Ухвала суду № 42575424, 22.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 р.Справа № 820/15649/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача Білоконь О.Ю.

представника відповідача Черніченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2014р. по справі № 820/15649/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ УКРАЇНА"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КТ Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.08.2014 року № 0000163901 та № 0000153901.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про завищення підприємством у перевіряємий період витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також заниження податку на додану вартість у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів - ТОВ " ПРОДМАРКЕТ 2012", ТОВ "НЕОПРОМТРЕЙДИНГ", ТОВ" ТВ ТРАНС", ТОВ"ДЕЛЬТА КЛ", ТОВ" ДІМАЛС ЛТД", ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "СТИРОПЛЕН", ТОВ "АЛКЕСТ ГРУП", ТОВ" ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012", ТОВ "ПК УНІТЕК", ТОВ "ЕПРО-ДІВАЙС", ТОВ "ТРУ КАМ" має ознаки фіктивності. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.14 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ Україна" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000163901 від 29.08.2014 року та № 0000153901 від 29.08.2014 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "КТ Україна" пройшло передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 05.03.2013року, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ № 845954 та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Спеціалізованій ДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 19.06.2014 року по 07.08.2014 року співробітниками Спеціалізованої ДПІ проведено документальну планову перевірку ТОВ "КТ Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012року по 31.12.2013року, за наслідками якої складено Акт № 242/28-09-39-01-03/37682336 від 14.08.2014року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

- п.п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, п.137.1, п. 137.16 ст. 137, п. 153.5 ст. 153, пп.138.1. п. 138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст. 138, ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на суму 7230371,00грн.;

- пп. 192.1.1, пп.192.1.2, п.192.1, п. 192.3 п.192.3, п. 198.1, п.198.2 п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п. 201.6, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1298614грн.;

- п. 239 ст. 239 ПК України, внаслідок чого встановлено порушення розрахунку за першу реєстрацію транспортних засобів за 2012рік по терміну подання до 30.07.2012року, фактично розрахунок надано 25.09.2012року.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" № 0000163901 від 29.08.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 9037963,75грн.;

- форми "Р" № 0000153901 від 29.08.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1947921,00грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 29.08.2014 року № 0000163901 та № 0000153901 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій з контрагентами ТОВ " ПРОДМАРКЕТ 2012", ТОВ "НЕОПРОМТРЕЙДИНГ", ТОВ" ТВ ТРАНС", ТОВ"ДЕЛЬТА КЛ", ТОВ" ДІМАЛС ЛТД", ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "СТИРОПЛЕН", ТОВ "АЛКЕСТ ГРУП", ТОВ" ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012", ТОВ "ПК УНІТЕК", ТОВ "ЕПРО-ДІВАЙС", ТОВ "ТРУ КАМ.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність перевірки під час розгляду даної справи висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "КТ Україна", у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ " ПРОДМАРКЕТ 2012", ТОВ "НЕОПРОМТРЕЙДИНГ", ТОВ" ТВ ТРАНС", ТОВ"ДЕЛЬТА КЛ", ТОВ" ДІМАЛС ЛТД", ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "СТИРОПЛЕН", ТОВ "АЛКЕСТ ГРУП", ТОВ" ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012", ТОВ "ПК УНІТЕК", ТОВ "ЕПРО-ДІВАЙС", ТОВ "ТРУ КАМ", щодо діяльності з якими у контролюючого органу виникли зауваження (т.1. а.с. 30-31).

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч.2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що основними видами діяльності, які здійснював позивач у перевіряємий період, були Неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19), Ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання (код КВЕД 95.22), Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.19).

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркет 2012".

