Рішення № 42576001, 26.11.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/84/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2014 Справа № 908/4527/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Українське насіння" (юридична адреса: 64032, Харківська область, Кегичівський район, с. Красне; фактична адреса: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізькі лани" (69068, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 88-Б)

про стягнення 108405,32 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: Побийвовк Л.О., довіреність № 1/0301 від 03.02.2014 р.

Від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Українське насіння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізькі лани" про стягнення 108405,32 грн., які складаються з 76496,75 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № С0400060 від 08.11.2011 р., 20434,06 грн. - 54% річних та 11474,51 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.11.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4527/14, присвоєно номер провадження справи 32/84/14, з призначенням судового засідання на 26.11.2014 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 536, 627, 629, 694 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 193, 216, 231, 234 Господарського кодексу України та умовами договору купівлі-продажу № С0400060 від 08.11.2011 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду від 04.11.2014 р. про порушення провадження по даній справі, яка направлялася на адресу відповідача, не повернута органом зв'язку, тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 26.11.2014 року за відсутності представників сторін.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За письмовим клопотанням представника позивача судове засідання велось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 26.11.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

08.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Українське насіння" (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізькі лани" (відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу № С0400060 від 08.11.2011 р. (надалі - договір).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити на умовах даного договору сільськогосподарську продукцію - насіннєвий матеріал в асортименті, іменований надалі товар ( п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2. договору асортименти, ціна, кількість і строк поставки товару обумовлюється сторонами в специфікації на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації № 1 та № 2 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 117648,75 грн., що підтверджується видатковими накладними: № С0400351 від 20.04.2012 р. (на суму 32197,30 грн.), № С0400420 від 27.04.2012 р. (на суму 12360,75 грн.), № С 0400449 від 03.05.2012 р. (на суму 38872,51 грн.), № С0400522 від 11.05.2012 р. (на суму 16117,87 грн.), № С0400575 від 29.05.2012 р. (на суму 18100,32 грн.), та довіреностями на отримання матеріальних цінностей № 109 від 20.04.2012 р., № 111 від 26.04.2012 р., № 118 від 29.05.2012 р. (копії містяться в матеріалах справи).

Зазначена видаткові накладні та довіреності узгоджені сторонами та підтверджує факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи та печатки сторін на вказаних документах.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідно п. 4.2 договору відповідач остаточний розрахунок за поставлений товар здійснює у період з 20 вересня 2012 р. по 15 жовтня 2012 р. включно.

Відповідно до специфікацій № 1 та № 2 сторони узгодили умови оплати: оплата за поставлений товар здійснюється в наступному порядку: Оплату в розмірі 15000 грн. відповідач здійснює в період з 01 серпня 2012 р. до 20 серпня 2012 р. включно. Остаточний розрахунок за поставлений товар у розмірі 90288,00 грн. відповідач здійснює в строк з 20 вересня 2012 р. по 15 жовтня 2012 р. включно.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару не виконав, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 117648,75 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи існування між позивачем та відповідачем взаємних грошових вимог, 06.12.20113 р. сторонами було складено Акт про залік взаємних однорідних вимог, відповідно до якого відповідачу, в рахунок погашення боргу по сплаті за договором купівлі - продажу № 14.11/13 від 14.11.2013 р., було зараховано 41152 грн., сплачених відповідачем на виконання вищезгаданого договору купівлі-продажу.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті за товар відповідно до договору купівлі-продажу № С0400060 від 08.11.2011 р. на момент звернення з позовом до суду складає 76496,75 грн., що підтверджується належним чином оформленим двостороннім актом звірки взаєморозрахунків від 20.09.2011 р.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 76496,75 грн., доказів її погашення не надав та визнав актом звірки існуючий борг, то вимога позивача про стягнення 76496,75 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлена вимога про стягнення з боржника 20434,06 грн. - 30 відсотків річних.

Відповідно до п. 4.5.2. договору, при здійсненні відповідачем оплати після строку, зазначеного в п. 4.2 даного договору відповідач в порядку ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплати відсотки за користування коштами в розмірі 30 % річних від простроченої суми, що підлягає до оплати. Відсотки нараховуються від дня коли товар повинен бути оплачений і до дня його фактичної оплати на суму простроченого платежу за весь період прострочення.

Відповідно до п. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Вимога позивача про стягнення 20434,06 грн. - 30 відсотків річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 76496,75 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 7.1. договору передбачено, що у випадку якщо відповідач не зробить оплату в строки зазначені в даному договорі, він несе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від вартості товару.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що вимога позивача про стягнення 11474,51 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-84 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Українське насіння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізькі лани" про стягнення 108405,32 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізькі лани" (69068, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 88-Б, код ЄДРПОУ 33921029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Українське насіння" (юридична адреса: 64032, Харківська область, Кегичівський район, с. Красне; фактична адреса: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, код ЄДРПОУ 30773793) 76496 (сімдесят шість тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 75 коп. основного боргу, 20434 (двадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 06 коп. - 30 % річних, 11474 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 51 коп. пені та 2168 (дві тисячі сто шістдесят вісім) грн. 11 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "26" листопада 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.