Ухвала суду № 42576027, 28.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

28.01.2015

Справа №910/4434/13

За заявою

Приватного підприємства Фірми "Вір’єм"

про

розстрочку виконання рішення

у справі

№910/4434/13

за позовом

Комунального підприємства Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва"

до

Приватного підприємства Фірми "Вір’єм"

про

стягнення 600 724,06 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:

не з'явився;

від відповідача:

не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" (надалі – КП "Дирекція") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства Фірми "Вір’єм" (надалі – ПП "Вір’єм") про стягнення 600 724,06 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2014 р. позовні вимоги Комунального підприємства Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" задоволено повністю та стягнуто з Приватного підприємства Фірми "Вір’єм" заборгованість у розмірі 600 724,06 грн. та судовий збір у розмірі 12 014,48 грн.

31.07.2014 р. на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. у справі №910/4434/13 видано наказ.

13.01.2015 р. до канцелярії суду надійшла заява Приватного підприємства Фірми "Вір’єм" про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. на 36 місяців, а саме з січня 2015 р. по грудень 2017 р. включно, рівними частинами, із щомісячною сплатою 17 020,52 грн.

Заяву про надання розстрочки виконання судового рішення строком на 36 місяців відповідач обґрунтував важким фінансовим становищем підприємства, що унеможливлює повне фактичне виконання зазначеного вище рішення господарського суду. За доводами відповідача надання розстрочки виконання судового рішення надасть йому можливість вжити всіх заходів по його належному та своєчасному виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2015 р. розгляд заяви Приватного підприємства Фірми "Вір’єм" призначено на 28.01.2015 р.

Представники позивача та відповідача, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви, в судове засідання 28.01.2015 р. не з'явились, вимог ухвали суду від 19.01.2015 р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

З огляду на приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких заява про розстрочення виконання рішення розглядається судом у десятиденний строк, господарський суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення заяви, внаслідок чого остання може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка позивача та відповідача у судове засідання 28.01.2015 р. не перешкоджає вирішенню питання про розстрочення виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи заяви, господарський суд встановив.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписом ст. 4-5, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду по справі №910/4434/13, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Проте, всупереч приписам чинного законодавства рішення від 28.05.2014 р. по вказаній справі до теперішнього часу не виконано. Докази зворотнього у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, розстрочити виконання рішення.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з п. 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому, слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписом ст. 43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи положення вказаних вище норм процесуального законодавства, при зверненні до суду з заявою про розстрочку виконання судового рішення заявником повинні бути доведені конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк.

Як вказувалось вище, в обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на відсутність грошових коштів для оплати заборгованості перед Комунальним підприємством Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва".

Однак, жодних доказів, зокрема, банківських виписок, фінансових звітів, тощо на підтвердження своєї позиції заявник не представив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2015 р. заявника було зобов'язано надати докази існування обставин, які ускладнюють виконання рішення суду по справі №910/4434/13.

Проте, незважаючи на приписи ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, а також зміст ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, належних та допустимих у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів відсутності у Приватного підприємства Фірми "Вір’єм" грошових коштів в розмірі, який є достатнім для виконання судового рішення по даній справі в повному обсязі, боржником до матеріалів заяви не додано.

При цьому, надані відповідачем в обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення документи не можуть свідчити про виняткові обставини, що у даному конкретному випадку роблять неможливим виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. по справі №910/4434/13, оскільки не містять будь-яких відомостей про фінансовий стан підприємства відповідача на теперішній час.

Наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду під час розгляду заяви 28.01.2015 р. судом також не встановлено.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, з огляду на те, що вимоги заявника позбавлені належного доказового обґрунтування та правових підстав, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства та позицію Вищого господарського суду України щодо умов, за яких може бути розстрочене виконання судового рішення, суд відмовляє у задоволенні заяви Приватного підприємства Фірми "Вір’єм" про розстрочку виконання судового рішення по справі №910/4434/13.

Суд звертає увагу заявника на те, що Приватне підприємство Фірма "Вір’єм" не позбавлене права та можливості повторно звернутися до господарського суду з клопотанням про розстрочку виконання судового рішення у разі виникнення обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим з наданням належних доказів існування вказаних обставин.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України суд -,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Приватного підприємства Фірми "Вір’єм" про розстрочку виконання рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2014 р. по справі №910/4434/13 строком на 36 місяців, а саме з січня 2015 р. по грудень 2017 р. включно, рівними частинами, із щомісячною сплатою 17 020,52 грн. - відмовити.

Суддя Ю.О. Підченко