Ухвала суду № 42575962, 28.01.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1607/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Осіпова Ю.В., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Свічкарьова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, третя особа ТОВ «Морська транспортна компанія» про скасування арешту, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області з адміністративним позовом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Морська транспортна компанія», в якому просило скасувати арешт, накладений постановою від 27 лютого 2014 року у виконавчому провадженні №42114062, а також зобов'язати відповідача вчинити дії, спрямовані на зняття арешту, накладеного вказаною постановою.

В обґрунтування позову зазначено, що Банк є іпотекодержателем нерухомого майна третьої особи, яке було передано в іпотеку позивачу для забезпечення виконання зобов'язань інших осіб. У зв'язку із невиконанням останніми своїх зобов'язань перед Банком, він в судовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на таке майно. При оформленні права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, позивач дізнався про те, що спірною постановою відповідач наклав арешт в тому числі і на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, що перешкоджає йому в оформленні свого права власності. Вважає, що у зв'язку із такими обставинами постанова відповідача підлягає скасуванню як така, що порушує його права іпотекодержателя.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року замінено первинного відповідача - відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області на належного відповідача - Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року адміністративний позов ПАТ «Енергобанк» задоволений частково. Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №42114062 від 27 лютого 2014 р. скасовано. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу просив змінити рішення суду першої інстанції, зазначивши у резолютивній частині постанови про скасування арешту на нежитлові будівлі та земельну ділянку, що розташовані за адресою м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, будинок 1б/1, переданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Морська транспортна компанія» в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Енергобанк» за договором іпотеки від 30 грудня 2010 року.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Свічкарьова О.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 грудня 2010 року між позивачем та третьою особою був укладений договір іпотеки (а.с. 10-12), відповідно до якого іпотекодавець (третя особа) передала іпотекодержателю (позивачу) в іпотеку нерухоме майно, визначене у п. 1.2. цього договору.

Одночасно з посвідченням договору іпотеки нотаріус наклав заборону відчуження нерухомого майна, яка була внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 12 зворот, 13).

Рішенням від 27 лютого 2014 року у справі №915/1750/13 за позовом Банку до третьої особи господарський суд Миколаївської області стягнув з третьої особи на користь позивача 23 317 604,40 грн. шляхом визнання права власності Банку в тому числі і на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки (а.с. 18-24, 93-95).

19 лютого 2014 року відповідачем було відкрито виконавче провадження №42114062 з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області №5016/2214/2012(5/88), виданого 26 вересня 2013 року про стягнення з третьої особи на користь Державної екологічної інспекції України у Миколаївській області 3 853 199,19 грн. (а. с. 99).

27 лютого 2014 року ДВС прийняла спірну постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою на все рухоме та нерухоме майно третьої особи накладено арешт (а.с. 98).

14 травня 2014 року Банк звернувся до ДВС із заявою про зняття арешту (а.с. 27). В цій заяві позивач зазначав, що наявність арешту створює перешкоди у користуванні і розпорядженні власним нерухомим майном, оскільки унеможливлює його державну реєстрацію.

Своїм листом від 28 травня 2014 року ДВС зазначило про відсутність підстав для зняття арешту (а.с. 28).

Задовольняючи частково адміністративний позов ПАТ «Енергобанк» суд першої інстанції зазначив про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ПАТ «Енергобанк» щодо скасування арешту на майно, яке перебувало у іпотеці у позивача, оскільки позивач в судовому порядку набув право власності на нерухоме майно, яке арештовано оскарженою постановою ДВС і до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми ст. 54 ч. 3 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач має пріоритетне право на нерухоме майно перед іншими кредиторами, а тому це є підставою для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця.

Проте, колегія суддів не може погодитися з судом першої інстанції з огляду на наступне.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби встановлені ст. 181 КАС України.

Частиною 1 даної статті визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» №3 від 13 грудня 2010 року судами при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Аналогічний порядок звернення до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про зняття арешту з майна передбачено ч. 2 ст. 114 та ст. 152 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегією суддів встановлено, що даний адміністративний позов про скасування постанови про накладення арешту державного виконавця, заявлено у зв'язку із наявністю у позивача пріоритетного права звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами, зокрема Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області, тобто предметом позову у цій справі є спір з іншим кредитором про захист наявного у позивача переважного права звернення стягнення на майно як заставодержателя.

При цьому, право особи на оскарження рішення державного виконавця в адміністративному процесі не є абсолютним, оскільки таке оскарження може здійснюватися лише за умови відсутності іншого встановленого законом порядку судового розгляду рішень, дій чи бездіяльності виконавчої служби, що прямо зазначено у статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України та у пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України.

З огляду на викладені обставини колегія суддів приходить до висновку, що для вирішення спору, що виник між сторонами по справі, встановлено інший порядок судового провадження, оскільки для вирішення питання про зняття арешту з майна необхідно встановити наявність права позивача на заставлене майно шляхом дослідження цивільних правовідносин, які виникли між сторонами за договором іпотеки з урахуванням прав третіх осіб-кредиторів.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями давати оцінку даним цивільним правовідносинам, а тому такі вимоги підлягають розгляду в рамках окремого судового процесу, що є підставою для закриття провадження у даній справі.

Такої правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях від 21.05.2014 року та від 04.06.2014 року по аналогічним справам №К/800/35345/13, №К/9991/59047/12, №К/9991/39524/12.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення із закриттям провадження у справі відповідно до ст. 203 КАС України.

Відтак, апеляційна скарга Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року - скасувати та закрити провадження у справі. Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя Ю.В.Осіпов

Суддя О.В.Яковлєв