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній матеріалами, між ТОВ "КТ Україна" та ТОВ "Продмаркет 2012" укладено договір купівлі-продажу № 15/15 від 15.05.2013року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ "Продмаркет 2012" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т.3 а.с 125, 140-143, 152, 167-169, 176-177, 189-191, 200-202, 206, 213, 217), що були також відображені бухгалтерською проводкою Дт 311Кт361, що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору, позивач надав до суду відповідні видаткові (т. 3 а.с. 123, 129, 138-139, 147-148, 151, 157-158, 161, 165-166, 172, 175, 181, 186-187, 194, 198-199, 205, 210-211та податкові накладні (т.3 а.с. 122, 126-128, 130-137, 144-146, 149, 153-156, 159-160, 162-164, 170-171, 173-174, 178-180, 182-185, 192-193, 195-197, 203-204, 207209, 214216а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т.3 а.с 124, 188, 212).

Як вбачається з матеріалів справи, видача товару Покупцеві проводилась зі складу Продавця, який перебуває у платному користуванні ТОВ "КТ Україна" (Продавець) на підставі договору оренди № 06/01/12 від 01.01.2012року та договору суборенди нежитлового приміщення № 03/01/12 від 01.01.2012року, реальність виконання яких підтверджується наданими позивачем відповідними актами прийому-передачі нежитлових приміщень. Вказані обставини підтверджуються контролюючим органом в акті перевірки (т 1, а.с 34) та водночас суперечить висновку перевіряючого про відсутність у позивача складських приміщень ( т.1. а.с. 79).

Також, між ТОВ "Продмаркет 2012" (Продавець) та ТОВ "КТ Україна" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1/06/13 від 03.06.2013року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "Продмаркет 2012" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ "КТ Україна" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т.3 а.с 13-27), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору, позивач надав до суду відповідні видаткові ( т.2 а.с.162-165, 171-207, 219-227, 239-246, т. 3 а.с. 28-40, 58-69, 85-92, 103-108) та податкові накладні (т.2 а.с 168-170, 210-218, 230-238, т. 3 а.с. 1-12, 43-57, 72-84, 95-102. 111-119) ТТН (т.2 а.с. 166-167, 208-209, 228-229, 247-248. т.3 а.с. 41-42, 70-71, 93-94, 109-110) а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т.3 а.с 124, 188, 212).

Посилання відповідача на не надання підприємством під час перевірки податковому органу документів, є недоцільним, оскільки таке право, а не обов'язок, виникає у платника податку, коли посадова особа контролючого органу, яка здійснює перевірку відмовляється від врахування документів, наданих платником податків.

Також колегія суддів зазначає, що форма та зміст документів первинної бухгалтерської звітності, наданих суду на підтвердження виконання договору поставки, відповідають вимогам закону і свідчать про реальність операцій проведених договірними сторонами. Зокрема, податкові накладні, що в силу приписів податкового закону є підставою для формування податкового кредиту, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "НЕОПРОМТРЕЙДИНГ".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ "НЕОПРОМТРЕЙДИНГ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 12/13 від 24.01.2013року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ "НЕОПРОМТРЕЙДИНГ" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується податковим органом, розрахунок по договору № 12/13 від 24.01.2013року проведено шляхом взаємозаліку, відповідно до договору відступлення права вимоги № 1/13 від 25.02.2013року, відповідно до умов якого ТОВ "КТ УКРАЇНА"( Первісний кредитор)та Приватне підприємство "Сузір'я Альпіон" (Новий кредитор), на підставі глави 47 Цивільного кодексу України з метою уступки права вимоги за Договором купівлі-продажу №12/13 від 24.01.2013р., укладеним між Первісним Кредитором і Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕОПРОМТРЕЙДИНГ" (Боржником).

Згідно п.1 Договору № 1/13 від 25.02.2013року, первісний кредитор уступає Новому кредитору дійсні вимоги, зазначені у п. 2 вказаного Договору № 1/13 від 25.02.2013року, а Новий кредитор стає кредитором за вказаним Договором № 12/13 від 24.01.2013року.

Дійсність права вимоги, що передається за Договором № 1/13 від 25.02.2013року засвідчується видатковими накладними. (п.4 Договору).

