Постанова № 42575187, 04.02.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року 12 год. 40 хв. Справа № 808/6973/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М., представника позивача - адвоката ОСОБА_1 (договір про надання правової допомоги від 30 жовтня 2014 року); представника відповідача - Дехтяр О.М. (довіреність від 23 червня 2014 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 №1094-15 про нарахування грошового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 1036 грн. 28 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на позивача додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач зазначає, що він має статус фізичної особи - підприємця, перебуває на спрощеній системі оподаткування, використовує належне йому нерухоме майно для здійснення підприємницької діяльності, а відтак, в силу норм статті 297 Податкового кодексу України, звільнений від сплати земельного податку.

Ухвалою судді від 12.11.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 04.02.2015, прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях проти адміністративного позову, правову позицію щодо предмета спору, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 04.02.2015.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області сформовано податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 №1094-15, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб у розмірі 1036 грн. 28 коп. (а.с. 23).

Зі змісту спірного рішення вбачається, що податкове зобов'язання визначене контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач набув правового статусу суб'єкта господарювання - фізичної особи - підприємця, з 03.07.2006, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АД №142241 (а.с. 68), та на дату розгляду справи даного статусу не втратив.

Відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2 позивача переведено на спрощену систему оподаткування з 0.01.2012, зі ставкою єдиного податку - 20%, II групи (а.с. 70).

Позивачу належить на праві власності нежиле приміщення, підвалу літ. А-3 (АДРЕСА_1, приміщення №39), що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 25.10.2012 (а.с. 36). Нерухоме майно набуте позивачем на підставі договору дарування від 30.07.2012 (а.с. 34), посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 (реєстраційний номер 882). Відповідно до пункту 1 договору, позивач прийняв у дар нежиле приміщення №39 підвалу літ. А-3 у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 90,7 кв. м.

За приписами частини 1 статті 320 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача є: 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

На підтвердження здійснення підприємницької діяльності за основним видом такої діяльності, позивачем надано суду: договір оренди від 01.08.2012 №01/08 (а.с. 72), укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Трейдінг»; Акт здачі-приймання приміщення від 01.08.2012; Додаткову угоду від 01.08.2013; та Додаткову угоду від 01.08.2014.

Відповідач зазначає, що при визначенні об'єкта оподаткування, встановлена оподатковувана площа земельної ділянки під нежитловим приміщенням, яка становить 54,33 кв. м.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності чи користування на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до пункту 287.8 статі 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Пунктом 297.1 статті 297 ПК України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Зважаючи на те, що позивач по справі має статус фізичної особи - підприємця, перебуває на спрощеній системі оподаткування, та використовує належне йому майно для здійснення підприємницької діяльності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування податкового зобов'язання зі сплати земельного податку.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України у рішенні по справі №815/5599/13-а.

Крім того, в порушення статті 71 КАС України, податковим органом не доведено правомірність визначення розміру вказаного податку, а саме: базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов'язання. Наявні в матеріалах справи документи, що надані контролюючим органом на підтвердження наявності даних для визначення об'єкта оподаткування, містять розбіжності, а саме: відповідно до Витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 19.02.2008 (а.с. 43), нормативна оцінка 1 кв. м. земельної ділянки становить 657 грн. 42 коп., натомість відповідно до додатку до листа від 20.02.2014 нормативна грошова оцінка у кв.м. становить 1907 грн. 38 коп.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За правилами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 19 червня 2014 року №1094-15.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 (сімдесят) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська