордонний, митний, санітарно-карантинний та екологічний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Так, з матеріалів справи вбачається, що власником складу ХАРД є держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та він знаходиться на праві повного господарського відання у Порту згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно №865 від 18.08.2008, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8476235 від 27.08.2013, розподільчого балансу на 13.06.2013, акту приймання майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013.

Крім цього, проаналізувавши статті 4, 490, 511 Митного кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що склад ХАРД, який безоплатно орендується відповідачем у позивача, належить до зони митного контролю Південної митниці Міндоходів, на якій митниця здійснює митні формальності, у т.ч. щодо вилучення товарів внаслідок порушення митних правил та поміщення їх на тимчасове зберігання до складу митниці.

Також судова колегія зазначає, що після набрання законної сили рішення господарського суду Одеської області по справі №916/982/13 від 28.08.2013, яким стягнуто з Митниці на користь Порту 29 973,55 грн. заборгованості за Договором №34-к, 1 559,00 грн. пені та 3% річних - 311,80 грн., між сторонами додаток до договору № 34к від 23.05.2011, який передбачає здійснення Митницею щомісячних платежів у розмірі 1 634,76 грн. не змінювався, однак надсилаючи на адресу Митниці рахунки зазначені в позовній заяві, Порт в односторонньому порядку змінював умови договору №34к від 23.05.2011, що не передбачено ч. 1 ст. 525 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.ч.1, 2, 3, 4 ст. 188 ГК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що наведені скаржником у апеляційній скарзі та поясненнях доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2014 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.02.2015 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Савицький Я.Ф.

Шевченко В.В.