Також, між ТОВ "ЕНЕРГОСТРОЙ" (Новий боржник), ТОВ"НЕОІГРОМТРЕЙДИНГ" (Первісний боржник) та ТОВ "КТ УКРАЇНА" (Кредитор), укладено Договір про переведення боргу № 1/07/13 від 02.07.2013року, який регулює відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору купівлі-продажу №12/13 від 24.01.2013року, укладеного між Первісним боржником та Кредитором .

Відповідно до п. 1 Договору № 1/07/13 від 02.07.2013року, Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 1177100 грн. 00 коп., що виник на підставі п. 6.1 договору №12/13 від 24.01.2013року.

На підтвердження реальності виконання договору №12/13 від 24.01.2013року , позивачем долучені до матеріалів справи відповідні податкові (т.4 а.с. 2-3, 5-6, 10-12, 14-15, 17-19, 21-28, 33-35, 37-39), видаткові накладні (т.4 а.с. 4, 7, 13, 16, 20, 29, 36, 40), а також довіреності на отримання ТМЦ (т. 4 а.с. 8, 32, 41).

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Дельта КЛ".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ " Дельта КЛ" укладено договір купівлі-продажу № 51/13 від 11.03.2013року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ "Дельта КЛ" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується податковим органом, розрахунок по договору № 51/13 від 11.03.2013року проведено шляхом взаємозаліку, відповідно до договору відступлення права вимоги № 3/13 від 18.03.2013року, відповідно до умов якого ТОВ "КТ УКРАЇНА"( Первісний кредитор) та ТОВ "АКВІТА ЛТД ЮНІОН" (Новий кредитор), на підставі глави 47 Цивільного кодексу України з метою уступки права вимоги за Договором купівлі-продажу № 51/13 від 11.03.2013року, укладеним між Первісним Кредитором і ТОВ "Дельта КЛ" (Боржником).

Згідно п.1 Договору № 3/13 від 18.03.2013року, первісний кредитор уступає Новому кредитору дійсні вимоги, зазначені у п. 2 вказаного Договору, а Новий кредитор стає кредитором за вказаним Договором № 51/13 від 11.03.2013року.

Дійсність права вимоги, що передається за Договором № 3/13 від 18.03.2013року засвідчується видатковими накладними. (п.4 Договору).

На підтвердження реальності виконання договору № 51/13 від 11.03.2013року, позивачем долучені до матеріалів справи відповідні податкові (т. 4 а.с. 189-192, 196-201, 205-208), видаткові накладні (т.4 а.с. 186-187, 193-195, 202-203), а також довіреності на отримання ТМЦ (т. 4 а.с. 188, 204).

Щодо взаємовідносин з ТОВ "ДІМАЛС ЛТД".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ " ДІМАС ЛТД" укладено договір купівлі-продажу № 212/13 від 13.08.2013року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ " ДІМАС ЛТД" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т.4 а.с.220, 225, 234), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 212/13 від 13.08.2013року, позивач надав до суду відповідні видаткові (т.4 а.с. 213, 218, 223, 228, 232) та податкові накладні (т.4 а.с. 211-212, 216-217, 221-222, 226, 230-231)а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т.4 а.с. 214-215, 219, 224, 229, 233).

Щодо взаємовідносин з ТОВ " Будівельний центр "Спектр".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ "Будівельний центр "Спектр" укладено договір купівлі-продажу № 235/13 від 11.09.2013року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ " Будівельний центр "Спектр" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т. 4, а.с. 249, т.5 а.с. 12, 17-18, 35, 40, 45, 55, 62, 66, 74), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 235/13 від 11.09.2013року, позивач надав до суду відповідні видаткові (т. 4 а.с. 237-238, 243-244, т. 5 а.с. 1-2, 8, 13, 23, 25, 27, 31, 36, 41, 46, 51, 56, 63, 67, 71) та податкові накладні (т.4. а.с 240-242, 246-248, т. 5 а.с. 4-7, 10-11, 15-16, 19-22, 29-30, 33-34, 37-39, 43-44, 48-50, 53-54, 59-61, 64-65, 69-70, 72-73), а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т.4 а.с. 239, 245, т. 5, а.с. 3, 9, 14, 24, 26, 28, 32, 42, 47, 52, 57-58, 68).

Щодо взаємовідносин з ТОВ " Торговий дім " Стироплен".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ " Торговий дім " Стироплен" укладено договір купівлі-продажу № 840/12 від 25.09.2012року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ " Торговий дім " Стироплен". (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т. 5 а.с. 86, 95, 101, 110), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 840/12 від 25.09.2012року, позивач надав до суду відповідні видаткові ( т.5 а.с. 79, 84, 89, 93, 99, 104, 108) та податкові накладні (т. 5 а.с. 77-78, 81-83, 87-88, 91-92, 96-98, 102-103, 106-107), а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т.5 а.с. 80, 85, 90, 94, 100, 105, 109).

Щодо взаємовідносин з ТОВ " Алкест груп".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ "Алкест груп" укладено договір купівлі-продажу № 839/12 від 25.09.2012року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ " Алкест груп". (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т. 5 а.с. 119, 124), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 839/12 від 25.09.2012року, позивач надав до суду відповідні видаткові (т. 5 а.с. 116-117, 122) та податкові накладні (т. 5 а.с. 113-115, 120-121), а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т. 5 а.с. 118, 123).

Щодо взаємовідносин з ТОВ " Престиж строй 2012".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ "Престиж строй 2012" укладено договір купівлі-продажу № 776/12 від 02.08.2012року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ " Престиж строй 2012" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т. 5 а.с. 132, 141-142, 153,161-163, 173-176, 182-183, 188, 197-200, 208, 213-214), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 776/12 від 02.08.2012року, позивач надав до суду відповідні видаткові (т. 5 а.с. 130, 136, 140, 147-148, 152, 157, 160, 166, 169, 172, 180, 187, 192, 196, 203, 206, 211) та податкові накладні (т.5 а.с. 127-129, 133-135, 137-139, 143-146, 150-151, 154-156, 158-159, 164-165, 167-168, 170-171, 177-179, 184-186, 189-191, 193-195, 201-202, 204-205, 209-210), а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т.5. а.с. 131, 149, 181, 207, 212).

Щодо взаємовідносин з ТОВ "ТРУ КАМ".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ "ТРУ КАМ"" укладено договір купівлі-продажу № 50/13 від 11.03.2013року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ "ТРУ КАМ" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується податковим органом, розрахунок по договору № 50/13 від 11.03.2013року проведено шляхом взаємозаліку, відповідно до договору відступлення права вимоги № 4/13 від 25.03.2013року, відповідно до умов якого ТОВ "КТ УКРАЇНА"( Первісний кредитор)та ТОВ " Д.Т.Р. ТРЕЙД НОВА" (Новий кредитор), на підставі глави 47 Цивільного кодексу України з метою уступки права вимоги за Договором купівлі-продажу № 50/13 від 11.03.2013року, укладеним між Первісним Кредитором і ТОВ "ТРУ КАМ"(Боржником).

Згідно п.1 Договору № 4/13 від 25.03.2013року, первісний кредитор уступає Новому кредитору дійсні вимоги, зазначені у п. 2 вказаного Договору, а Новий кредитор стає кредитором за вказаним Договором № 50/13 від 11.03.2013року.

Дійсність права вимоги, що передається за Договором № 3/13 від 18.03.2013року засвідчується видатковими накладними. (п.4 Договору).

На підтвердження реальності виконання договору № 50/13 від 11.03.2013року, позивачем долучені до матеріалів справи відповідні податкові (т. 6 а.с. 245в-247а), видаткові накладні (т. 6 а.с. 245-245а, 248-249), а також довіреності на отримання ТМЦ (т. 6 а.с. 245б, 250) .

Щодо взаємовідносин з ТОВ " ПК УНІТЕК".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ " ПК УНІТЕК" укладено договір купівлі-продажу № 123/13 від 15.05.2013року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ " ПК УНІТЕК"(Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т. 5 а.с. 220, 231, 236-237, т.6 а.с. 17, 27, 37, 45, 57, 50), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 123/13 від 15.05.2013року, позивач надав до суду відповідні видаткові (т. 5 а.с.219, 223, 229, т.6 а.с. 5-6, 14-16, 22-23, 26, 31, 35, 40, 43, 48-49, 53, 56) та податкові накладні (т. 5 а.с. 217-218, 211-222, 224-228, 232-235, т. 6 а.с. 1-4, 8-13, 18-21, 24-25, 28-30, 32-34, 36, 38-39, 41-42, 46-47, 51-52, 54-55), а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т. 5 а.с. 230, т. 6 а.с. 36, 44).

Щодо взаємовідносин з ТОВ " ЕПРО -ДІВАЙС".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ " ЕПРО -ДІВАЙС" укладено договір купівлі-продажу № 806/12 від 27.08.2012року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ " ЕПРО - ДІВАЙС" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення ( т. 6 а.с. 66, 72, 82, 87, 95-96, 103, 107-108, 113, 117, 122-123, 127, 129, 136-137, 141, 144, 148, 157-159, 166, 177, 187, 191, 197-198, 204-205, 209, 213, 218, 226, 230в, 232б-232в, 234, 236, 237, 240-240а, 241-241б, 243а244), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 806/12 від 27.08.2012року, позивач надав до суду відповідні видаткові (т.6 а.с. 60-61, 67, 69, 73, 78, 83, 88, 92, 97, 100, 104, 109, 114, 124, 130-131, 146, 149, 154, 160-16, 167-168, 173, 180-182. 188, 192-193, 199, 206, 210, 214, 219-220, 227-228, 231-231а, 233, 234а-234б, 236а, 237а, 238б- 238в, 241в-242а) та податкові накладні (т.6 а.с. 63-64, 68, 70-71, 75-77, 79-81, 85-86, 90-91, 93-94, 98-99, 102, 105-106, 111-112, 115-116, 118, 120-121, 125-126, 132-135, 138-140, 142-143, 145, 151-153, 155-156, 162-165, 169-172, 174-176, 178-179, 183-186, 189-190, 194-196, 201-203, 207-208, 211-212, 216-217, 221-225, 229-230б, 231б-232а, 233б-233в, 235235в, 236б-236в, 237в-238а, 239-239в, 240б-240в, 242б-243), а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т.6 а.с. 62, 74, 84, 89, 101, 110, 119, 147, 150, 200, 215, 233а, 234в, 237б).

Щодо взаємовідносин з ТОВ " ТВ Транс".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "КТ Україна" (Продавець) та ТОВ " ТВ Транс" укладено договір купівлі-продажу № 774/12 від 31.07.2012року, відповідно до умов п.1.1. якого ТОВ "КТ Україна" (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ " ТВ Транс" (Покупець) товар (партію товару), а Покупець в порядку і на умовах договору зобов`язується прийняти і оплатити товар. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід`ємними додатками до договору. (п.1.2-1.3 Договору).

Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.(п.2.3 Договору).

На підтвердження факту оплати вартості ТМЦ позивачем було надано та долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення (т.4 а. с 48-49, 55, 62,70-71,76-78, 84-85, 93-94, 111-113, 125-128, 133-134, 139-140, 145, 149, 155, 162, 168-169, 173, 181-182), що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Згідно п. 2.4 Договору, доставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Відповідно до приписів п. 4.1 Договору, прийом-передача товару здійснюється відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням вимог, встановлених Договором.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 774/12 від 31.07.2012року, позивач надав до суду відповідні видаткові (т. 4, а.с. 44, 50, 52, 56-57, 63, 67, 72-73, 79, 86, 89, 95, 98, 103, 107, 114-115, 120-121, 129, 135, 141, 146, 150, 156, 159,163, 170, 174, 177) та податкові накладні (т.4 а.с. 46-47, 51, 53-54, 59-61, 64-66, 68-69, 74-75, 81-83, 87-88, 90-92, 96-97, 99-102, 104-106, 107-110, 117-119, 122-124, 131-132, 137-138, 143-144, 147-148, 152-154, 157-158, 160-161, 165-167, 171-172, 175-176, 179-180), а також копії відповідних довіреностей на отримання ТМЦ (т. 4. а.с. 45, 58, 80, 116, 130, 136, 142, 151, 164, 178).

