Ухвала суду № 42575696, 28.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 р.Справа № 621/3508/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 23.12.2014р. по справі № 621/3508/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області

про оскарження протизаконних дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити перерахунок та виплату пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

09.12.2014 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, в якому просив:

- визнати дії відповідача протиправними;

- зобов'язати відповідача - управління Пенсійною фонду України в Зміївському районі Харківській області, починаючи з 01 січня 2014 року провести перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: установити державну пенсію в розмірі не нижче ніж 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, а також проводити відповідні виплати.

Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 23.12.2014 року по справі №621/3508/14-а адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про оскарження протизаконних дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити перерахунок та виплату пенсії - задоволено частково.

Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області щодо нарахування основної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в розмірі меншому 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі меншому 75% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року - протиправними.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", провести відповідні виплати за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Зміївського районного суду Харківської області від 23.12.2014 року по справі №621/3508/14-а та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, також подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу та змінити постанову Зміївського районного суду Харківської області від 23.12.2014 року по справі №621/3508/14-а (провадження № 2-а/621/99/14) шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частини постанови кінцевої дати періоду, за який пенсія позивача підлягає перерахунку ( 02.08.2014 року).

В обґрунтування вимог апеляційних скарг сторони зазначили, що при вирішенні питання по суті були невірно застосовані норми матеріального права та чинного пенсійного законодавства.

Колегія суддів відповідно ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є інвалідом II групи, що підтверджується копіями посвідчення НОМЕР_1, вкладкою НОМЕР_2 та довідками МСЕК.

Позивач звернувся із заявою до Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі з проханням перерахунку йому пенсій (основної державної та додаткової ) відповідно до ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідач відмовив позивачу у перерахунку зазначених пенсій, посилаючись на відсутність підстав для цього та правомірність здійснення управлінням розрахунку.

Не погодившись із вищезазначеною відмовою відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом .

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з необхідності зобов'язати відповідача здійснити перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54, ст. 67 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеного ст. 28 ЗУ " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року по другій групі інвалідності, з урахуванням фактично виплачених сум.

Також судом зазначено, що при визначенні розміру пенсій позивачу, застосуванню підлягають ст. 50 та ч. 4 ст. 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням визначення поняття мінімальної пенсії за віком частиною 1 ст. 28 ЗУ " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не постанови Кабінету Міністрів України.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та частковому задоволенні адміністративного позову.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 09.12.2014 року із вимогами до Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі щодо захисту його порушених прав на отримання основної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що мали місце з 01.01.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Слід відмітити, що як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача в частині нарахування та виплати основної та додаткової пенсії відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, починаючи з 01.01.2014 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії позивач був обізнаний про порушення його прав та мав змогу звернутись до суду за їх захистом.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом, період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку, починаючи з 09.06.2014 року.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на пропущення позивачем строку звернення до суду та безпідставно, з порушенням норм процесуального права, незважаючи на відсутність належних доказів поважності пропуску позивачем строку звернення до суду, поновив строк звернення до суду та задовольнив позовні вимоги за період з 01.01.2014 року по 08.06.2014 року.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (ст.100 КАС України).

Оскільки позивачем до судів першої та апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до суду з позовом про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та провести відповідні виплати державної та додаткової пенсій з 01.01.2014 року по 08.06.2014 року, а колегією суддів апеляційного суду не знайдено підстав для поновлення такого строку, висновок суду про поновлення строку звернення до суду з 01.01.2014 року по 08.06.2014 року є помилковим.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.

Таким чином постанова Зміївського районного суду Харківської області від 23.12.2014 року по справі № 621/3508/14-а в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій, зобов'язання провести перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01.01.2014 року по 08.06.2014 року підлягає скасуванню, а позов в зазначеній частині - залишенню без розгляду.

Щодо позовних вимог про визнання дій неправомірними, зобов`язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 09.06.2014 року по 02.08.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 54 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам IІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Колегія суддів зазначає, що положеннями Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не було передбачено обмежень щодо застосування ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у період з 09.06.2014 року по 02.08.2014 року має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Посилання відповідача на той факт, що пенсія позивачу у спірний період була проведена та виплачена у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки застосування зазначених постанов було розраховано на бюджетний період 2012, 2013 бюджетних роках, а тому у період з 09.06.2014 року вказана постанова застосуванню не підлягала.

Крім того слід вказати, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві в період з 09.06.2014 року по 02.08.2014 року застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не вищевказана постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.

При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону № 796-ХІІ є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховується, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Стосовно вимог апеляційної скарги позивача про зміну постанови Зміївського районного суду Харківської області від 23.12.2014 року по справі №621/3508/14-а (провадження № 2-а/621/99/14) шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частини постанови кінцевої дати періоду, за який пенсія позивача підлягає перерахунку, а саме 02.08.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

ЗУ "Про внесення змін до ЗУ "Про внесення змін до ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 року, який набрав чинності 03.08.2014 року, доповнено Розділ "Прикінцеві положення" ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 рік" пунктом 6-7, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів зазначає, що з урахуванням внесених змін у Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", які набрали чинності 3 серпня 2014 року, починаючи з цієї дати до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", а тому з 03.08.2014 року позивач не має права на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.

Керуючись ст. 155, ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області - задовольнити частково.

Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 23.12.2014 року по справі № 621/3508/14-а скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 року по 08.06.2014 року.

Адміністративній позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 року по 08.06.2014 року - залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Зміївського районного суду Харківської області від 23.12.2014 року по справі № 621/3508/14-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.