Постанова № 42575530, 02.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р. Справа№ 910/18341/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Красовський І.В. (довіреність №1137 від 16.05.2014 р.)

від відповідача - Полуніна Л.А. (договір про надання правової допомоги №09/2014 від 10.09.2014 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Шполатехагро»

на рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р.

у справі №910/18341/14 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Коссад Семанс (Caussade Semences), акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою

до Приватного акціонерного товариства «Шполатехагро»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Коссад Семанс (Caussade Semences), акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Шполатехагро» про стягнення з відповідача загальної заборгованості в сумі 2316368,84 Євро, включаючи: 1877567,80 Євро основної заборгованості за договором купівлі-продажу №CSDCTA 071109 від 30.01.2008 р. та договором купівлі-продажу №CSDCTA 100215 від 15.02.2010 р., 269819,94 Євро штрафних санкцій за договором купівлі-продажу №CSDCTA 100215 від 15.02.2010 р., 161891,96 Євро за прострочення грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України за договором купівлі-продажу №CSDCTA 100215 від 15.02.2010 р., 7089,14 Євро за прострочення грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України за договором купівлі-продажу №CSDCTA 071109 від 30.01.2008 р.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача загальну заборгованість в сумі 2198495,95 Євро (що становить 36510422,25 грн. за офіційним курсом НБУ (16,607) станом на 21.10.2014 р.), включаючи: 1772980,60 Євро основної заборгованості за договором купівлі-продажу №CSDCTA 071109 від 30.01.2008 р., 265947,09 Євро штрафних санкцій за договором купівлі-продажу №CSDCTA 100215 від 15.02.2010 р., 159568,26 Євро за прострочення грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України за договором купівлі-продажу №CSDCTA 100215 від 15.02.2010 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 1772980,60 Євро, 265947,09 Євро штраф, 159568,86 Євро 3% річних та 73080,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між позивачем та відповідачем були укладені договори № CSDCTA 071109 від 30.01.2008 р. та № CSDCTA 100215 від 15.02.2010 р., щодо купівлі-продажу насіння.

Відповідно до умов вказаних договорів, позивач зобов'язувався продати посівне насіння кукурудзи та соняшника на умовах СІР Шпола, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити насіння.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу насіння на суму 5583308,60 Євро, яке було прийнято відповідачем.

Разом з тим, відповідачем в порушення умов договорів не було сплачено кошти за отриманий товар, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1877567,80 Євро.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо оплати товару відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 1877567,80 грн.

Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності. На думку відповідача, строк позовної давності за вимогами щодо оплати товару, поставленого відповідачу на підставі договору купівлі-продажу 2010 року, сплив.

Проте, апеляційний господарськицй суд не може погодитись із таким твердженням, оскільки перебіг строку позовної давності за договором купівлі-продажу від 15.02.2010 р. був перерваний 12.03.2014 р. внаслідок вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу.

Зокрема, 12.03.2014 р. відповідач звернувся до позивача із пропозицією укласти додаткову угоду до договорів купівлі-продажу, відповідно до умов якої відповідач визнавав свою заборгованість перед позивачем в сумі 78768,20 Євро за договором купівлі-продажу від 30.01.2008 року та в сумі 1798799,60 Євро за договором купівлі-продажу 15.02.2010 року. Пропозиція щодо укладення додаткової угоди була вчинена шляхом підписання діючим директором відповідача оригінальних примірників додаткової угоди, датованої 03.03.2014 р., та їх передачі за актом від 12.03.2014 р. позивачу для подальшого розгляду та підписання.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сам факт звернення відповідача із пропозицією підписання додаткової угоди, в якій зокрема йшлося про визнання заборгованості, є дією спрямованою на визнання боргу та є достатньою для переривання строку позовної давності на підставі ч. 1 ст. 264 ЦК України, незалежно від набуття додатковою угодою юридичної чинності.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи викладене, строк позовної давності за вимогами щодо сплати заборгованості за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2010 р. був перерваний 12.03.2014 р. та має обчислюватися щодо кожної партії товару окремо.

Таким чином, строк позовної давності за вимогами щодо стягнення заборгованості в сумі 1772980,60 Євро за товар (без урахування штрафних санкцій) поставлений на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2010 р., як зазначено вище, був перерваний 12.03.2014 р. та спливає тільки 12.03.2017 р.

В той же час, що стосується заборгованості в сумі 78768,20 Євро, яка виникла у зв'язку із поставкою товару за договором купівлі-продажу від 30.01.2008 року та заборгованості в сумі 25819,00 Євро за договором купівлі-продажу 15.02.2010 року в частині поставки товару відповідно до митної декларації № 400272, позивач погодився, що строк позовної давності щодо вказаних вимог сплив. Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено, що в цій частині позовні вимоги підлягають зменшенню.

На думку відповідача, отримання позивачем пропозиції щодо укладення додаткової угоди до договорів купівлі-продажу не може вважатися діями, що свідчать про визнання заборгованості, оскільки директор, який звернувся із такою пропозицією та підписав додаткову угоду від імені відповідача, діяв із перевищенням повноважень.

Посилання відповідача на відсутність у директора належних повноважень на підписання додаткової угоди, не впливає на факт переривання строку позовної давності та оцінюється апеляційним господарським судом критично, оскільки позивач не знав та не міг знати про обмеження повноважень директора. Позивач вважав, що директор має всі належні повноваження на підписання додаткової угоди, що підтверджувалось наступним.

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди, покупець володіє необхідними повноваженнями стосовно укладення і виконання своїх зобов'язань за даною додатковою угодою.

На момент підписання додаткової угоди 03.03.2014р., за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, директор, Пономаренко Л.І., була зазначена особою, яка уповноважена представляти ПрАТ «Шполатехагро» у правовідносинах з третіми особами та вчиняти юридичні дії від імені товариства без довіреності, у тому числі підписувати договори.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 1772980,60 Євро є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 159568,26 Євро за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 159568,26 грн. 3% річних є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 265947,09 Євро штрафних санкцій, а саме штрафу, встановленого п. 10 договору, колегія суддів зазначає наступне.

В п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і , відтак, не може вважатись перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

З урахуванням обставин справи та приписів вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ, колегія суддів не погоджужться з висновком суду пешої інстанції та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 265947,09 Євро є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шполатехагро» задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. у справі №910/18341/14 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шполатехагро» (20600, Черкаська обл., Шполянський район, місто Шпола, вул. Лебединська, буд. 131; код ЄДРПОУ 32715534) на користь Коссад Семанс (Caussade Semences) (акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою, створеного відповідно до законодавства республіки Франція, зареєстрованого в торговому реєстрі товариств м. Монтобан за номером В 846 050 052, місцезнаходження: Індустріальна Зона де Мо, 82300, Коссад, Франція) основний борг в сумі 1772980,60 (один мільйон сімсот сімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят) Євро, 159568,86 (сто п'ятдесят девять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) Євро - 3 % річних та 64687 (шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 26 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Коссад Семанс (Caussade Semences) (акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою, створеного відповідно до законодавства республіки Франція, зареєстрованого в торговому реєстрі товариств м. Монтобан за номером В 846 050 052, місцезнаходження: Індустріальна Зона де Мо, 82300, Коссад, Франція) на користь Приватного акціонерного товариства «Шполатехагро» (20600, Черкаська обл., Шполянський район, місто Шпола, вул. Лебединська, буд. 131; код ЄДРПОУ 32715534) 4207 (чотири тисячі двісті сім) грн. 85 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/18341/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун