Рішення № 42574613, 15.01.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/129/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2015 Справа № 908/5420/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" (юридична адреса: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Жовтневої революції; адреса для листування: 20400, Черкаська область, Тальнівський район, м. Тальне, вул. Кар'єрна, буд. 1)

до відповідача: Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

про стягнення 601358,64 грн. за договором поставки,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Чарторийський Р.А., довіреність № 04/15 від 15.12.2014 р.;

від відповідача - Дондик Г.П., довіреність « 18/08 від 18.08.2014 р.;

Публічне акціонерне товариство "Уманьавтодор" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 601358,64 грн. заборгованості за договором поставки № 210 від 15.10.2012 р., в т.ч.: 484578,45 грн. основного боргу, 94028,32 грн. інфляційних втрат та 22751,87 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 509, 525, 530, 610-614, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 179, 193, 199, 220, 224, 230-232 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що відповідачу на виконання умов Договору поставки № 210 від 15.10.2012 р. за накладною №380 від 25.12.2012 р., накладною № 13 від 10.04.2013 р. та накладною № 443 від 26.06.2013 р. було поставлено товарно-матеріальні цінності, зобов'язання щодо оплати яких відповідачем не виконане. За доводами позивача, станом на дату подання позовної заяви до суду за відповідачем існує заборгованість за зазначеним договором в розмірі 484578,45 грн. Зазначає, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.12.2014 р. порушено провадження у справі № 908/5420/14, присвоєно справі номер провадження № 30/129/14, розгляд якої призначено на 15.01.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

За письмовим клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав вимоги позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмовий відзив на позов та витребувані судом документи. У відзиві на позов відповідач проти наявності боргу у визначеній позивачем сумі не заперечує, вказує, що на теперішній час склалися такі обставини, за якими примусове стягнення за рішенням суду є об'єктивно неможливим через відсутність коштів. Просить суд розстрочити виконання рішення шляхом реструктуризації заборгованості відповідача в сумі 601358,64 грн., починаючи з лютого 2015 року на шість місяців рівними платежами.

Представник позивача в судовому засіданні проти заявленого клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення заперечив.

В судовому засіданні 15.01.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Уманьавтодор" (Продавцем, позивачем у справі) та Дочірнім підприємство "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 210 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався відпустити покупцю бетон різних марок, асфальтобетонну суміш різних типів, бітумну емульсію, залізобетонні вироби, кам'яні матеріали ті інші дорожньо-будівельні матеріали названі надалі - товар, а покупець прийняти і оплатити його по ціні і на умовах, які обумовлені цим договором (п. 1.1 Договору).

Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість кожної партії товару попередньо погоджується сторонами згідно заявки покупця та встановлюється в рахунках-фактурах, накладних та специфікаціях, які являються невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. п. 2.2.1 Договору, покупець зобов'язується забезпечити прийняття і оплату товару згідно умов даного договору.

Ціна товару встановлюється у національній валюті України, є договірною та встановлюється сторонами у рахунках-фактурах на кожну партію товару (п.4.1 Договору).

Оплата проводиться протягом 20-ти (двадцяти) банківських днів із моменту отримання товару (дати підписання видаткових накладних уповноваженим представниками сторін), або іншим не забороненим чинним законодавством України способом, в тому числі і шляхом взаємозаліку (п. 4.3 Договору).

Згідно із п. 6.1 Договору, за невиконання (неналежне виконання) умов даного договору сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1 Договору).

Розділом 5 Договору, сторони узгодили умови поставки товару.

Обставини справи свідчать, що на виконання умов Договору поставки Публічним акціонерним товариством "Уманьавтодор" за видатковими накладними №380 від 25.12.2012 р. на суму 20102,72 грн., № 13 від 10.04.2013 р. на суму 425515,03 грн. та № 443 від 26.06.2013 р. на суму 38960,70 грн., було поставлено та прийнято на підставі довіреностей відповідачем товар на загальну суму 484578,45 грн.

Проте, з боку відповідача, договірні зобов'язання належним чином виконані не були.

17.09.2013 р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про проведення взаємозаліку та перерахування коштів. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з Дочірного підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості за поставлений товар по договору поставки №210 від 15.10.2012 р. в сумі 601358,64 грн., в т.ч.: 484578,45 грн. основного боргу та 94028,32 грн. інфляційних та 22751,87 грн. 3% річних, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долучених до справи копій видаткових накладних №380 від 25.12.2012 р., № 13 від 10.04.2013 р. та № 443 від 26.06.2013 р., позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 484578,45 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується довіреностями покупця, що містяться в матеріалах справи (а.с. 12-17).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару...У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Умови здійснення розрахунків між Сторонами, узгоджено в розділі 4 Договору.

Як вже зазначалося вище, за змістом п. 4.3 Договору, оплата проводиться протягом 20-ти (двадцяти) банківських днів із моменту отримання товару (дати підписання видаткових накладних уповноваженим представниками сторін), або іншим не забороненим чинним законодавством України способом, в тому числі і шляхом взаємозаліку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 484578,45 грн.

Слід зазначити, що факт здійснення поставки та отримання товару на вказану позивачем суму відповідачем не заперечується.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 22751,87 грн. - 3% річних та 94028,32 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд дійшов до висновку, що вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 22751,87 грн. - 3% річних та 94028,32 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку позивачем доведено, а відповідачем не спростовано правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 484578,45 грн. основного боргу, 22751,87 грн. - 3% річних та 94028,32 грн. інфляційних втрат обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

В наданому відзиві на позов від 15.01.2015 р. вих. № 13/5420-1 відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання судового рішення на шість місяців. Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач посилається на те, що на підприємстві склалися такі обставини, за якими на теперішній час примусове стягнення боргу одним платежем є неможливим через відсутність коштів. Вказує, що накладення арешту на рахунки підприємства унеможливить господарську діяльність юридичної особи та ще більш ускладнить виконання судового рішення. Звертає увагу на стратегічне значення підприємства з огляду на діяльність ДП «Запорізький облавтодор», яка направлена на виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утриманню доріг, виконання вимог по забезпеченню безпеки дорожнього руху.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти заявленого клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення.

Розглянувши клопотання ДП «Запорізький облавтодор», проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено про те, що ДП «Запорізький облавтодор» знаходиться в тяжкому фінансовому становищі.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За змістом ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу вказаних процесуальних норм предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку, жодних документальних доказів на підтвердження своїх доводів в обґрунтування заявленого клопотання про розстрочення судового рішення відповідачем не надано.

Надання розстрочки виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Відсутність грошових коштів для сплати кредиторських зобов'язань не є достатньо обґрунтованою підставою для надання розстрочки виконання рішення.

Будь-яких доказів в обґрунтування необхідності надання відстрочки виконання рішення, ускладнення його виконання або наявності обставин, які роблять неможливим його виконання відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги фінансовий стан обох сторін, строк існування заборгованості перед відповідачем, суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення.

Відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних та допустимих доказів в обґрунтування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" до Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 32025623) на користь Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" (юридична адреса: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Жовтневої революції; адреса для листування: 20400, Черкаська область, Тальнівський район, м. Тальне, вул. Кар'єрна, буд. 1, код ЄДРПОУ 14196857, МФО 331832) заборгованість за поставлений товар по договору № 210 від 15.10.2012 року в сумі 484578 (чотириста вісімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 45 коп., 3% річних в сумі 22751 (двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят одна) грн. 87 коп., 94028 (дев'яносто чотири тисячі двадцять вісім) грн. 32 коп. інфляційних нарахувань та 12027 (дванадцять тисяч двадцять вісім) грн. 17 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.01.2015 р.