Постанова № 42574224, 03.02.2015, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/237/15-а

Провадження № 2-а/750/102/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м.Чернігова

Деснянський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Лямзіної Н.Ю.,

за участю секретаря Латенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови, визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області в якому просить визнати бездіяльність старшого державного виконавця Курильця В.І. щодо невжиття заходів примусового виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.12.2010 року, скасувати постанову від 03.02.2012 року про закінчення виконавчого провадження №30276482 з виконання виконавчого листа №2-а-2808/10 від 18.10.2011 про зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 відповідно до вимог статі 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, обчисленої з дотриманням положень статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058 за період з 27.03.2010 року, з урахуванням сум, виплачених за вказаний період, просить зобов'язати державного виконавця здійснити всі необхідні заходи для примусового виконання рішення суду в частині виплати заборгованості, що виникла в результаті невиконання рішення Європейського суду з прав людини, по справі №36762/06 від 31.07.2014 року "Штефан та інші проти України".

03.02.2015 року позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом, посилається на те, що 11.12.2014 року він звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з проханням про повернення коштів відповідно до рішення Деснянського районного суду від 01.12.2010 року. 08.01.2015 року отримав відмову у виплаті присуджених коштів. З якої і дізнався що виконавчий лист виконано.

Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Суд ухвалив поновити позивачу строк для звернення з адміністративним позовом до суду.

Позивач через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача надіслав заперечення проти позову, просив відмовити в позові в повному обсязі. Просив розглянути справу без його участі, та застосувати строк позовної давності.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області перебував виконавчий лист № 2-а-2808/10, виданий 18.10.2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова, згідно якого зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 відповідно до вимог статі 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, обчисленої з дотриманням положень статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058 за період з 27.03.2010 року, з урахуванням сум, виплачених за вказаний період.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курилець В. І. від 08.12.2011 року відкрито виконавче провадження по виконанню вищевказаного виконавчого листа та надано боржнику семиденний строк самостійного виконання.

Разом з тим, 03.02.2012 року відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 49, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження", мотивовану тим, що встановлено, повне фактичне виконання рішення згідно виконавчого документа.

Позивач з вказаним рішенням не погодився та звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу положень п.11 ч.1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст. 75 цього Закону, яка передбачає, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно ч. 1 статті 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до п. 9 ч. 1 статті 47 Закону та п 3.15 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, підставою для повернення виконавчого документа є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.

Таким чином, державний виконавець мав встановити, що безпосередньо у законі встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника у виконавчому провадженні і у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також що в законі наявна заборона щодо проведення інших виконавчих дій стосовно цього боржника, що виключає можливість виконання виконавчого листа.

Про наявність обставини, зазначених у п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону, державний виконавець зобов'язаний скласти акт, що передбачено ч. 2 ст. 47 зазначеного Закону.

Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що державний виконавець взагалі не зазначив підстав для закінчення виконавчого провадження, зазначив лише ст. 49,50 ЗУ "Про виконавче провадження". Як вбачається із мотивувальної частини постанови рішення суду боржник виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. При цьому в силу приписів ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року, пункт 68).

З огляду на вищезазначене, суд вважає в даному випадку у відповідача були відсутні законні підстави для закінчення виконавчого провадження саме з підстав, передбачених п.8 ч.1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки фактично неправомірні дії державного виконавця виразились у винесенні протиправної постанови про закінчення виконавчого провадження, суд вважає за необхідне саме зазначену постанову визнати незаконною. Разом з тим, адміністративний позов в частині скасування постанови старшого державного виконавця Курильця В.І. Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про закінчення виконавчого провадження задоволенню не підлягає, оскільки скасування постанови не входить до компетенції суду. Порядок відновлення провадження визначений ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження".

Керуючись ст.ст. 1, 87-99, 158-163, 181 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови, визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати незаконною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курильця В.І. про закінчення виконавчого провадження ВП № 30276482 від 03 лютого 2012 року, щодо виконання виконавчого листа № 2-а-2808/10 виданого Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов'язання Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 відповідно до вимог статі 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, обчисленої з дотриманням положень статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058 за період з 27.03.2010 року, з урахуванням сум, виплачених за вказаний період.

Зобов'язати державного виконавця здійснити всі необхідні заходи для примусового виконання рішення суду в частині виплати заборгованості, що виникла в результаті невиконання рішення Європейського суду з прав людини, по справі №36762/06 від 31.07.2014 року "Штефан та інші проти України".

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.Ю. Лямзіна