Також позивач зазначив, що ТМЦ поставлялись на територію складських приміщень, що належать ТОВ "КИЇВЛОГІСТИКГРУПП" та ТОВ" УКРЛОГІСТИКГРУП", що підтверджується договорами складського зберігання № 1/11 від 12.12. 2011року та № 1/11 від 12.12.2011року відповідно, реальніссть виконання яких підтверджується відповідними актами надання послуг, актами прийому-передачі наданих послуг( т.8 а.с.73-117).

Щодо посилань відповідача на відсутність необхідного кваліфікованого персоналу в підприємства, то позивач, на спростування вказаної позиції контролюючого органу, надав роздруківки штатного розпису ТОВ "КТ Україна".

Доказів того, що отриманий від вищезазначених контрагентів товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган в ході перевірки встановив, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ "КТ Україна" станом на 01.02.2013року обліковувалась заборгованість по рахунку 631 по ПП "Сузір`я Альпіон" за поставлені товари народного споживання. Відповідно до договору відступлення права вимоги між позивачем та ПП "Сузір`я Альпіон" проведено операцію взаємозаліку. Таким чином, на думку перевіряючого, ТОВ "КТ Україна" в рахунок оплати за передане право вимоги боргу від ПП "Сузір`я Альпіон" отримано активи-товари. Отже, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "КТ Укрїна" в порушення п. 135.1 ст.135, п. 153.5 ст. 153 ПК України занижено інші доходи.

Відповідно до пп. 14.1.255. п. 14.1. ст. 14 ПК України, відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Посилання податкового органу на норми пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, за якими до складу валових витрат не включаються суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього такого Кодексу є безпідставним, оскільки зазначена норма регулює порядок формування валових витрат саме при придбанні товарів (робіт, послуг) та є загальною.

Позивачем здійснювались операції з відчуження права вимоги. Оподаткування таких операції регламентовано спеціальною нормою по відношенню до ст. 139 ПК України - п. 153.5 ст. 153 ПК України.

Згідно до п. 153.5 ст. 153 ПК України, визначено, що з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами. При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається.

У зазначеній статті, на думку суду, законодавець розмежовує відступлення права товарної та грошової вимоги, яка уступається новому кредитору.

Частина перша абзацу другого наведеної норми регламентує відступлення товарної вимоги, тобто вимоги про необхідність поставки певних товарів (робіт, послуг) та вказує на необхідність включення до витрат договірної (контрактної) вартості таких товарів.

У той же час, друга частина регламентує саме відступлення грошових вимог, тобто вимоги про повернення коштів - саме тому в цьому випадку витрати формуються у розмірі фактичної заборгованості, яка відступається.

Крім того, застосована позивачем методика обчислення валових витрат (віднесення всієї суми переданої заборгованості до їх складу) кореспондує із формуванням позивачем доходів від такої операції відповідно до п. 153.5 ст. 153 ПК України. Адже до складу доходів за ті ж самі періоди включена вся сума урегульованої заборгованості. І в даному випадку податковий орган не виокремлює з їх складу так званий "внутрішній ПДВ" та не встановлює завищення отриманих позивачем доходів у рядку 03 Декларації "Інші доходи".

Згідно із абз. 2 пп. 196.1.5. п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Як наслідок, операції з відступлення права вимоги не є операціями з придбання та/або виготовлення товарів/послуг, необоротних активів, оскільки з огляду на зміст пп. 196.1.5. п. 196.1 ст. 196 ПК України, такі операції передбачають торгівлю борговими зобов'язаннями, а тому не можуть бути базою для оподатковування податком на додану вартість.

Відтак, до складу суми відступлених прав вимоги виконання грошових зобов'язань суми ПДВ не включаються, а підстави для формування будь-яких зобов'язань з податку на додану вартість за такими операціями у платника податків не виникають. Тому, висновки акту перевірки про заниження задекларованих показників у рядку "Інші доходи" є необґрунтованими.

Стосовно посилань ДПІ на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. А відтак слід надати відповідну правову оцінку обставин справи про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту за спірними операціями та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування з податку на додану вартість.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі оформлення чи не оформлення товарно-транспортної накладної не свідчить про факт отримання товару, а лише може підтверджувати факт перевезення товару для подальшого віднесення до валових витрат підприємства безпосередні витрати на перевезення товарно-матеріальних цінностей, для їх обліку та шляху їх переміщення, а також на розрахунки за перевезення вантажів та для обліку використаної роботи (вказане підтверджується позицією ВАСУ України, що викладена в ухвалі від 27.04.2011 р. по справі № К/9991/8140/11, в якій зазначено, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ).

Відповідно до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окрім того, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" зупинена публікацією в "Урядовому кур'єрі" від 07.03.2000 р. № 43 Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно до Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності". Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва від 16.10.98 р. № 17-02/10 "Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" Мінтрансом України та Держкомстатом України". Отже, дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим. Дані обставини свідчать про те, що твердження відповідача про обов'язковість оформлення ТТН, які виключно мають підтвердити факт поставки товарів на користь позивача, є хибними,а тому судом до уваги не приймається.

Також, контролюючий орган посилався на необхідність надання довіреностей на отримання ТМЦ.

Колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що вказані вимоги відповідача про необхідність позивачу мати копії довіреностей, є безпідставними, оскільки довіреність оформлюється в одному екземплярі і не є бланком суворої звітності. Умови та порядок видачі довіреностей на одержання ТМЦ регламентовані Інструкцією "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Відповідно п. 3 даної Інструкції товари відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. При цьому видача бланків довіреностей (типова форма № М-2) здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей (типова форма № М-3), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. При цьому нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Окрім того, колегія суддів вважає за потрібне зауважити, що серед залучених до матеріалів справи документів відсутній додаток № 3 до акту перевірки, в якому має бути узагальнений перелік документів, які були використані при проведенні перевірки. Таким чином висновки контролюючого органу про відсутність факту передачі товару від продавця до покупця, у зв`язку з відсутністю довіреностей зроблені на припущеннях без дослідження необхідних доказів.

Також слід відмітити, що наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій, а тому посилання відповідача на відсутність вказаних первинних документів, як на підставу, що не дає можливість встновити якісні характеристики товару, судом до уваги не приймається.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження фальшивості первинних документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих таких документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ, або на несумісність зазначених в документах товарів чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від контрагентів.

Враховуючи наведене, надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "КТ Україна" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Також колегія суддів зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи саме відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду щодо вищезазначених контрагентів позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

З урахуванням вищевикладеного, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на наявність вироку по кримінальній справі № 761/22932/13-к, оскільки вказане рішення суду безпосередньо не стосується ТОВ "ТРУ КАМ" чи його посадових (службових) осіб.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Таким чином, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також Юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Окрім того, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами - ТОВ " ПРОДМАРКЕТ 2012", ТОВ "НЕОПРОМТРЕЙДИНГ", ТОВ" ТВ ТРАНС", ТОВ"ДЕЛЬТА КЛ", ТОВ" ДІМАЛС ЛТД", ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "СТИРОПЛЕН", ТОВ "АЛКЕСТ ГРУП", ТОВ" ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012", ТОВ "ПК УНІТЕК", ТОВ "ЕПРО-ДІВАЙС", ТОВ "ТРУ КАМ і правомірність формування позивачем суми податкового кредиту з ПДВ, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Окрім того, колегія суддів при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки фактичною підставою для винесення контролюючим органом висновку щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України стали висновки актів перевірок інших ДПІ, то колегія суддів приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 17.10.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2014р. по справі № 820/15649/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Старостін В.В.Судді Бегунц А.О. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.01.2015 р.